Виробнича ф-я та її види.Ізокванти.

Виробництво- це будь-яка діяльність, яка створює речі корисні сьогодні і в майбутньому. Вхідні фактори – це ті ресурси. Які виробник закуповує та використовує для досягнення необхідного результату. Вихідна продукція- будь-яке благо виготовлене фірмою для реалізації. Заради спрощення будемо вважати, що фірма виробляє один вид товарів. Економічну діяльність фірми можна представити за доп виробничої функції. Виробнича функція показує технічний зв’язок між факторами виробництва. Виробнича функція базується на припущеннях:

1) процес виробництва вважається ефективним

2) часові рамки аналізу повинні бути достатньо короткими, щоб технічний прогрес розглядався в якості постійної величини, який не впливає на фактори виробництва.

3) ресурси спроможні заміщати один одного.

Виробнича функція є економічною моделлю технології. Під технологією будемо розуміти спосіб сполучення факторів виробництва. Для спрощення будемо використовувати двофакторні вир функції Q=f(K,L)

K- кількість капіталу

L – кількість праці

Двофакторні вир функції будуть використовувати декілька припущень:

1) фактори K і L є взаємодоповнюючими, тобто за відсутності одного з факторів виробництво неможливе.

2) Обсяг Q збільшується зі збільшенням кількості одного з факторів

3) В певних межах фактори є взаємозамінними

4) Кожна одиниця праці є величиною гомогенною, тобто одна година праці ідентична будь-якій іншій годині праці.

Для дослідження виробничої функції з двома змінними факторами використовують техніку ізоквант. Ізокванта – це крива у просторі вхідних виробничих факторів виробництва, що показують всі можливі комбінації, що технічно і фізично спроможні виробити певний обсяг продукції.

Ізокванти володіють ідентичними властивостями, що і криві байдужості. Вони мають від’ємний нахил, випуклі відносно поч. координат і не перетинаються одна з одною. Чим правіше розміщена ізокванта, тим більший обсяг вихідної продукції вона представляє. Сукупність ізоквант, кожна з яких показує максимальний випуск продукції, що досягається при використанні певних комбінацій ресурсів наз картою ізоквант.

На відміну від кривих байдужості, де сумарне задоволення споживача точно виміряти не можна, ізованти показують реальні рівні виробництва.

Ізокванти демонструють наявність багатоваріантності виробничих рішень фірми. Фірма може домогтися певного обсягу випуску продукції використовуючи різні поєднання виробничих факторів.

Коефіцієнт граничної норми технологічного заміщення ресурсів(MRTS) визначається кутом нахилу ізоквант у будь-якій точці. Він показує співвідношення, в якому один вхідний фактор може бути заміщений іншим для виробництва певного рівня Q

при Q =const

при Q=const

Зважаючи на значення, яких може приймати MRTS виділяють кілька видів виробничих функцій:

1) неокласична виробнича функція(Кобба-Дугласа), для якої MRTS змінюється. Ця виробнича функція допускає можливість використання виробником різноманітних технологій для того, щоб виробити необхідну кількість продукції.

2) Виробнича функція Леонтьєва, для якої у точці найкращого вибору MRTS визначити неможливо. Виробнича функція Леонтьєва визначає можливий обсяг виробництва фірми, що використовує технологію, в основі якого лежить одне, чітко визначене поєднання факторів виробництва.

3) Лінійна виробнича функція. Для неї MRTS є постійною величиною. Така ситуація може бути лише у випадку досконалої взаємозамінності факторів виробництва.

Від’ємний нахил ізоквант означає, що скорочення кількості машинного часу вимагає збільшення кількості праці для підтримання незмінних обсягів виробництва.

В міру зменшення застосування капіталу MPk зростає.