Тема: мотивація та оплата праці

1. До негрошових методів мотивації результативної діяльності працівників належать:

a) гнучкі робочі графіки;

b) оплата навчання;

c) доплата за стаж;

d) правильна відповідь відсутня.

2. Оплата праці — це:

a) заробіток у вигляді винагород, інших заохочувальних і компенсаційних виплат;

b) будь-який заробіток, що залежить від результатів праці працівника і визначається тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами;

c) будь-який заробіток, що за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги;

d) встановлений державою розмір заробітної плати, нижче якого не може здійснюватись оплата за фактично виконану роботу.

3. Основними видами заробітної плати є:

а) номінальна, реальна;

b) фактична, нарахована;

с) основна, додаткова;

d) тарифна, погодинна;

e) відрядна, номінальна.

4. Основними функціями заробітної плати є:

а) відтворювальна, стимулююча, регулююча, соціальна;

b) економічна, мотиваційна, стимулююча, регулююча;

с) інвестиційна, мотиваційна, соціальна, організаційна;

d) регулююча, адміністративна, економічна, матеріальна;

e) управляюча, цільова, соціальна, мотиваційна.

5. Тарифна сітка являє собою:

а) сукупність тарифних ставок і тарифних коефіцієнтів;

b) співвідношення між тарифними коефіцієнтами, які відповідають крайнім розрядам тарифної сітки;

с) співвідношення між тарифними коефіцієнтами;

d) співвідношення між тарифними ставками;

e) сукупність тарифних розрядів.

6. Основна заробітна плата – це:

а) винагорода за виконання і перевиконання норм праці;

b) винагорода за виконану роботу у відповідності із встановленими нормами праці;

с) встановлена державою мінімальна заробітна плата;

d) тарифні ставки і відрядні розцінки для робітників;

e) оплата за надурочні роботи, доплата за керівництво бригадою.

7. До складу фонду оплати праці включають:

а) фонд основної та додаткової заробітної плати;

b) фонд прямої заробітної плати, фонд заохочувальних і компенсаційних виплат;

c) фонди основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати;

d) тарифний фонд заробітної плати, поточні та одноразові преміальні виплати, матеріальну допомогу.

8. Регулювання оплати праці здійснюється за допомогою методів:

а) державного регулювання, договірного регулювання;

b) міжгалузевого регулювання, колективних договорів;

с) тарифних угод, колективних переговорів;

d) договірного регулювання, галузевого регулювання;

e) колективних переговорів, тарифних угод.

9. Механізм державного регулювання оплати праці реалізується через:

a) механізм стимулювання та механізм соціального захисту;

b) механізм оплати праці та механізм соціального захисту;

c) систему заходів щодо встановлення певного рівня безробіття;

d) державну політику соціального захисту.

10. Договірне регулювання оплати праці найманих працівників підприємств здійснюється на основі:

a) єдиної державної тарифної системи;

b) системи тарифних угод;

c) типового контракту;

d) цивільно-правового законодавства.

11. До складу тарифної системи входить:

а) тарифно-кваліфікаційний довідник, тарифні сітки, тарифні ставки, кваліфікаційні довідники посад, схеми посадових окладів;

b) тарифні коефіцієнти, тарифно-кваліфікаційний довідник, розцінок;

с) тарифні ставки, положення про умови оплати праці, штатний розклад;

d) годинна ставка, тарифні сітки, тарифний коефіцієнт;

e) галузеві угоди, норми праці, графік змінності.

12. Системами відрядної форми оплати праці є:

а) пряма відрядна, відрядно-преміальна, окладна;

b) пряма відрядна, відрядно-преміальна, акордна, відрядно-прогресивна, непряма відрядна;

с) безтарифна, відрядна, контрактна, відрядно-прогресивна;

d) відрядно-преміальна, індивідуальна, колективна, окладна;

e) непряма відрядна, колективна, контрактна, окладна.

13. Системами погодинної форми оплати праці є:

а) пряма погодинна, погодинно-преміальна, окладна;

b) непряма відрядна, акордна;

с) пряма погодинна, відрядно-прогресивна;

d) колективна, пряма погодинна, контрактна;

e) пряма погодинна, контрактна, безтарифна.

14. Основними елементами організації заробітної плати на підприємстві є:

а) нормування праці, тарифна система, форми і системи заробітної плати;

b) тарифна система, тарифні розряди, тарифні коефіцієнти;

с) форми і системи заробітної плати, положення про умови праці, тарифні ставки;

d) тарифно-кваліфікаційний довідник, тарифна система, тарифні сітки;

e) тарифні коефіцієнти, норми часу, норми виробітку.

15. Акордна система оплати праці передбачає:

а) встановлення розцінок на весь обсяг робіт із затвердженням строку його виконання;

b) оплату праці за високі показники по якості і кількості продукції;

с) оплату праці за фактично відпрацьований час;

d) встановлення тарифних розрядів;

e) встановлення бригадного розцінку на весь обсяг робіт.

16. Державний соціальний захист реалізується через:

a) встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці;

b) впровадження допомоги сім'ям з низькими доходами;

c) реалізацію політики скорочення державних видатків;

d) скорочення посадових окладів працівникам державних установ та організацій.

17. Основна (тарифна) частина заробітної плати працівника не залежить від:

a) результатів його праці;

b) рівня його кваліфікації;

c) складності робіт, що ним виконуються;

d) результатів господарської діяльності підприємства, на якому він працює.

18. Використання якого з теоретично можливих засобів державного регулювання оплати праці є неприйнятним для держав з ринковою економікою:

a) установлення мінімальної заробітної плати;

b) оподаткування заробітної плати і прирівнених до неї доходів;

c) обмеження верхньої межі заробітної плати найманого працівника;

d) установлення єдиної державної тарифної системи оплати праці найманого працівника для підприємств усіх форм власності?

19. Мінімальна заробітна плата - це:

a) будь-який заробіток, що залежить від результатів праці працівника і визначається тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами;

b) встановлений державою розмір заробітної плати, менше якого не може здійснюватись оплата за фактично виконану роботу (за повний місяць);

c) будь-який заробіток, що за трудовим договором виплачується працівникові за виконану роботу та надані послуги.

20. Тарифна система оплати праці розробляється і використовується для:

a) порівняння праці різної якості та кількості;

b) розподілу робіт і працівників залежно від їх складності та кваліфікації за певною системою;

c) формування та регулювання (диференціації) основної частини заробітної плати;

d) вирішення лише b) і c) завдання;

e) вирішення кожного із зазначених завдань.

21. При відрядній формі оплата праці здійснюється за:

a) нормами і розцінками, встановленими за розрядом виконуваних робіт;

b) тарифною сіткою;

c) штатним розкладом підприємства;

d) відпрацьований час.

22. Заробіток працівника, що розраховується шляхом добутку кількості одиниць виробленої продукції та розцінки за одиницю продукції визначається при:

a) відрядно-прогресивній системі;

b) прямій відрядній системі;

c) непрямій системі;

d) відрядно-преміальній системі.

23. Генеральні та галузеві тарифні угоди укладаються між:

a) профспілками, що представляють більшість найманих працівників, та власниками підприємств, на яких зайнята більшість працівників;

b) профспілками, що представляють більшість найманих працівників та повноважними органами державної виконавчої влади;

c) власниками підприємств, на яких зайнята більшість найманих працівників та повноважними органами державної виконавчої влади;

d) профспілками, що об'єдналися для ведення переговорів та укладання угоди та директорами підприємств, що також об'єдналися.

24. Винагороди працівникам за підсумками роботи за рік у складі коштів, які спрямовуються на споживання, належать до:

a) фонду основної заробітної плати;

b) фонду додаткової заробітної плати;

c) фонду виплати дивідендів;

d) фонду матеріального стимулювання.

 

Тема: ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

1. Процес отримання і нагромадження наукових знань, їх матеріалізація в елементи техніки та впровадження в життя називається:

а) організаційним прогресом;

b) технічним розвитком;

с) фундаментальними дослідженнями;

d) науково-технічним прогресом;

e) виробничим розвитком.

2. Докорінна якісна трансформація суспільного розвитку на основі нових відкрить, що призводить до корінної зміни засобів і предметів праці, технології, організації і управління –це:

а) науково-технічний прогрес;

b) науково-технічна революція;

c) еволюція;

d) стартовий вибух.

3. Найсуттєвішими рисами революційної форми науково-технічного прогресу є:

а) зменшення чисельності зайнятих у матеріальному виробництві;

b) скорочення «термінів практичного освоєння» нового відкриття;

с) пріоритетний розвиток фундаментальних наук;

d) зміна поколінь техніки та кінцевої продукції.

4. До основних напрямів науково-технічного прогресу на сучасному етапі належать:

a) створення й освоєння принципово нових технологій і матеріалів;

b) розвиток літакобудування;

c) прискорений розвиток біотехнологій;

d) електронізація народного господарства та розвиток інформаційних технологій;

e) зміна співвідношення між чисельністю зайнятих у матеріальному і нематеріальному виробництвах;

5. Ефект стартового вибуху:

а) має місце тоді, коли якесь нововведення у певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері;

b) це ланцюгова реакція в перспективі;

с) означає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності;

d) спільний ефект у сферах виробництва і споживання.

6. Показники технічного рівня виробництва характеризують:

а) обсяг фактично впроваджених у виробництво досягнень науки, техніки, технології, організації праці й управління за звітний період;

b) кількість нових видів продукції, впроваджених у виробни­цтво на підприємстві в звітному році;

с) кількість технічних винаходів і раціоналізаторських пропо­зицій, зареєстрованих у відповідних органах протягом звітного періоду;

d) темпи росту кількості технічних новинок, впроваджених у виробництво, порівняно з минулим роком.

7. З перелічених виберіть показники, які належать до показників технічного рівня виробництва:

а) рентабельність виробничих фондів;

b) фондоозброєність праці;

с) витрати на одну гривню товарної продукції;

d) коефіцієнт оновлення основних фондів;

e) віковий склад основних груп обладнання;

f) матеріаломісткість праці;

g) коефіцієнт автоматизації виробництва.

8. До зовнішніх чинників ефективності виробництва не відносять:

а) інфраструктуру;

b) інституційні механізми;

с) структурні зміни;

d) стиль управління.

9. Показник технічної озброєності праці визначається як:

а) різниця між кількістю введеного і виведеного з експлуатації обладнання протягом календарного року;

b) відношення середньорічної вартості основних фондів до чисельності ПВП;

с) відношення введених в експлуатацію протягом року основ­них фондів до чисельності ПВП;

d) відношення вартості активної частини основних фондів до чисельності ПВП.

10. Інноваційними процесами називаються:

а) проведення досліджень у галузі фундаментальних наук;

b) сукупність прогресивних, якісних змін, що відбуваються у виробничо-господарській системі;

с) процес впровадження новинок у виробництво;

d) процес перепідготовки кадрів підприємства;

e) використання зарубіжних аналогів якості бази для оцінки технічних параметрів продукції.

11. Спонукаючими мотивами інноваційних процесів у виробництві можуть виступати:

а) зміна суспільних потреб;

b) збільшення питомої ваги імпортної продукції в загальному її обсязі на внутрішньому ринку;

с) відставання обсягів споживання основних видів продукції на душу населення порівняно з іншими економічно розвинутими країнами;

d) виникнення у конкретної категорії споживачів попиту напевні види продукції.

12. Інноваційні процеси поділяються на такі види:

а) технічні;

b) ринкові;

с) соціальні;

d) економічні;

e) виробничі;

f) організаційні;

g) правові.

13. Вдосконалення системи планування на підприємстві, фінансування, ціноутворення, а також оцінки результатів виробничо-господарської діяльності назива­ються:

а) організаційними нововведеннями;

b) економічними інноваціями;

с) виробничими інноваціями;

d) економіко-правовим регулюванням виробництва.

14. З наведеного переліку виберіть нововведення, які належать до організаційних інновацій:

а) запровадження системи постачання матеріальних ресурсів «точно в зазначений час»;

b) заміна частини діючих верстатів фрезерної групи верстатами з ЧПУ;

с) переведення частини працівників допоміжного виробницт­ва на контрактну систему оплати праці;

d) об'єднання ремонтного і механічного цехів в один з єдиним керівництвом;

e) запровадження механізму розробки стратегічних планів окре­мих виробничих підрозділів підприємства.

15. Показник, що характеризує результативність витрат і обчислюється як відношення одержаної вигоди до здійснених затрат на реалізацію заходу, нази­вається:

а) економічним ефектом;

b) приведеними витратами;

с) економічною ефективністю;

d) відносною ефективністю;

e) нормою прибутку.

16. До відшкодованих збитків у результаті технічних нововведень можна віднести:

а) зменшення суми штрафів, сплачених підприємством за перевищення допустимих норм шкідливих викидів у повітря;

b) збільшення витрат на одну гривню товарної продукції;

с) зменшення суми приведених витрат на одиницю продукції;

d) зменшення виплат підприємства за листками непрацездатності в зв'язку зі шкідливими умовами праці;

e) зменшення відсотку браку продукції в результаті використання нового прогресивного обладнання.

17. Госпрозрахункова економічна ефективність технічних нововведень може бути оцінена за показниками:

а) рентабельності виробництва;

b) рентабельності продукції;

с) коефіцієнта платоспроможності;

d) відносного вивільнення чисельності працюючих;

e) темпів росту обсягу випуску продукції.

18. Показник порівняльної економічної ефективності технічних нововведень використовується у випадку:

а) оцінки результативності конкретного заходу;

b) вибору кращого із можливих варіантів технічного нововведення;

с) оцінки ефективності впровадження новинок окремим підприємством-споживачем;

d) необхідності оцінки відношення госпрозрахункового ефекту до затрат на його досягнення.

19. Комерційний економічний ефект дає можливість оцінити:

а) суму загальних витрат на впровадження заходу в народне господарство;

b) величину вигоди, одержаної виробником нового технічного засобу;

с) приріст прибутку підприємства-споживача нової техніки, викликаний її використанням у виробничому процесі;

d) ступінь відповідності технічних засобів кращим зарубіжним аналогам;

e) суму прибутку, одержаного проектним інститутом у ре­зультаті розробки нової моделі виробу.

20. Сумарний економічний ефект від технічних нововведень можна обчислити за формулою:

а) ;

b) ;

с) ;

d) .

21. Сукупні результати технічних нововведень включають:

а) величину собівартості продукції, виготовленої з використанням технічної новинки;

b) економію матеріальних ресурсів при виготовленні технічного засобу;

с) збільшення обсягу виготовленої за допомогою нової техніки продукції;

d) соціальний ефект, що виражається в поліпшенні умов праці і обслуговування технічних засобів;

e) вартісний еквівалент одержаних екологічних наслідків технічного нововведення.

22. Вартісний вираз сумарних витрат на технічні нововведення можна представити формулою:

а) ;

b) ;

с) ;

d) .

23. При обчисленні витрат на виробництво (використання) технічних нововведень враховуються:

а) сума одноразових витрат на створення і використання нової техніки;

b) поточні витрати при виробництві (використанні) технічних нововведень;

с) економія чисельності ПВП;

d) відносна економія матеріальних ресурсів;

e) вартість ліквідованих у результаті впровадження нової техніки основних фондів;

f) фактор часу.

24. Комерційний ефект підприємства-виробника нового технічного засобу можна оцінити за показником:

а) зниження собівартості техніки, що випускається;

b) зменшення приведених витрат на одиницю продукції;

с) підвищення фондовіддачі;

d) прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства-виробника.

25. Ефективність виробництва є синонімом:

a) продуктивності системи;

b) продуктивності комплексу;

c) ефективності комплексу;

d) усі відповіді неправильні.

26. Скорочення тривалості робочого тижня - це:

a) економічний ефект;

b) екологічний ефект;

c) гуманітарний ефект;

d) соціальний ефект;

e) правильні відповіді a), d).

27. Ефективність, яка відображає сукупний вплив всіх інновацій на фінансово-економічний стан підприємства, коли загальний ефект перевищує ефект від впливу кожної окремої інновації, називається:

a) мультиплікативна;

b) синергічна;

c) абсолютна;

d) дифузійна.

28. Показником, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво (собівартості виготовлення певних виробів), є:

a) показник ефективності використаних ресурсів;

b) показник ефективності споживаних ресурсів;

c) показник частки приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва;

d) усі відповіді неправильні.

29. Відношення одержаного прибутку до обсягу використаних виробничих фондів є:

a) показником загальної рентабельності виробництва;

b) показником рентабельності активів;

c) показником рентабельності оборотних фондів;

d) іншим показником.

30. Ефективність виробництва характеризує:

a) рівень прибутковості виробництва;

b) показники фінансової стійкості;

c) ступінь використання трудових ресурсів;

d) рівень поточних витрат на виробництво;

e) кінцеві результати використання засобів праці й робочої сили.

31. Коефіцієнт абсолютної економічної ефективності характеризує:

a) частку капітальних вкладень, яка окупається протягом одного року;

b) термін окупності капітальних вкладень;

c) прибутковість інвестиційного проекту;

d) рентабельність капіталу.

32. Узагальнюючим критерієм ефективності споживаних ресурсів є:

a) обсяг чистої продукції підприємства;

b) показник витрат на одиницю товарної продукції;

c) рівень прибутковості виробництва;

d) коефіцієнт повних витрат праці.

33. Оптимальними вважаються витрати на виробництво та реалізацію продукції, які забезпечують:

a) беззбиткове виробництво продукції;

b) отримання максимального прибутку;

c) отримання граничного доходу;

d) усі відповіді правильні.

34. Критерієм підвищення ефективності виробництва в макроекономічному масштабі є:

а) зниження обсягів споживання матеріальних благ;

b) збільшення обсягу виробництва продукції основними галузями;

с) зростання продуктивності суспільної праці;

d) збільшення чисельності зайнятих у матеріальному виробництві;

e) підвищення якості продукції.

35. До оціночних показників діяльності основних і допоміжних цехів промислових виробництв належать:

а) випуск продукції в натуральному виразі, питома вага продукції вищої якості, граничний рівень витрат на 1 грн. товарної продукції, продуктивність праці, ритмічність випуску продукції;

b) виробнича потужність, фондомісткість, енергомісткість, умовно-постійні витрати, прибуток, рентабельність;

с) номенклатура продукції і вартість основних фондів і обігових коштів;

d) випуск продукції, чисельність персоналу, розмір витрат на виробництво.

36. До узагальнюючих показників економічної ефектив-ності виробництва можна віднести:

а) фондовіддачу;

b) рентабельність виробництва;

с) матеріаломісткість продукції;

d) рівень задоволення потреб ринку;

e) питому вагу сертифікованої продукції;

f) коефіцієнт оборотності обігових коштів.