Перший підхід. Аналіз ліквідності балансу підприємства шляхом групування та співставлення активів і пасивів.

За ступенем ліквідності статті активів умовно можна розподілити на чотири групи:

Перша група (А₁) — це абсолютно ліквідні активи, такі як грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення. Якщо позначити через А рядки балансу, то формула для знаходження активів першої групи буде мати вигляд:

 

А1 = А₂₂₀ + А₂₃₀ + А₂₄₀ (8.1)

 

Друга група (А₂) — активи, що швидко реалізуються. Це готова продукція, відвантажені товари і дебіторська заборгованість. Ліквідність таких активів різна і залежить від низки факторів: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банках, попиту на продукцію та її конкурентоспроможності, місцезнаходження контрагентів та їх платоспроможності, умов надання комерційних кредитів покупцям, форм розрахунків тощо. Слід зауважити, що основним компонентом цієї групи є дебіторська заборгованість. З метою підвищення ліквідності підприємство деякою мірою може управляти активами другої групи, зокрема змінюючи строки кредитування покупців.

 

А2 = А₁₃₀ + А₁₄₀ + А₁₅₀ + А₁₆₀ + А₁₇₀ + А₁₈₀ + А₁₉₀ +А₂₀₀ + А₂₁₀ (8.2)

 

Третя група (А₃) — це активи, що повільно реалізуються. До них належать виробничі запаси та незавершене виробництво. Говорячи про меншу ліквідність запасів порівняно з іншими видами оборотних активів, ми виходимо саме із суті кругообороту грошових коштів на підприємстві. Безумовно, якщо запаси сировини, матеріалів, розглядати як товар, їх ліквідність може бути надто високою. Однак у даному випадку запаси розглядаються як проміжний елемент технологічного процесу.

 

А3 = А₁₀₀ + А₁₁₀ + А₁₂₀ + А₂₅₀ + А₂₇₀ (8.3)

 

Четверта група (А₄) — це активи, що важко реалізуються. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові вкладення, незавершене будівництво.

А4 = А₀₈₀ (8.4)

У складі короткострокових пасивів можна виділити зобов’язання різного ступеня строковості, то одним зі способів оцінки ліквідності на стадії попереднього аналізу є зіставлення певних елементів активу з елементами пасиву.

У зв’язку з цим усі зобов’язання підприємства залежно від строковості їх погашення поділяють на чотири групи:

Перша група (П₁) — найбільш строкові зобов’язання (кредиторська заборгованість та кредити банку, строк повернення яких настав).

 

П1 = П₅₅₀ + П₅₆₀ +П₅₇₀ (8.5)

 

Друга група (П₂) — середньострокові зобов’язання (короткострокові кредити банку).

 

П2 = П₆₂₀ –(П₅₅₀ + П₅₆₀ +П₅₇₀) + П₄₃₀ + П₆₃₀ (8.6)

 

Третя група(П₃) — довгострокові зобов’язання (довгострокові кредити банку та позики).

 

П3= П₄₈₀ (8.7)

 

Четверта група(П4) — власний (акціонерний) капітал, що постійно є в розпорядженні підприємства.

 

П4= П380 (8.8)

 

Схематично процедура порівняння статей активів з відповідними статтями пасивів подана на рис. 8.2).

Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо:

 

А₁ ≥ П₁; А₂ ≥ П₂; А₃ ≥ П₃; А₄ ≤ П₄(8.9)

При цьому, якщо виконуються перші три обов’язкові умови ліквідності А₁ ≥ П₁; А₂ ≥ П₂; А₃ ≥ П₃, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то виконується і остання нерівність А₄ ≤ П₄, яка має балансуючий характер та підтверджує наявність у суб’єкта господарювання власних оборотних коштів і означає дотримання мінімальної умови фінансової стійкості.

Невиконання однієї з перших трьох нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі лише теоретично, оскільки при цьому має місце компенсація за вартісною величиною. Однак у реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні. Тому якщо будь-яка з нерівностей має знак, протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою буде відрізнятися від абсолютної.

 

Рисунок 8.2– Класифікація статей балансу для аналізу ліквідності