Фінансові інвестиції та їх класифікація

Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у придбання фінансових інструментів з метою одержання доходу у майбутньому.

Фінансове інвестування на підприємстві здійснюється у трьох формах:

1. Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств, метою якого є встановлення фінансового впливу на підприємство для забезпечення стабільного операційного доходу.

2. Вкладення капіталу в грошові інструменти, метою якого є розміщення тимчасово вільних грошових активів підприємства з метою одержання інвестиційного прибутку.

3. Вкладення капіталу в фінансові інструменти – характеризується вкладенням коштів у різні види цінних паперів, що вільно обертаються на фондовому ринку. Основною метою цієї форми фінансового інвестування є генерування інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках може бути використана для встановлення фінансового впливу.

Під цінними паперами розуміють грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником, передбачають виплату доходу та можливість передачі грошових прав іншим особам. За ознакою економічної природи розрізняють основні та похідні цінні папери.

Основні цінні папери є головним інструментом фінансового інвестування та поділяються на пайові та боргові.

Пайові цінні папери відображають відносини співволодіння. Основним видом пайових цінних паперів є акція.

Акція – це вид цінного паперу без встановленого строку обігу, який засвідчує дольову участь у статутному капіталу акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним та одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації підприємства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, простими та привілейованими.

Обіг іменних акцій фіксується у книзі реєстрації акцій, куди вносяться відомості про кожну іменну акцію, власника її, час придбання акції, кількість таких акцій у кожного акціонера.

Стосовно акцій на пред'явника у книзі реєструється їх загаль­на кількість.

Прості акції дають право участі в управлінні акціонерним товариством, але не гарантують певного рівня дивідендів.

Привілейовані акції забезпечують власникові одержання фінансових дивідендів, а також пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Проте власники зазначених акцій не мають права брати участь в управлінні товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, яка перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства (або іншу законодавче обмежену частку).

Курс акцій (Ка) залежить від становища підприємства на ринку, фінансової стабільності, рентабельності, величини дивідендів, перспектив розвитку тощо:

грн.

де Да — величина дивіденду на одну акцію;

R — ставка дисконта (рівень позичкового проценту), %.

Ставка дисконта може бути різною для простих і привілей­ованих акцій.

Боргові цінні папери – цінні папери, які відображають кредитні відносини, в основі яких лежить зобов’язання емітента повернути інвестовані у його діяльність кошти без права їх власника на участь в управлінні.

Облігація - кредитний цінний папір, який підтверджує внесення грошової суми і зобов'язання повернути номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений термін з вип­латою фіксованого проценту. Виручка від продажу облігацій не належить до власного капіталу підприємства.

Цінні папери, що випускаються підприємством, постійно знаходяться в обігу, продаються і купуються за ринковим курсом.

Курс облігацій (Кобл) визначається із врахуванням обмежен­ня величини доходу, одержуваного її власником, у часі і наступного відшкодування номінальної вартості облігації:

де Т— період часу до моменту погашення облігацій, років;

Добл — річний доход від облігації, грн.;

Вобл — номінальна вартість облігації, грн.

Казначейські зобов’язання – вид цінних паперів на пред’явника, що засвідчує внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фіксованого доходу протягом всього терміну володіння ними.

Ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого терміну депозиту та процентів за ним.

Вексель – письмове боргове зобов’язання чітко встановленої форми, яке надає його власнику беззаперечне право вимагати у боржника виплати суми, вказаної в документі, у встановлений термін. Векселі бувають прості (виписує та підписує боржник) та переказні або тратта (виписує та підписує кредитор).

Похідні цінні папери (деривативи), механізм обігу яких пов'язаний з основними цінними паперами або правами щодо них. Серед похідних цінних паперів найбільш поширеними є:

Опціон – документ, який закріплює право власника на придбання чи продаж від емітента у визначений термін зазначену кількість акцій за фіксовану у ньому ціну.

Варант – різновид опціону на купівлю, який випускається разом з привілейованими акціями або облігаціями та надає власнику право на придбання простих акцій протягом узгодженого терміну.

Ф’ючерсний контракт – стандартизований строковий біржовий документ про майбутню поставку визначеної кількості цінних паперів у терміни та на умовах, передбачених на момент його укладання.