Методи управління діяльністю підприємств

Реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління. Привести в дію організовану систему, щоб одержати потрібний результат, можна лише через вплив на неї керуючого органу чи особи. При цьому необхідні певні інструменти погодженого впливу, які й забезпечують досягнення поставлених цілей. Такими інструментами є методи управління.

Методи управління – це способи впливу на працівників трудового колективу з метою досягнення цілей підприємства.

В основі класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина в процесі виробничої діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Економіка підприємства
Інвестиційний ринок
Ринок фінансових ресурсів	Ринок інвестиційних товарів
Грошовий ринок	Ринок робочої сили
Кредитний ринок	Ринок інтелектуальних цінностей
Ринок капіталів	Іпотечний ринок
	Підрядний ринок

Рис. 22. Складові інвестиційного ринку

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ ДЕРЖАВИ

Для аналізу умов раціонального використання інвестицій в економічній науці та практиці використовується категорія інвестиційного клімату. Це узагальнена характеристика сукупності соціальних, економічних, організаційних, правових, політичних, культурних передумов, що визначають привабливість і доцільність інвестування в ту чи іншу господарську систему (економіку країни, регіону, корпорації).

Різні автори та наукові школи подають різні методики обчислення інвестиційного клімату.

Як правило, в зарубіжних країнах оцінку інвестиційного клімату проводять по відношенню до макроекономічної сфери. Спеціальні консалтингові фірми, експерти банків, журналів і газет проводять аналіз по різній кількості країн (від 15 до 178) в залежності від інтересів замовників. При цьому число показників, що враховуються, коливається від 9 в журналі «Еuromoney» до 381 в роботах Швейцарського інституту розвитку менеджменту.

Лондонський фінансовий журнал «Euromoney» розраховує так званий інтегральний показник надійності, що вимірюється за стобальною шкалою. Враховується дев’ять показників: економічна ефективність, політичний ризик, заборгованість, обслуговування боргу, кредитоспроможність, доступність банківського кредиту, доступність короткострокового фінансування, доступність довго-строкового капіталу, імовірність настання форс-мажору.

 

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

основних фондів, формування і поповнення оборотних активів, придбання цілісних майнових комплексів і тезавраційних активів (дорогоцінних металів, колекційних та ін. рідкісних предметів); нематеріальні інвестиції (оформлюються як створення, придбання, удосконалення, підвищення надійності або терміну використання нематеріальних активів);

б) фінансові інвестиції:

– прямі інвестиції – передбачають внесок інвестиційних ресурсів у статутний капітал господарюючого суб’єкта в обмін на акції, паї та пов’язані з ними інструменти, в обсязі більше 50 % загальної суми їхньої емісії, інші активи, що забезпечують можливість контролю над бізнесом.

– портфельні інвестиції – передбачають придбання акцій, паїв тощо в обсязі, що не перевищує 50 % загальної суми їхньої емісії (інакше фінансова інвестиція вважається прямою за Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»), а також інших фінансових інструментів, що забезпечують інвестору зростання капіталу або поточний дохід (відсотки, дивіденди). Сукупність цінностей, що належать портфельному інвестору, називають портфелем.

За структурою

Валові інвестиції – це виробництво всіх інвестиційних товарів для заміщення машин, обладнання, споруд, які використано в процесі виробництва в поточному році та будь-який чистий приріст.

Валові інвестиції дорівнюють амортизації плюс прибуток.

Якщо валові інвестиції дорівнюють амортизації, то економіка вважається застійною, якщо валові інвестиції біьше амортизації – економіка вважається зростаючою, а у випадках, коли валові інвестиції менше амортизації, то економіка характеризується спадаючою діловою активністю.

Чисті інвестиції – це додаткові інвестиції у поточному році за рахунок прибутку.

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИНОК

Інвестиційний ринок розглядається як ринок фінансових ресурсів, які авансуються з метою отримання доходу та ринок інвестиційних товарів, які є об’єктами вкладень (рис. 22).

Об’єктами ринку є права, ліцензії, патенти, ноу-хау, грошові кошти, майно тощо.

Суб’єктами ринку виступають інвестори, підрядники, замовники, проектні і науково-дослідні організації та ін.

За своїм змістом мотиви діяльності поділяються на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють економічні, соціально-психологічні та організаційні методи управління, що органічно взаємозв’язані й використовуються не ізольовано, а комплексно.

Економічні методи управління – це методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах. Ці методи мають два аспекти реалізації.

Суть першого аспекту полягає у:

1) формуванні системи оподаткування суб’єктів господарювання;

2) визначенні дійової амортизаційної політики, яка б сприяла оновленню (відтворенню) матеріальних і нематеріальних активів підприємства;

3) встановленні державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій.

Другий аспект економічних методів управління пов’язаний з управлінським процесом, орієнтованим на використання різноманітних економічних важелів, таких як фінансування, кредитування, ціно-утворення, штрафні санкції тощо.

Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Адже рівень сучасного виробництва, зростання загальноосвітнього і професійно-кваліфікаційного рівня працівників зумовлюють суттєві зміни в системі ціннісних орієнтацій та структурі мотивації трудової діяльності людей. Традиційні форми матеріального заохочення поступово втрачають свій пріоритетний стимулюючий вплив.

Усе більшого значення набувають такі чинники, як змістовність і творчий характер праці, можливості для прояву ініціативи, суспільне визнання, моральне заохочення тощо. Тому розуміння закономірностей соціальної психології та індивідуальної психіки працівника є необхідною умовою ефективного управління виробництвом чи будь-яким іншим видом діяльності.

Практична реалізація соціально-психологічних методів управління здійснюється за допомогою різноманітних засобів соціального орієнтування та регулювання, групової динаміки, розв’язання конф-ліктних ситуацій, гуманізації праці тощо.

Організаційні методи управління базуються на мотивах примусового характеру, їхнє існування й практичне застосування зумовлене зацікавленістю людей у спільній організації праці. Організаційні методи управління – це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Всі організаційні методи управління поділяють на регламентні й розпорядчі.

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

Зміст регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідальності певним категоріям працівників фірми, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, наданні методично-інструктивної та іншої допомоги виконавцям. Розпорядчі методи управління охоплюють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств (організацій). Вони передбачають визначення конкретних завдань для виконавців, розподіл цих завдань між ними, контроль виконання, проведення нарад з питань поточної діяльності фірми (підприємства, організації).

Професійно вміле застосування економічних, соціально-психо-логічних та організаційних методів управління здебільшого забезпечує достатньо ефективне господарювання.