Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Джерела адміністративного процесуального права
З теорії права відомо, що джерела (або форма) права — це конкретні форми зовнішнього вираження загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених державою, через яке ці правила справляють свій владно-регулюючий вплив на суспільні відносини. Це визначення не є винятком і для адміністративного процесуального права з точки зору юридичного позитивізму, адже в Україні джерелом права офіційно визнається нормативний акт. Ринкова економіка і розбудова громадянського суспільства вимагають нових форм упорядкування суспільних відносин. Такими формами дедалі частіше стають правові договори та прецедентне право, необхідність визнання яких як джерел права України досить ґрунтовно доводить доктор юридичних наук Л. Петрова1. Звичайно, важко уявити, щоб розгляд і вирішення індивідуальних адміністративних справ здійснювалися на підставі правових договорів. Інша справа, що такі договори можуть укладатися (застосовуватися) в управлінській діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а не в адміністративних процесуальних відносинах. Водночас в адміністративному процесі при розгляді й вирішенні індивідуальних адміністративних справ набули значного поширення у застосуванні роз'яснення, які даються постанова- 1 Петрова Л. Національна доктрина права // Юридичний вісник України. — 2001. — № 30. —СІ, 6—7. ___________ НОРМИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА______________________ ми Пленуму Верховного Суду України та пленумів Вищих спеціалізованих судів. Ці постанови мають деякі ознаки преце-дентного права. Не будучи носіями норм права, вони певною міроюдійснюють вплив на вирішення конкретних справ. Вони не мають нормативного характеру, але є обов'язковими для судів, інших органів і посадових осіб, котрі застосовують норми права, щодо яких зроблені такі роз'яснення. Наприклад, постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» (п. 10) роз'яснюється судам, що, перевіряючи обгрунтованість притягнення громадян до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про охорону рибних запасів, суди повинні враховувати, що сам факт перебування на водоймі у безпосередній близькості до неї із забороненими знаряддями лову, вибуховими чи отруйними речовинами, відповідно до Правил рибальства у внутрішніх водоймах України, є підставою для застосування адміністративного стягнення, передбаченого ст. 85 КУпАП. Хоча у законодавстві про адміністративну відповідальність поки що не передбачено відповідальності за замах на правопорушення. Однак це окреме питання матеріального права і може бути темою дискусії, наукового обґрунтування1. Таких роз'яснень, узагальнюючих судову практику з метою однакового розуміння і правильного застосування норм як матеріального, так і процесуального пра-»а, тільки у сфері адміністративних (управлінських) та адміністративно-процесуальних правовідносин понад 20 назв2. Особливістю їх застосування є те, що у разі перегляду адміністративної справи в порядку оскарження чи опротестуван-ня апеляційний чи касаційний суд обов'язково звертає увагу па дотримання судом першої інстанції роз'яснень Пленуму
1 Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про 2 Див. напр.: Про застосування Конституції України при здійсненні ГЛАВА 2 НОРМИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального і процесуального права. Отже, обов'язковість наданої вищою судовою інстанцією практики застосування норм права породжує нові відносини, в яких убачається застосування судової практики як джерела права України.
В юридичній літературі більшість авторів1 до джерел права відносять рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення норм Конституції України, визнання конституційними чи неконституційними норм законодавчих актів та порядку застосування норм інших законів України, з чим слід погодитися. Результатами такого тлумачення є виникнення, розвиток або припинення відповідних правовідносин як це мало місце у справі про безоплатне користування шкільними підручниками2, чи роз'яснення порядку і умов застосування правової норми. Наприклад, розглядаючи справу про адміністративну відповідальність юридичних осіб, Конституційний Суд України дійшов висновку, що за чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення суб'єктами адміністративної відповідальності є фізичні особи, у ч. З ст. 2 цього Кодексу під словосполученням «законодавством, ще не включеним до Кодексу» слід розуміти закони, що встановлюють відповідальність фізичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень, які ще не включені в установленому порядку до зазначеного Кодексу3. Так 1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га- 2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним 3 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним Конституційний Суд України окреслив коло суб'єктів адміністративної відповідальності, і саме до кого може бути застосована норма ст. 38 КУпАП. Раніше ми зазначали, що основним джерелом права, тобто конкретною формою зовнішнього вираження правил поведінки, є нормативний акт. Нормативні акти, в свою чергу, складають певну сукупність, яку можна визначити як систему адміністративного процесуального законодавства. З огляду на різноманітність джерел (нормативних актів) адміністративного процесуального права, з урахуванням ієрархіч-ності підлеглості їх доцільно класифікувати таким чином.
1. Конституція України — як основний закон, що встанов 2. Міжнародні договори (угоди), згоду на обов'язковість 3. Кодекси України:
— Кодекс України про адміністративні правопорушення. — Кодекс адміністративного судочинства України, завдан ГЛАВА 2 НОРМИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
функцій. Кодекс визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернень до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства; — Митний кодекс України також визначає засади організа 4. Закони України: — Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого — Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. регулює питання щодо звернення громадян до органів
— Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 5. Укази Президента України: — Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечен 1997 р. на виконання вимог Закону України «Про звернення — Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо — Указом Президента України «Про кількість судів апеля цінний суд для розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ. 6. Норми адміністративного процесуального права містять 7. Постанови Пленуму Верховного Суду України та поста Такий досить докладний перелік нормативних актів, які концентрують норми адміністративного процесуального права, дає змогу пересвідчитися в наявності достатньої нормативної бази, як кодифікованої, так і на рівні поточних законів та інших нормативних актів, щоб можна було стверджувати про сформо-нану самостійну нову галузь — адміністративне процесуальне право і виокремлення її із системи адміністративного права. Процеси формування, утворення нових галузей права невідворотні, оскільки розвиваються та удосконалюються суспільні иідносини. Формування цих галузей, не виключено, буде відбу-іштися і за рахунок традиційних усталених галузей права.
ГЛАВА З Адміністративні процесуальні правовідносини, 3.1. Поняття та основні риси адміністративних : Правові відносини — це частина суспільних відносин, урегульованих нормами права, суб'єкти яких є носіями прав і юридичних обов'язків. У юридичній літературі під правовідносинами розуміють урегульовані нормами права суспільні відносини, в яких сторони виступають як носії взаємних прав і обов'язків, установлених і гарантованих державою. Отже, адміністративні процесуальні відносини є різновидом правових відносин, а тому їм притаманні усі загальні ознаки правовідносин. Вони завжди являють собою відомий суспільний зв'язок між особами — громадянами, організаціями, державними і судовими органами, який визначає забезпечену законом міру можливої та необхідної поведінки. Специфічні ознаки процесуальних відносин виділяють їх серед інших суспільних відносин, а саме: а) правові відносини — це зв'язок між особами на основі б) зв'язок між особами вникає на основі норм права через в) цей зв'язок між особами на основі норм права підтри г) цей зв'язок між особами на основі норм права має ін 1 Алексєєв С. С. Общая теория права: В 2 т. — М.: Юрид. лит., 1982. — Т. 2. - С. 88-84. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ і обов'язки щодо розгляду індивідуальних адміністративних справ), в інших випадках одностороння індивідуалізація, коли фіксуються суб'єктивні права чи обов'язки тільки однієї сторони правовідношення (наприклад, визначення органів (посадових осіб), правомочних здійснювати адміністративне затримання - ст. 262 КУпАП). Отже, норма права є основою або необхідною передумовою виникнення, зміни і припинення правовідносин. Дійсно, право — це регулятор суспільних відносин. У своєму соціальному і юридичному змісті воно досить чітко виражає владні засади. Ані цивільно-процесуальні, ані адміністративні процесуальні відносини, ані які інші правовідносини не виникають самі по собі, оскільки вони узаконені й виникнення їх зумовлене нормами права. Нагадування про владну природу права має пряме відношення до виявлення змісту адміністративних процесуальних відносин, проблема яких завжди була гостро дискусійною для поняття сутності адміністративного процесу взагалі і засобів адміністративно-процесуального регулювання зокрема. В юридичній літературі й досі вважається, що адміністративні процесуальні правовідносини мають всі ознаки адміністративних правових відносин, що адміністративне процесуальне право є складовою системи адміністративного права і, нарешті, що адміністративні процесуальні норми є «другорядними» щодо матеріальних норм, вони носять підлеглий, службовий характер щодо матеріальних відносин, мають сервісну функцію1. Таке ставлення до визначення місця адміністративних процесуальних норм, а відтак і до адміністративних процесуальних відносин щонайменше вказує на хибність доводів, недостатність та неповноту дослідження, а також на спробу обґрунтування авторами єдності предмета та системи адміністративного права, до якої включають й адміністративний процес. Незалежно від симпатій до К. Маркса вислів «матеріальне право... має свої притаманні йому процесуальні форми»2 ще не 1 Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник 2 Маркс К., Знгельс Ф. Соч.: В 30 т. — 2-е изд. — М.: Госполитиздат, З 8-357 ГЛАВА З АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ
означає другорядності цих форм, а лише вказує на засоби реалізації матеріальних норм. Ані всезагальні принципи, ані спеціальні методи конкретних наук не виступають у чистому вигляді, а перебувають у складних взаємовідносинах між собою. Діалектика взаємозв'язку форми і змісту — процес постійної боротьби між ними. Отже, і співвідношення матеріальних і процесуальних відносин перебуває у стані формування єдиного процесу — змісту регулювання суспільних відносин. Проте кожна галузь має свій предмет правового регулювання, врегульована відповідними нормами (системою норм) права, притаманними тільки цій галузі, має власну законодавчу базу, що є підставою для визнання її відносної автономності. Адміністративні процесуальні відносини мають свої особливості, власні ознаки, серед яких можна виділити наступні. 1. На відміну від кримінально-процесуальних, цивільних 2. Адміністративні процесуальні відносини, як правило, ви 3. На відміну від кримінального, цивільного та госпо дові (службові) особи, інші органи і посадові особи в порядку, встановленому законом. 4. Однією із сторін адміністративних процесуальних правовідносин завжди є орган владних повноважень або його посадова (службова) особа, які наділені державно-владними повноваженнями у сфері публічних відносин, у тому числі й з питань розгляду і вирішення адміністративних справ. Узагальнюючи викладене, адміністративні процесуальні відносини можна визначити як урегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають у процесі розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ у публічній сфері.
|
||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 481; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.16.203.149 (0.033 с.) |