Необхідно акцентувати увагу на порядку проведення уцінки.

Так, не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому ст. 57 Закону.

У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому ст. 57 цього Закону.

Організатор після підписання протоколу електронних торгів, що не відбулися, зобов'язаний виставити майно на реалізацію за ціною, яка визначається з урахуванням абзаців першого та другого цього пункту, не пізніше як протягом п’яти робочих днів з дня підписання протоколу.

Отже, виходячи із вищевказаного, до процедури реалізації арештованого майна будуть застосовуватися ті правила, які були дійсними на дату внесення інформаційного повідомлення про електронні торги в Систему.

Виконавцям слід мати на увазі, що частиною восьмою Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що майно, передане на реалізацію до набрання чинності цим Законом, продовжує реалізовуватися у порядку (у тому числі за вартістю), що діяв до набрання чинності цим Законом. Якщо оцінка (уцінка) арештованого майна не проведена до набрання чинності цим Законом, вона проводиться в порядку, визначеному цим Законом.

Для прикладу, якщо протокол проведення електронних торгів з повідомлення, що торги не відбулися надійшов до відділу до 05.10.2016, а уцінка арештованого майна не проведена, вона проводиться Організатором за правилами встановленими Порядком.

Окрім цього, якщо уцінку арештованого майна державним виконавцем проведено до 05.10.2016, Організатор здійснює реалізацію за ціною визначеною державним виконавцем.

Таким чином після набрання чинності Законом зменшення вартості арештованого майна здійснюється Організатором самостійно (автоматично).

Відповідно до ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон), виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом.

Також необхідно реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Розпорядження конфіскованим майном та майном, яке не підлягає реалізації, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

11.10.2016 прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 р. № 1744» (опублікована в Офіційному віснику 25.10.2016 № 85). Відповідно до вказаної постанови внесено зміни до Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 № 985, зокрема, в частині реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду і переданого органам державної виконавчої служби, та проведення уцінки майна та визнати такою, що втратила чинність, зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 № 1744.

До моменту приведення усіх нормативних актів Кабінету Міністрів України, які регулюють порядок реалізації конфіскованого майна, у відповідність із Законом № 1404-VII, вважаємо за доцільне здійснювати реалізацію конфіскованого за рішеннями судів майна в порядку, встановленому Законом № 1404-VII.

Слід звернути увагу на те, що у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов’язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Слід звернути увагу, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Майно, передане на реалізацію до набрання чинності цим Законом, продовжує реалізовуватися у порядку (у тому числі за вартістю), що діяв до набрання чинності цим Законом.