Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління

Переваги

Недоліки

 

1. Установлення чітких і простих зв’язків між підрозділами.

2. Єдність і чіткість розпоря-дництва.

3. Узгодженість дій виконавців.

4. Підвищення відповідальності ке-рівника за результати діяльності очолюваного підрозділу.

5. Оперативність у прийнятті рі-шень.

6. Отримання виконавцями пов’яза-них між собою розпоряджень і за-вдань, забезпечених ресурсами.

7. Особиста відповідальність ке-рівника за кінцеві результати діяль-ності свого підрозділу

 

1. Високі вимоги до керівника, який повинен мати різнобічні знан-ня і досвід з усіх функцій управлін-ня та сфер діяльності, що, в свою чергу, обмежує можливості керів-ника ефективно управляти організа-цією.

2. Перевантаження інформацією, великий потік документації, безліч контактів з підлеглими, вищими та суміжними організаціями.

3. Відсутність спеціалістів з окре-мих функцій управління.

4. Невідповідність до зростаючих вимог сучасного виробництва

Вищий орган (керівник) не має права віддавати розпорядження ро-бітникам, минаючи їх безпосереднього керівника (тобто реалізується принцип єдності керівництва). На цій основі створюється ієрархія сис-теми управління (наприклад, майстер дільниці, начальник цеху, дирек-тор підприємства). Окремі спеціалісти допомагають лінійному керів-никові збирати та обробляти інформацію, аналізувати господарську діяльність, готувати управлінські рішення, але самі вказівок та інстру-кцій керованому об’єкту не дають (рис. 8.1).

Д

^^^ 1

Кер. 1 Кер. 2 В В В В

Д — директор; Кер. — керівник; В — виконувач Рис. 8.1. Лінійний тип структури управління

Така схема підпорядкування і звітності — основа лінійного управ-ління. При цьому ланки лінійного управління в цілому відповідають ланкам виробництва, між якими встановлюються прості та чіткі взає-мозв’язки.

У практиці управління лінійна організаційна структура використо-вується рідко, як правило, малими та середніми фірмами, які здійсню-ють нескладне виробництво (однорідної продукції) при відсутності широких зв’язків у кооперації.

Функціональний тип організаційної структури управління — для сучасного виробництва характерним є поглиблення спеціалізації виро-бництва та управління, і реалізація управлінських функцій розподіля-ється між керівниками та органами, які передають нижчим рівням управління обов’язкові для них завдання. Отже, диференціація функ-цій управління є основою переходу до функціональної структури управління.

При такому управлінні передбачається, що кожний орган управ-ління (або виконавець) спеціалізується на виконанні окремих видів управлінської діяльності (функцій). Виконання вказівок функціональ-ного органу в межах його компетенції є обов’язковим для виробничих підрозділів.

Функціональна організація існує поряд з лінійною, що створює по-двійне підпорядкування для виконавців. Подвійне підпорядкування має за мету інтегрувати функції на кожному рівні управління та спеці-алізувати їх по окремих ланках (табл. 8.3).

Таблиця 8.3