Європейський суд з прав людини як гарант забезпечення права на доступ до інформації.

«Відкритість та прозорість влади, яка забезпечується зокрема шляхом оприлюднення та надання інформації за запитами, є однією з найважливіших гарантій становлення будь-якого демократичного суспільства.

Модернізація законодавства в сфері доступу до інформації про діяльність суб’єктів владних повноважень, зокрема ухвалення нової редакції Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації», стала важливим кроком на шляху покращення стану забезпечення права на публічну інформацію в Україні.

Реалізація права на доступ до публічної інформації – це гарантована національним законодавством та міжнародними правовими актами можливість кожного отримувати безпосередньо від суб’єктів владних повноважень, а також організацій, підприємств, громадських об’єднань, що виконують специфічні функції та/або повністю чи частково фінансується з бюджету, офіційні документи про їх діяльність та можливість знайомитися з відомостями про себе.

Дані положення передбачають значний набір інструментів, які дають змогу громадянам краще контролювати владу та захищати свої права, стають певним гарантом відкритості та прозорості органів державної та місцевої влади. Лише обізнане в своїх правах суспільство може здійснювати контроль за діяльністю влади та захищати свої права.

Доступ до публічної інформації є актуальним питанням, якому приділяє значну увагу громадянське суспільство. І попри, на перший погляд, належне законодавче закріплення цього права в національному законодавстві та ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорах, попереду ще тривала робота над вдосконаленням нормативно-правових актів, їх впровадженням та поширенням позитивної практики в цій сфері.

Право на доступ до публічної інформації потребує ефективного механізму контролю за його забезпеченням, яким є Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.»

Європейський суд з прав людини та Комісія з прав людини приділили багато уваги питанню доступу до інформації. В неопублікованому рішенні по справі "Бадер проти Австрії" Європейська комісія дійшла наступного висновку, обґрунтовуючи неприйнятність справи для подальшого розгляду в Європейському суді: "стаття 10 не гарантує приватним особам, що публічні влади спеціальними засобами інформуватимуть їх про справи суспільного значення".

Однак, в разі, коли інформація стосується стану довкілля, на думку Європейської комісії, виникають серйозні позитивні зобов'язання держави перед населенням, яке знаходиться під її юрисдикцією: "стаття 10 Конвенції накладає на держави обов'язок не тільки зробити доступною інформацію про довкілля,... але й обов'язок збирати, систематизувати та розповсюджувати інформацію, яка за своєю природою не є безпосередньо доступною і не може стати відомою для населення, якщо публічні влади не діятимуть відповідним чином"9 (Гуерра та інші проти Італії, рішення по справі № 14967/89).

З іншого боку, охороняючи інтереси приватних осіб від втручання як з боку держави, так і з боку третіх осіб, Європейський суд розцінив законною відмову комерційній компанії в доступі до інформації з судових архівів з метою отримання інформації про потенційних позичувачів. На думку Європейського суду, "стаття 10 Конвенції не дає жодній особі або фірмі безумовного права на доступ до архівів, де міститься інформація про фінансовий стан третьої сторони, ні прав вимагати такого доступу від влад"10 (Групо Інтерпрес проти Іспанії, рішення по справі № 32849/96).

В разі, коли обмеження в доступі до інформації накладається на журналіста. Європейський суд також може визнати таке втручання законним, оскільки хоча стаття 10 ставить понад усе доступ до інформації, той факт, що на акредитацію журналіста накладаються певні умови, ще не є втручанням у право отримувати та розповсюджувати інформацію.

Необхідно зазначити, що велика кількість заяв щодо порушення права на доступ до інформації надходила і надходить до Європейського суду від в'язнів. У більшості випадків Європейський суд визнавав такі обмеження неминуче пов'язаними із законним позбавленням волі і тому такими, що відповідають Конвенції.