Види сільськогосподарських підприємств в економіці США

Вид підприємства	Розмір оброблюваної землі	Частка у виробленій
	в % до загальної площі	продукції, %
	сільськогосподарських угідь
Сімейна індивідуальна	65,0	56,0
ферма
Партнерське	16,0	17,0
господарство
Сільськогосподарські	12,4	24,8
організації

 

15. За даними, наведеними в таблиці 5.4, визначте, на якому з трьох

 

промислових підприємств найвищий і найнижчий рівень спеціалізації.

 

		Таблиця 5.4
Обсяг виробництва продукції та спеціалізація промислових підприємств
Підприємство	Загальний обсяг виробництва	У тому числі продукція одного виду, млн.
	продукції, млн. грн	грн
А	2453,5	1260,5
Б	1741,5	575,0
В	3564,3	2453,5

 

16. Використовуючи дані таблиці 5.5, визначте, яку з можливих технологій

 

повинен вибирати виробник.

 

						Таблиця 5.5
	Обсяг використовуваних ресурсів за різних технологій
Ресурс		Ціна за	Одиниці ресурсів при застосуванні
		одиницю	Технологія	Технологія		Технологія
		ресурсу, грн	№1	№2		№3
Земля
Праця
Капітал
Підприємниць-
кий талант

Припустимо, що створена нова технологія № 4. Вона потребує вико-

 

ристання двох одиниць праці, двох одиниць землі, шести одиниць капіталу і трьох одиниць підприємницьких зусиль. За цих цін на ресурси чи застосовує фірма технологію № 4? Обґрунтуйте свою відповідь.

 

ТЕМА 6. КАПІТАЛ ФІРМИ. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА І ПРИБУТОК

 

 

Капітал боїться відсутності прибутку … як природа боїться порожнечі.

 

Т.Дж.Даннінг

 

Мене розділяє з росіянами переконання – соціалісти вважають недоліком отримання прибутку, а я – отримання збитків.

 

У.Черчіль

 

Скільки буде вироблено фірмою і за якою ціною? На це питання відповісти неможливо, поки нічого не відомо про витрати виробництва.

 

Пол Самуельсон

 

 

Розглядаючи в темі 4 закон пропозиції, ви з‘ясували, що обсяг пропонованого товару фірмою на ринку залежить в першу чергу від ціни пропонованого товару. Крім цього, на пропозицію впливають і інші фактори – нецінові, які визначають і впливають на величину витрат виробництва. Саме витрати виробництва, тобто те, у що обходиться їй виробництво економічних благ, цікавить фірму, коли вона ставить за мету максимізацію прибутку, вирішує проблему «як виробляти?» і визначає цінову стратегію.

 

Мета вивчення теми – розкриття умов життєдіяльності підприємства

 

(фірми), особливості його функціонування, з‘ясування суті витрат виробництва,

 

їх взаємодія та відображення в мотивах поведінки окремого виробника, розкриття суті прибутку та доходу підприємства.

 

У результаті вивчення теми студент повинен

 

знатипоняття: капітал,основний капітал,оборотний капітал,

 

амортизація, інвестиції в людський капітал, витрати виробництва, зовнішні витрати, внутрішні витрати, бухгалтерські витрати, економічні витрати,

 

короткострокові витрати фірми, постійні і змінні витрати, довгострокові витрати фірми, бухгалтерський прибуток, економічний прибуток, нормальний прибуток,

 

валовий дохід, середній дохід;

 

вміти: обчислити розмір річної амортизації;аналізувати динаміку витратвиробництва; розрахувати бухгалтерські і економічні витрати виробництва;

 

розрахувати прибуток підприємства та норму прибутку; сформулювати мету діяльності підприємства; визначити становище фірми на ринку залежно від витрат виробництва і прибутку; пояснити шляхи зниження витрат виробництва і зростання прибутку; пояснити чим відрізняється максимізація доходу і максимізація прибутку; розрахувати валовий, середній та граничний дохід підприємства.

 

 

ЗМІСТОВНА ЧАСТИНА

 

 

Основною умовою діяльності підприємства (фірми) у ринковому середовищі є його суверенітет, або економічна самостійність. Підприємство

 

(фірма) самостійно приймає рішення щодо свої діяльності, самостійно забезпечує процес відтворення економічної життєдіяльності. Фірму можна розглядати як механізм перетворення затрат праці, капіталу і природних ресурсів у готову продукцію – товари і послуги, призначені для задоволення потреб споживачів.

 

Виготовлення продукції здійснюється у взаємодії людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим змістом складають

 

виробний капітал (виробничі фонди) підприємства, який поділять на основний

 

(основні виробничі фонди) і оборотний (оборотні виробничі фонди) капітал.

 

Економісти під капіталом розуміють вкладення, які дають змогу отримати дохід.

 

Основний капітал – частина виробничого капіталу фірми, яка функціонує протягом кількох виробничих циклів, частинами переносячи свою вартість на готову продукцію (будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби). Оборотний капітал - частина виробничого капіталу фірми, яка функціонує у вигляді предметів праці, обертаючись і переносячи свою вартість на готову продукцію протягом одного виробничого циклу (сировина, вартість електроенергії,

 

допоміжних матеріалів). Крім виробничого капіталу фірма має і невиробничий капітал, який забезпечує функціонування невиробничої інфраструктури (відомче житло, об‘єкти соціально-культурного призначення).

 

Основний капітал фірми зношується. Розрізняють два види зношення – фізичне і моральне. Фізичне зношування основного капіталу фірми відбувається внаслідок поступової втрати ним вартості в процесі виробничого функціонування. Процес поступового перенесення вартості основного капіталу у вартість виготовленої продукції з метою її повного відшкодування називають амортизацією. Для стимулювання розвитку економіки і оновлення обладнання в сучасних умовах застосовують метод прискореної амортизації. Моральне зношування основного капіталу фірми відбувається внаслідок їх знецінення,

 

оскільки на ринку появляється більш продуктивне і дешевше обладнання.

 

У ринковій економіці фірма має вільний вихід на ринок. Щоб максимізувати прибуток, потрібно передусім знати свої витрати виробництва.

 

Витрати виробництва –вартісна оцінка затрат економічних ресурсів,

 

здійснених підприємцями задля виробництва продукції або послуг.

 

Сучасна економічна наука розрізняє економічні і бухгалтерські витрати.

 

Бухгалтерські витрати –це фактичні витрати на виробництво продукції впевному обсязі. Економічні або альтернативні витрати – це витрати на ресурси разом з недоотриманим доходом від найкращого альтернативного способу використання цих ресурсів. Для глибшого їх пояснення розмежуємо зовнішні і внутрішні витрати. Зовнішні витрати – витрати на економічні ресурси, які фірма купує на стороні, тобто це заробітна плата найманим працівникам, менеджерам,

 

виплати комерційним банкам, оплата транспортних послуг тощо.

 

Внутрішні витрати –це витрати фірми,пов‘язані з використаннямвласних ресурсів, які фактично виступають у формі втраченого доходу від використання власних ресурсів. До власних ресурсiв пiдприємства можуть належати: грошовий капiтал, обладнання, будiвлi, земля, пiдприємницькi

 

здiбностi власника. Цi власнi ресурси можуть використовуватись альтернативно.

 

Так, земля, будiвлi, обладнання можуть здаватись в оренду i приносити їх власнику дохiд у виглядi ренти (орендної плати). Грошовий капiтал може бути покладений на банкiвський рахунок i приносити дохiд у виглядi процента.

 

Частину внутрішніх витрат фірми, пов‘язаних із використанням у виробництві

 

власного капіталу підприємця, називають нормальним прибутком. Отже,

 

нормальний прибуток – це дохід, від якого відмовляється власник підприємства,

 

використовуючи власний капітал у своїй фірмі, але який він міг би отримувати,

 

вклавши цей ресурс в інший бізнес.

 

Свої розумовi i фiзичнi здiбностi власник може реалiзувати на iншому пiдприємствi, на якому вiн буде працювати найманим менеджером i одержувати дохiд у виглядi зарплати. Отже, втрачена заробітна плата підприємця є складовою внутрішніх витрат фірми разом із недоотриманими в грошовій формі орендною платою i доходом на капітал.

 

Бухгалтерські витрати –це зовнішні витрати. Економічні витрати –цесума зовнішніх витрат і внутрішніх витрат.

 

Економічні витрати поділяють на короткострокові та довгострокові, які відповідно здійснюють у коротко- і довгостроковому періодах, поділ на які відбувається не з позицій тривалості, а з погляду можливості зміни виробничих потужностей.

 

В короткостроковому періоді виділяють валові витрати, які включають постійні витрати (вони не залежать від обсягів виробництва) і змінні витрати (ці витрати зростають із збільшенням обсягів виробництва). В довгостроковому періоді всі витрати є змінними.

 

Для прийняття управлінських рішень виробник повинен знати не тільки загальну суму витрат, але рівень середніх витрат, тобто витрат в розрахунку на одиницю виробленої продукції.

 

У визначенні стратегії фірми важливими є граничні витрати. Визначення цих витрат для фірми має важливе значення, оскільки їх величину фірма завжди може контролювати. Граничні витрати показують величину витрат, що буде нести фірма у випадку збільшення виробництва на одну одиницю продукції чи товару, або тих засобів, що фірма зекономить при скороченні обсягу виробництва на одиницю.

 

Розуміння динаміки витрат виробництва зумовлює поведінку фірми. Так, за даної технології та організації виробництва фірма оптимізує свою діяльність,

 

виробляючи продукцію в обсязі, що відповідає мінімальним середнім витратам.

 

Проте будь-яка фірма в умовах ринку повинна визначати свою стратегію,

 

реалізуючи яку, вона може отримати максимальний прибуток. Для пояснення прибутку пояснимо дохід фірми.

 

Дохід фірми –це виручка від реалізації продукції фірми або грошовінадходження від продажу товарів і послуг на ринку. Розрізняють валовий дохід і середній дохід фірми. Валовий дохід фірми – це загальна виручка від реалізації продукції, визначається як добуток ціни на обсяг реалізованої продукції.

 

Середній дохід фірми –це валовий дохід в розрахунку на одиницю реалізованоїпродукції, виступає як ціна реалізації продукції, якщо вся продукція реалізується за однією ціною, або як середня ціна реалізованої продукції..

 

Метою і рушійним мотивом підприємницької діяльності є прибуток.

 

Прибуток економісти розглядають як різницю між валовим доходом і витратами виробництва фірми. Оскільки розрізняють бухгалтерські і економічні витрати виробництва, то відповідно розрізняють бухгалтерський і економічний прибуток.

 

Економічний прибуток –це різниця між валовим доходом і економічними

 

(зовнішніми і внутрішніми) витратами. Бухгалтерський прибуток – це різниця між валовим доходом і бухгалтерськими (зовнішніми) витратами. Відповідно економічний прибуток є меншим за бухгалтерський прибуток на величину внутрішніх витрат.

 

Отже, прибуток – основний узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності фірми. Величина прибутку залежить від виробничої, постачальницької, збутової і фінансової діяльності фірми. Основним джерелом прибутку фірми є прибуток від реалізації продукції.

 

Будь-яка фірма прагне не тільки максимізувати прибуток. Її цікавить не тільки абсолютний обсяг прибутку в грошовому вираженні, оскільки цей показник не може бути достатньою основою для характеристики ефективності діяльності фірми. Величина прибутку, який отримує фірма залежить від обсягу

 

виробництва продукції, який зумовлюють багато інших факторів. Тому ефективність діяльності фірми відображають відносним показником – норма прибутку. Норма прибутку – це відношення прибутку фірми до витрат виробництва, виражене в процентах. Чим вища норма прибутку, тим вища ефективність виробництва. Цей показник є мірою корисності вкладення капіталу,

 

ефективності його використання. Норма прибутку є регулятором інвестицій у виробництво: капітал спрямовується туди, де вища норма прибутку.

 

У господарській практиці норма прибутку виражає рентабельність виробництва; фірма, у якої немає прибутку, є нерентабельною чи збитковою.