Учасники торгів на оптовому ринку

 

Рис. 4.2. Учасники торгівлі на оптовому ринку

 

говцю. У кожній товарній секції може виділятись окрема зона проведен­ня розрахунків та оформлення документів. Крім товарної секції або тор­гового місця оптовий ринок повинен надавати приміщення для зберіган­ня товару, обладнані відповідно до вимог зберігання окремих видів товарів.

До продажу на оптовому ринку допускаються товари, що пройшли перевірку їх якості. Доставляти у торгові секції та приміщення для тим­часового зберігання товари, які не пройшли перевірку якості, заборо­няється.

Якість товарів, які надходять на оптовий ринок, перевіряється спеціалізованим підрозділом оптового ринку або спеціалізованою струк­турою, що працює за договором з адміністрацією оптового ринку, орга­нолептичним або лабораторним методом. Товар, що втратив якість під час оптових торгів і перейшов у разряд недоброякісних, повинен бути знятий з продажу. Такі партії негайно вивозяться з території оптового ринку.

Товари, що поміщаються на тимчасове зберігання, повинні бути упакованими у тару. У приміщеннях зберігання товари необхідно розміщу­вати з дотриманням правил товарного сусідства, норм складування, ре­жиму зберігання. Кожна одиниця упаковки повинна супроводжуватись реквізитами власника (володаря), найменування продукції, дати надхо­дження на зберігання.

Зобов'язанням адміністрації оптового ринку є створення та підтрим­ка у працездатному стані служби ваговимірювальних та інших приладів. Гири, ваги та інші вимірювальні прилади повинні мати виразні тавро та

подаватись на перевірку в установлені строки діючого порядку органам державної метрологічної служби. Використання ваговимірювальних приладів здійснюється шляхом оренди між адміністрацією оптового ринку та користувачем.

У торговельному залі оптового ринку на доступному для покупців місці мають бути встановлені контрольні ваги. Адміністрація несе відповідальність за технічний та санітарний стан гир, вагів та інших; вимірюваних приладів.

Учасники оптових торгів не повинні робити оголошення, що не відносяться до даних торгів, під час роботи товарних секцій. Персонал оптового ринку, що обслуговує торговий процес, не має права здійсню­вати угоди, а також втручатись у процес ведення торгів. Кожен учасник оптових торгів повинен мати при собі пропуск, який видається і є до­ступний для візуального спостереження з боку адміністрації оптового ринку. Керівництво ринку забезпечує дотримання встановленого поряд­ку ведення оптових торгів та ідентифікацію їхніх учасників. Час робо­ти оптового ринку встановлюється його адміністрацією по узгодженню з місцевими органами виконавчої влади.

За формами участі оптовий ринок повинен надавати можливість ве­дення оптових торгів на підставі:

—довгострокової оренди продавцем місця у торговельному залі;

—короткострокової оренди необхідних торговельних площ;

—разової участі в оптових торгах з поденною оплатою вартості торгового місця або спеціального ринкового збору, що диференційо­ваний за видами товару і сплачується з обороту.

Орендаторами торгових місць на оптовому ринку не обов'язково ма­ють бути власники (господарі) товарів. Технологія ведення оптових торгів повинна передбачати можливість оренди торгових місць агентами власників, комісіонерами, іншими посередниками. Оптові торги прово­дяться, як правило, на підставі приватних узгоджень продавця та покуп­ця. У цьому випадку ціна та інші умови угоди визначаються на двосто­ронніх засадах шляхом переговорів. В окремих випадках оптові торги можуть бути проведені на підставі аукціону або конкурсу. Вибір форми торгів на оптовому ринку визначається власником товару.

Право продажу оптових партій товарів номенклатури оптового рин­ку надається зареєстрованим на ньому оптовим продавцям за умови пред'явлення ліцензії на ведення торговельної діяльності та документів, що підтверджують якість товарів, запропонованих для реалізації, та стан здоров'я оптових продавців за встановленими для торгівлі медичними показаннями.

Плодоовочеву продукцію, м'ясо, рибу, молоко і молочні продукти
слід продавати в ізольованих спеціалізованих приміщеннях або
павільйоні.

Оптовий продавець має право вимагати від адміністрації оптового ринку:

• забезпечення санітарних правил і техніки пожежної безпеки;

• компенсації вартості товару, втраченого у зв’язку з невиконанням нею своїх зобов'язань по забезпеченню торгового процесу;

• заміни вагів та ваговимірювальних приладів, інвентарю та інструментів, що не відповідають технічним вимогам та санітарним нор­мам;

• своєчасного вивезення тари та пакувальних матеріалів, сміття з торговельного залу.

Оптовий продавець зобов'язаний:

□ дотримувати правила торгівлі та внутрішній розпорядок оптового ринку;

□ дотримувати санітарні, протипожежні вимоги;

а по закінченні торгів звільнити торгове місце, здати орендоване обладнання, інвентар та інструменти.

Торгові угоди оптового ринку — це угоди, що укладаються між продавцем та покупцем в результаті оптових торгів і здійснюються виключ­но на оптовому ринку. Угоди укладаються з реальним товаром (угоди купівлі-продажу). Угода на оптовому ринку вважається здійсненою з моменту оплати покупцем вартості придбаного товару та його переда­вання покупцю. Підставою для укладання угоди на оптовому ринку є ус­на згода сторін, досягнута в результаті проведених торгів.

Форма розрахунків за товар визначається продавцем і покупцем. Оплата товару здійснюється у момент передавання продавцем або само­го товару або платіжних документів у розпорядження покупця. Розраху­нок за товари, придбані на оптовому ринку, здійснюється, як правило, при посередництві банківської установи, що обслуговує оптовий ринок. В ньому відкриваються рахунки підприємницьких структур, що корис­туються послугами оптового ринку. Покупець на оптовому ринку зо­бов'язаний сплатити вартість товару за ціною та в строки, узгоджені сто­ронами.

З метою спрощення оптових торгів та прискорення обороту шляхом оперативного узагальнення результатів укладених угод та інформуван­ня торговельного залу про поточний стан кон'юнктури ринку та ди­наміку цін на товари на оптовому ринку доцільно проводити реєстрацію обсягів реалізації окремих товарів.

Для виконання цього завдання на оптовому ринку треба створити спеціальну систему інформаційного обслуговування з тим, щоб система­тично відстежувати підсумки поточних оптових торгів та узагальнювати їх по закінченні кожного дня торгівлі. Реєстрації підлягають тільки деякі умови угод, які включають: найменування юридичної особи; наймену­вання та сорт проданого товару; величину реалізованої партії; загальну

суму виручки від реалізації конкретної партії товару. Дані по кожній конкретній угоді є комерційною таємницею. Адміністрація оптового ринку несе відповідальність за розголошення цієї інформації, передбаче­ної статутом оптового ринку.

Для забезпечення концентрації та узагальнення комерційної інформації за результатами оптових торгів оптовий ринок повинен ве­сти оперативний облік кон'юнктури ринку товарів, що реалізуються, динаміки цін на продукцію, реєстрацію загального стану споживчого попиту. Оперативний облік кон'юнктури ринку проводиться на підставі оцінки співвідношення попиту та пропозиції, рівня цін, що складається в конкретних умовах. Виявлення динаміки цін на продані товари здійснюється шляхом щоденного аналізу зареєстрованих оптови­ми продавцями обсягів продаж. Збір та узагальнення всієї комерційної інформації на оптовому ринку треба проводити у розрізі окремих товар­них позицій, на підставі обліку числа оптових продавців окремих товарів та обсягів завезеної на оптовий ринок продукції, обсягів її реалізації ок­ремими продавцями. Підсумкова інформація про стан торгівлі на опто­вому ринку (продаж, середні ціни, що склались у попередньому періоді) доцільно відображати у спеціальних бюлетенях оптового ринку або ви­водити на інформаційне табло.

Керівник оптового ринку несе відповідальність за його загальний санітарний стан, дотримання в ньому санітарного режиму, а також санітарний стан прилеглої території. Винні в порушенні цих вимог залу­чаються до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Контроль за дотриманням санітарних правил на оптовому ринку здійснюють органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби. За по­рушення правил торгівлі або невиконання своїх зобов'язань адміністрація оптового ринку несе відповідальність, передбачену кон­трактом, договором між адміністрацією оптового ринку і користувачем його послуг. За розголошення адміністрацією оптового ринку інфор­мації, що є комерційною таємницею, вона несе відповідальність згідно з чинним законодавством. За відмову від реєстрації обсягів продажу на оптовому ринку винна сторона сплачує адміністрації неустойку у розмірах, обумовлених договором сторін. На оптовому ринку продавцю забороняється розповсюджувати неправдиву інформацію, яка може призвести до зміни кон'юнктури ринку товарів, призначених для реалізації. У цих випадках продавець може бути позбавлений права участі в оптових торгах. У випадку порушення оптовим продавцем порядку ве­дення торгових операцій він може бути позбавлений торгового місця. Дане рішення приймається ринковою комісією. Усі відносини підприємниць­ких структур, що працюють на оптовому ринку, з його адміністрацією будуються на договірних засадах. Відносини спеціалізованих структур,

які обслуговують господарську діяльність оптового ринку (інженерна інфраструктура, прибирання сміття, визначення якості товарів та ін.), з адміністрацією регулюються договорами підряду. Розміри тарифів, зборів та інших платежів, що стягуються на оптовому ринку, визнача­ються адміністрацією оптового ринку та обумовлюються сторонами у договорах.

Досвід Польщі в організації оптових продовольчих ринків. У Польщі створено у 1992 р. і вже успішно функціонує торговий об'єкт європейсь­ких стандартів у галузі сільського господарства та харчової промисло­вості — Великопольський плодоовочевий оптовий центр у м. Познані. Засновники — Міністерство сільського господарства Польщі, Об'єднан­ня сільськогосподарських ринків, Державний банк, керівництво міста Познань, окремі акціонери.

Цей плодоовочевий центр займає територію розміром 12 гектарів, на якій побудовано: 2 закриті приміщення для торгівлі овочами і плодами, розділених на 24 бокси; приміщення дляквітів, поділене на 48 менших боксів; 2 навіси для торгівлі на відкритому повітрі з 288 окремими тор­говельними точками; побудовано 8 сучасних холодильників, 4 пункти товарної обробки; адміністративний будинок. Передбачається двоповер­ховий корпус для торгівлі квітами загальною площею 10 тис. м² з підтри­манням мікроклімату у приміщеннях та холодильниками, а на куплених додатково 8 га землі виділяються 3 великі зали для реалізації продуктів переробки м'яса, молока та риби.

Серед послуг для клієнтів — стоянка автомобілів на 1500 місць, ком­плекс громадського харчування, відділення банку, телефонний та телефаксовий зв'язок з багатьма країнами світу. Центр працює за двозмінною системою. Від 5.00 до 13.00 проводять торгівлю овочами, плодами і продуктами їх переробки. У другій половині дня в павільйо­нах продаються лише квіти. Роздрібна торгівля не проводиться.

Кожен користувач плодоовочевого боксу вносить до каси щоденну плату. Практично бокси постійно заповнені імпортною продукцією. Ціна на неї досить висока, що дає можливість компенсувати витрати на використання боксів.

Під навісами, а іноді навіть під відкритим небом, здійснюється про­даж овочевої продукції безпосередньо з вантажівок виробниками (фер­мерами) більшості воєводств. Місце під навісом можна забронювати на 1-30 днів.

Відділ маркетингу свою роботу здебільшого спрямовує на збір та на­копичення (моніторинг) інформації щодо осіб та фірм у сфері сільсько­го господарства і харчової промисловості, збору та розповсюдження інформації про кон'юнктуру ринку, рекламування нових форм оптової торгівлі та організацію реклами продукції на території центру. Щоденно випускаються бюлетені, де повідомляється інформація про діючі ціни на

продукцію. З кожного контракту в дохід центру відраховується 1-2% йо­го вартості.

Міністерство сільського господарства і харчової промисловості Польщі ухвалило "Програму створення оптових ринків і товарних бірж", яка спрямована на створення каналів збуту сільськогосподарської про­дукції, що базється на сільськогосподарських товарних біржах, оптово­му ринку, первинному ринку у формі маркетингових груп виробників. Стосовно оптових ринків програмою передбачалось формування підприємств: міжрегіональних, регіональних, прикордонних, місцевих.

У Польщі функціонує 21 оптовий продовольчий ринок, що розрізняються за розміром і функціями. Більшість з них засновані у формі госпо­дарських товариств (акціонерних компаній), акціонерами яких є при­ватні юридичні особи, організації, що представляють приватний та торговий капітал.

4.2. Умови для створення оптових продовольчих ринків в Україні

Проблема продовольчого забезпечення погребує нових підходів до організації оптової торгівлі і товароруху продовольчих товарів та сільськогосподарської сировини. Оптимальною формою такої ор­ганізації є оптовий продовольчий ринок. У багатьох країнах з ринковою економікою (Франція, Японія, Португалія) важливу роль відіграють оп­тові ринки, що займають проміжне положення між оптовою ярмаркою і товарно-сировинною біржою. Але на відміну від двох останніх оптовий продовольчий ринок має власне складське господарство. Оптові продо­вольчі ринки є проміжною ланкою між виробниками сільськогоспо­дарської продукції та мережею магазинів (супермаркетів) роздрібної торгівлі (рис. 4.2).

 

Рис. 4.2. Можливі варіанти просування сільськогосподарської продукції з участю оптових продовольчих ринків

 

Сучасний стан ринку сільськогосподарської продукції та продоволь­ства в Україні характеризується досить повільним формуванням ринко­вої схеми просування продукції до споживача, яка була б здатна забезпе­чити скорочення втрат сільськогосподарської продукції, підвищити її якість, сприяти формуванню ринкових цін.

Споживчий ринок України залишається ринком деформованої струк­тури попиту внаслідок низької платоспроможності більшості населення,

ринком товарів невисокої якості. На внутрішньому ринку відбувається процес витіснення вітчизняної продукції імпортними товарами, що час­то призводить до монополізації окремих сегментів внутрішнього спо­живчого ринку іноземними виробниками, в той же час імпортна про­дукція в переважній більшості є недоброякісною. Процес реформування торговельної діяльності набув нецивілізованих форм.

На сьогодні в ланцюгу "виробник - оптовик — роздрібний прода­вець — споживач", який лише формується, відсутні тривалі, стабільні зв'язки. Поява на ринку сільськогосподарської продукції неорганізова­них посередницьких структур, багаторазовий перепродаж товарів цими структурами призводять до завищення роздрібних цін. Торгівля сільськогосподарською продукцією в основному ґрунтується на особис­тих контактах учасників ринку, мають місце бартерні форми розрахунку.

У більшості товаровиробників відсутні навички та вміння знаходити вигідні умови для реалізації своєї продукції. Вони ще більше ускладню­ються внаслідок того, що не створена мережа посередницьких структур, які б сприяли впровадженню механізму реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, що гарантує всім його учасникам на конку­рентній основі збут продукції за вигідною ціною. Відсутня ринкова інформація. За цих умов центральні органи та органи місцевого само­врядування сприяють створенню відповідних структур оптової торгівлі на конкурсних засадах.

Створення оптових продовольчих ринків породжує цілу низку про­блем. Як відомо, оптові продовольчі ринки є лише окремим сегментом у ланцюгу оптової торгівлі. Створення оптових ринків потребує значних капітальних вкладень. Такі кошти важко знайти, бо внутрішній капітал перебуває лише на стадії формування, а іноземний капітал поки що не ставиться з довірою до нинішньої економічної ситуації на аграрному ринку в країні. Вже на етапі функціонування оптових продовольчих ринків виникають проблеми: збільшення інтенсивності дорожнього руху, що обмежує доступ до самого ринку; збільшення кількості відходів продукції, тобто виникає проблема утилізації продукції; забруднення довколишньої території; дефіцит інформації про ціни, що може призвес­ти до певних збоїв у роботі оптових ринків. За умови правильної ор­ганізації роботи цих проблем можна уникнути. Держава має стимулюва­ти розвиток кращих під'їзних шляхів, здійснювати контроль за рівнем шуму, переробкою відходів, наприклад, регулюючи оподаткування опто­вих фірм, що працюють на цих ринках.

Для розвитку оптової торгівлі стримуючим чинником залишається наявність причин макроекономічного характеру: високі податки для всіх учасників ринку, значна заборгованість підприємств, невиконання кон­трактів. ІЦе одна проблема — недостатній рівень розвитку інфраструк­тури оптового продовольчого ринку.

Інфраструктура ОПР — це територія, на якій розміщується торговий центр з торговельним залом та мережею приміщень і споруд (сховища, склади, сортувально-пакувальні лінії, обладнання для охолодження продукції та спеціальний транспорт).

Для налагодження стійких зв'язків між товаровиробниками та споживачами як пріоритетний напрям розглядається створіння мережі місцевих, регіональних і міжрегіональних ОПР, які здійснювали б постачання між регіонами сільськогосподарської продукції та продовольства, сприяли ефективному її просуванню до кінцевого споживача. Самев умовах, коли забезпечуватиметься контрольованість ринку через вільний доступ всіма товаровиробниками і споживачами на продовольчий ринок та до інформації про його кон'юнктуру, повною мірою зможуть проявитися переваги нових форм господарювання для всіх форм власності. Слід враховувати і такий важливий аспект позитивного впливу ринкової інфраструктури, як зміна психології товаровиробника, що перейде до пошуку споживача та вигідних постачальників матеріално-технічних ресурсів.

Проблему формування оптових продовольчих ринків доцільно вирішувати у поєднанні з необхідністю фінансового оздоровленим сільськогосподарських товаровиробників за умов вирішення названих проблем макрорівня.

Необхідність формування ОПР в Україні обумовлена:

• ліквідацією централізованої системи планування і розподілу товарів, порушенням зв'язків між товаровиробниками і споживачами;

• необхідністю формування структури виробництва відповідно вимог споживача;

• необхідністю прискорення руху продукції та скорочення втрат нашляху від виробника до кінцевого споживача;

• труднощами збуту продукції вітчизняних товаровиробників;

• значним зростанням товарообмінних операцій сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки;

• необхідністю створення умов для здійснення належного державного ветеринарного і санітарно-епідеміологічного контролю;

• необхідністю поліпшення якості продукції, що пропонується споживачеві, та підвищення рівня його обслуговування: створеним умов для контролю щодо відповідності продукції вимогам стандартів; обробка та сортування продукції перед надходженням її на ринок; продаж за стандартною вагою чи в стандартній упаковці тощо;

• збільшенням імпорту продуктів харчування;

• появою на ринку неорганізованих посередницьких структур,які здійснюють багаторазовий перепродаж продукції, що призводить до підвищення роздрібних цін на продовольчі товари.

Створення ОПР відповідає інтересам усіх суб'єктів ринку (рис. 4.3):

для споживачів — своєчасне забезпечення дешевшими та якісними продуктами харчування, ринковою інформацією;

для товаровиробників — створення рівних умов для виходу на конкурентний ринок, прискорення чи спрощення порядку просування про­дукції до споживача, забезпечення попиту на продукцію, збереження ро­бочих місць, концентрації підприємницької діяльності в зазначеному місці; мінімізація комерційного ризику, маркетингове обслуговування, а для фермерів та особистих підсобних господарств — надання можли­вості продавати дрібні партії через оптового покупця;

для фермерів та особистих підсобних господарств — можливість продавати дрібні партії через оптовика;

для оптового торговця — збільшення числа покупців; робота на рин­ку без додаткових капітальних витрат; зниження ризику; можливість спеціалізації без загрози втрати споживача; можливість порівняння цін і якості товарів, що пропонуються конкурентами; налагодження торгових зв'язків з великими торговельними компаніями;

для інвесторів — сприяння вкладенню інвестицій під гарантії місце­вих органів влади;

для держави — розвиток вітчизняного продовольчого ринку, що сприятиме забезпеченню продовольчої безпеки країни;

для регіонів — створення нових робочих місць за рахунок розвитку ринкової інфраструктури та притоку інвестицій.

 

 

Рис. 4.3. Суб'єкти ринку, які зацікавлені у створенні оптового

продовольчого ринку

 

Розглянемо потреби оптовиків і покупців (роздрібних торговців), зацікавлених у наявності оптового продовольчого ринку.

Основним завданням кожного оптовика є, по можливості, забезпе­чення швидкого товарообороту продукції, прибуток від якого дозволив би покривати експлуатаційні витрати та здійснювати закупки наступної партії товару.

В Україні на сільськогосподарському та продовольчому ринках пра­цює значна кількість оптових торгових фірм як дрібних, так і досить ве­ликих, які, в більшості випадків, орендують складські приміщення на овочевих базах чи інші приміщення. Як правило, продаж здійснює пер­сонал своєї фірми з фасадної частини складського приміщення, де відпу­скається товар чи організовується його доставка в роздрібну торгівлю.

Основними труднощами для персоналу оптових фірм є:

—складність залучення покупців на склади без постійного розши­рення асортименту продукції і постійного рекламування товарів;

—визначення оптової відпускної ціни на продукцію, оскільки для одержання інформації про аналогічний ринок товарів і конку­рентів по оптових фірмах міста і за його межами, необхідні значні витрати часу.

Для оптових фірм при створенні цивілізованих оптових продоволь­чих ринків основні переваги участі в них зводяться до:

—збільшення кількості потенційних покупців;

—робота на ринку без додаткових капітальних витрат;

—низький ризик;

—можливість спеціалізації без втрати споживачів; ^:

—доступність порівняння цін і якості товарів, що пропонують кон­куренти;

—надання можливості малим фірмам стати великими оптовиками;

—можливість встановлення торгових зв'язків з великими торговими фірмами, в тому числі й зарубіжними.

При створенні нового бізнесу необхідно вивчати потреби по­тенційних покупців, особливо тих, хто забезпечуватиме найбільшу час­тину доходу.

Для залучення покупців на ринок оптової торгівлі, перш за все, слід визначити переваги цього ринку порівняно з іншими можливими кана­лами одержання продуктів харчування; розташування його, передбачи­ти необхідний асортимент продукції та умови її продажу, а також перед­бачити заходи, які б гарантували достатню захищеність для всіх учасників оптової торгівлі.

Для покупців основною перевагою ринку оптової торгівлі є мож­ливість прискорювати процедуру закупівлі товарів. Швидкість поста­чання товарів є най привабливішою рисою для роздрібних торговців. Як свідчить досвід діючих оптових продовольчих ринків, перевагами для покупців (роздрібних торговців) на таких ринках є: широкий асорти­мент продуктів харчування; постійна їх наявність; реальна оптова ціна; можливість одержати кредит; надання послуг за доставки; щоденна (без­перервна) робота ринку.

Основними принципами діяльності оптових продовольчих ринків по­винні стати: самоокупність, контрольованість, організаційно-господарська

незалежність, цивілізованість. Ці принципи можуть виконуватися за умови вирішення основних макроекономічних проблем: розрахунків, взаємоплатежів, зниження податкового тиску та розширення мережі оподаткування, реструктуризації заборгованості.

Як правило, оптові ринки доцільно створювати в районах високої концентрації виробництва окремого продукту чи достатнього попиту. Після виявлення дійсної необхідності створення оптового продовольчо­го ринку та переконання торговців продуктами харчування в доцільності його підтримки визначається вид оптового ринку, який потрібно адаптувати на практиці.

Оптові продовольчі ринки створюються, як правило, в місцях, де покупцям і продавцям зручно зустрічатись. Оптовий ринок може виника­ти і на порожньому місці: якщо це вигідно, то інвестори зводять складські приміщення, будують чи впорядковують дороги чи вносять інші поліпшення в територію. Тому виникає необхідність упорядкуван­ня створення та цивілізованого функціонування оптових продовольчих ринків на основі державної підтримки, програмно-цільового підходу, економічного обґрунтування щодо вибору місця та конкретного виду ринку, вивчення зарубіжного досвіду діяльності підприємств оптової торгівлі та її інфраструктури.

Досвід організації оптового продовольчого ринку у країнах з розвинутою ринковою економікою свідчить про те, що держава бере на себе більшу частку участі в організації цього виду торгівлі. Так, в Іспанії ча­стка держави у створенні оптового продовольчого ринку становить по­над 90%, у Франції — близько 30%. Створення такого ринку в Іспанії об­ходиться у 100-300 млн. дол. Торгівля на оптовому ринку здійснюється на принципах конкуренції, що дає змогу:

• запропонувати покупцям якісні продукти за прийнятними цінами;

• скоротити торговельні витрати на рівні оптового ланцюга;

• звільнити канали розподілу сільськогосподарської продукції від будь-яких монополістичних проявів.

Як одна з альтернатив може бути створення міських і сільських оп­тових продовольчих ринків. Сільський оптовий ринок окрім сільського­сподарської продукції, включає торгівлю спеціалізованими засобами ви­робництва і послуги для сільських товаровиробників і переробної промисловості.

Оптовий ринок розглядається як місце зустрічі продавців та покупців при фізичній наявності товару, де основним економічним регулятором є баланс попиту та пропозиції. Оптовий ринок є місцем перерозподілу ве­ликих партій товарів на дрібніші, які надходять у роздрібну торгівлю.

У контексті державної полі гики підтримки органами виконавчої влади роботи із створення та функціонування оптових продовольчих ринків повинна здійснюватися з урахуванням таких підходів:

1)транспортні витрати зведені до мінімуму;

2)інформація про наявність та якість товарів передається через ціну;

3)інформація про ціни доступна для всіх, що створює, основу для справедливих взаємовигідних контрактів;

4)за товар сплачуються реальні гроші.

Актуальним питанням є розробка схем формуванні оптових продовольчих ринків з використанням матеріально-технічної бази колишніх оптових і оптово-роздрібних підприємств (баз) оптової торгівлі, ство­рення сприятливих умов для залучення вітчизняних, Іноземних інвес­тицій. Держава повинна взяти на себе забезпечення стимулюючого і сприятливого середовища для бізнесу та інвестування.

Реалізація вищевказаних напрямів може здійснюватись через комплекс заходів на державному, міжгалузевому і регіональному рівні щодо організації ОПР як основного механізму прискорення та спрощення про­сування товару до кінцевого споживача. У цих заходах необхідно перед­бачати координацію дій виробника, оптовика, роздрібного продавця і споживача, поклавши відносини сторін на дійову взаємовигідну основу,

Вибір організаційно-правової форми ОПР проводиться в рамках законодавства щодо форм господарювання. Най доцільнішою ор­ганізаційно-правовою формою є відкриті акціонерні товариства, акціоне­рами яких можуть бути виробничі, переробні, заготівельні, торговельні, сервісні, інші юридичні та фізичні особи. Для формування статутного фонду можуть бути залучені кошти державного та місцевих бюджетів, приватних, у тому числі іноземних інвесторів, господарських товариств.

Форма власності оптових ринків може бути різною — державною, приватною, комунальною, змішаною.

Робота ОПР організується згідно з його статутом, правилами торгівлі, ветеринарними і санітарними правилами, іншими нормативни­ми документами, що регламентують діяльність ринку.

При плануванні та організації роботи ОПР слід передбачити:

□ режим роботи ОПР, який затверджується місцевими органами ви­конавчої влади;

□ забезпечення продавців та покупців ринку належним торговельним і холодильним обладнанням;

□ здійснення контролю за додержанням вимог щодо паркування транспортних засобів;

□ створення умов для зберігання товарно-матеріальних цінностей та продажу товарів;

□ забезпечення належного санітарного, технічного та протипожеж­ного стану території ринку;

□ відповідальність за порушення порядку торгівлі на ринку;

□ розроблення, затвердження та контролю за реалізацією заходів що­до створення та функціонування ОПР;

□ розроблення і контролю за виконанням правил торгівлі, ветеринарних і санітарних правил, інших нормативно-правових документів, що регламентують їхню діяльність;

□ організацію навчання, проведення семінарів з питань оптової торгівлі;

□ внесення в установленому порядку пропозицій щодо вивчення можливостей та створення умов для фінансового забезпечення діяльності ОПР;сприяння виділенню земельних ділянок під ОПР;

□ надання організаційно-технічної допомоги у створенні та функціонуванні ОПР;

□ організацію реклами по телебаченню, радіо, у місцевій пресі;

□ стимулювання реалізації на ОПР продукції вітчизняного вироб­ництва.

Держава не повинна безпосередньо впливати на створення та розви­ток оптового продовольчого ринку. Вона може надавати різного роду по­слуги, зокрема, в підготовці документації щодо сортування та стандарти­зації якості продукції, створюючи законодавчу базу, що дозволятиме здійснювати ділові операції. Також держава може надати податковий кредит для інвестування в інфраструктуру оптових ринків. Наприклад, якщо компанії за свій власний рахунок будують холодильні установки, вантажно-розвантажувальні дільниці чи дороги до ринку, тоді можна дозволити їм вирахувати частину чи всю суму витрат із суми податків, що сплачуються ними.

Держава не повинна втручатися у функціонування чи будівництво оптових ринків, визначаючи, наприклад, місце розташування, обладнан­ня, місце роботи. Рішення з цих питань доцільно приймати самим учас­никам оптового ринку.

ОПР доцільно створювати на базі існуючих підприємств оптової торгівлі різних форм власності (плодоовочеві бази, холодильники) за згодою їхніх трудових колективів. Використання майна (земельних ділянок) для створення ОПР доцільно проводити за конкурсом.

На першому етапі створюються універсальні, а також спеціалізовані ОПР, наприклад, плодоовочеві, рибні, м'ясні. Такі ринки розміщуються ближче до кінцевих споживачів.

На оптових ринках можуть працювати павільйони сезонної торгівлі сільськогосподарською продукцією нетривалого терміну вирощування та зберігання, передусім ягодами, овочами. Для цього необхідно провес­ти таку роботу:

підготувати нормативно-правову базу для формування та функціонування системи ОПР та оптової торгівлі, визначити види ринків, їхні характеристики;

— розробити схеми розміщення ринків;

— провести переорієнтацію міських плодоовочевих таінших баз за принципом роботи оптових ринків.

На другому етапі створюються оптові ринки на рівні районів, облас­тей, тобто ближче до товаровиробників. Для цього здійснюються заходи щодо удосконалення нормативно-правового, фінансово-кредитного, інформаційного та консультаційного забезпечення ОІІР; створюються підприємства з виробництва, заготівлі, переробки та реалізації про­дукції; залучаються підприємства споживчої кооперації (за їхньою зго­дою).

Фінансування розвитку ОПР має здійснюватись в основному за ра­хунок недержавних джерел. Органи виконавчої влади та місцевого само­врядування повинні сприяти залученню інвестицій (вітчизняних та іно­земних), а також вільних коштів населення.

Основними джерелами доходів можуть бути:

—плата за користування приміщеннями, наданими учасникам опто­вої торгівлі;

—плата, що вноситься учасниками оптової торгівлі за послуги, які надаються оптовими ринками (транспортні, вантажно-розванта­жувальні роботи, аналіз якості продукції, утилізація нереалізова­ного товару).

4.3. Дрібнооптовий склад-магазин cash&carry

Різновидом оптового ринку є дрібнооптові склади-магазини. Вони орієнтовані переважно на дрібних покупців — роздрібних торговців, власників кіосків, невеликих магазинів, що закуповують товари дрібни­ми партіями. Дрібнооптові склади-магазини мають широке поширення за кордоном. (Франція, США, Німеччина, Італія). їх називають "кеш енд керрі" (cash&carry), що означає "плати і відвозь".

Cash&carry — це торговельне приміщення достатньо великої площі. Торговельні зали оформлено у складському стилі: широкі проходи, сте­лажі складського типу, мінімальне оформлення інтер'єру. Найбільша ча­стка товарних запасів зберігається безпосередньо у торговельному залі, а не в складських приміщеннях. Для торгівлі продуктами, що вимагають особливих умов зберігання, використовуються камери-холодильники значної ємності.

Торгівля зорієнтована на оптового і дрібнооптового покупця. Передбачаються готівкові і безготівкові розрахунки. Cash&carry є місцем оп­тових закупівель, хоча необхідну продукцію можна також закуповувати на оптових ринках.

Основні принципи функціонування таких складів-магазинів:

1. Прямий доступ клієнта до товару. Товари викладені на стелажах. Вільний доступ дозволяє покупцю самостійно ознайомлюватися з това­рами, що є у продажу.

2. Широкий асортимент товарів.

3. Оптові ціни на товари. Cash&carry є привабливими для оптових покупців, для яких головним критерієм виробу торговельного підприємства є пропозиція оптової ціни. Вони звикли купувати про­дукцію з мінімальною торговою націнкою. Закупівля для складів-мага­зинів здійснюється тільки з промислових підприємств за прямими зв'яз­ками.

4.Самостійне вантаження товару клієнтом. Магазин повинен мати достатнє місце для паркування автомобілів покупців. Отже, покупці са­мостійно підбирають продукцію, розраховуються з продавцем і власни­ми силами вивозять товар.

Найчастіше зустрічаються дрібнооптові магазини, що торгують продовольчими товарами. Але є магазини cash&carry з продажу комп'ютер­ної техніки, парфюмерії, побутової хімії, галантереї.

Як свідчить зарубіжна практика, відкриття дрібнооптового магазину вимагає не менше 18,6 мли. дол. Прибуток одного такого cash&carry за умови, що за місяць здійснюється від 50 тис. до 100 тис. покупок, стано­вить, у середньому, 60 млн. дол. на рік.

Головна відмінність магазинів cash&carry, що функціоную