Технології укладання комерційного договору

Перш ніж укласти угоду з контрагентом, слід установити попередні договірні контакти. Доконтрактна робота — це комплекс операцій, пов'язаних з підготовкою та оформленням угоди. Доконтрактна робота включає такі складові:

• вибір форм і методів роботи на конкретному ринку;

• проведення рекламної кампанії;

• підготовка і розсилка комерційних пропозицій та запитів;

• виявлення реального наміру осіб укласти договір, проведення комерційних переговорів;

• вивчення можливостей суб'єктів у плані виробництва, закупівлі,
реалізації товарів у необхідному обсязі та асортименті;

• визначення імовірного рівня цін, загальної суми витрат;

• складання техніко-економічних характеристик виробів;

• узгодження перспектив майбутнього співробітництва з потенційним контрагентом;

• вивчення ринкової кон'юнктури.

Кон'юнктура ринку - це сукупність умов ринку, що складається у конкретний період часу і визначає результати комерційної діяльності. Стан ринку залежить від дії багатьох факторів. Основними з них є: гро­шові доходи споживачів, ціни на товар, обсяг і структура товарних ре­сурсів, ступінь насиченості ринку іноземними товарами.

Продавці оцінюють попит та умови збуту, обирають ефективні засо­би реклами і способи просування товарів до споживача. Покупці вивча­ють пропозицію товарів, оцінюють їх можливих продавців, обирають форми і методи закупівель. Для проведення цієї роботи можуть залуча­тися спеціалізовані маркетингові фірми. Необхідна умова для виник­нення договору — це наявність суб'єктів, які бажають вступити в обов'язкові відносини. Підставою укладання договору слугує згода та ініціатива сторін.

Як правило, сторони, перш ніж досягнути згоди, вступають у перего­вори. Переговори передують укладенню договору і не зобов'язують їхніх учасників, які мають право у будь-який момент припинити їх за власним бажанням. Якщо сторони не домовляться, то кожна сторона сплачує власні витрати на підготовку до укладання договору, а загальні витрати у зв'язку з укладенням договору можуть бути сплаченими рівними част­ками.

Вартість укладання угоди — це витрати, пов'язані з підготовкою та здійсненням угоди. Вони включають до себе витрати на пошук партнера, дослідження конкурентів, ведення переговорів, представництво,складання і узгодження договору (контракту), контроль за його виконанням, розгляд та виставлення санкцій у випадку невиконання.

 

 

Хто має право укладати договір? Керівник підприємства може укла­дати договори від свого імені без доручення. Інші працівники підприємства повинні мати доручення на право підписання договору або засвідчену копію наказу, затвердженого положення про структурний підрозділ або посадової інструкції, якими їм надається право укладати договір від імені даного підприємства. Підприємство може надати дору­чення сторонньому працівнику для укладення юридичних дій від його імені. В тексті договору зазначається посада особи, що підписує, номер і дата документа, що уповноважує його на укладання договору.

Таким чином, укладати договори без доручення, діючи на підставі статуту, може керівник підприємства, організації. Повноваження осіб, які не є керівниками підприємств, що мають статус юридичних осіб, по­винні бути підкріплені дорученням. Слід враховувати, що філії і пред­ставництва не є вищестоящим органом, і їхні керівники призначаються юридичною особою і діють на підставі виданого ним доручення.

Доручення — це термінова угода. Строк дії доручення встанов­люється особою, що її видала, за її розсудом. Доручення, у якому не вка­зано дата видачі, визнається недійсною. Це пояснюється тим, що дору­чення вступає у силу, починаючи з конкретної дати і у певний момент втрачає силу.

Приклад доручення, що видається особі для здійснення правомірної угоди:

 

Доручення № 1

 

№ 1 Видано "____ " __________ р.

 

Це доручення видано товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа" в особі свого генерального директора Іванова Віктора Васи­льовича директору філії № 2 Сидорову Володимиру Олександровичу на право здійснення угод від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа" у межах статутної діяльності даної юридич­ної особи. Це доручення дійсне по тридцяте грудня дві тисячі четверто­го року.

 

Генеральний директор ТОВ "Альфа" ________________

підпис

М.П.

 

Договір доручення — це договір, за яким одна сторона (повірений) приймає на себе зобов'язання здійснити від імені і за рахунок іншої сто­рони певні юридичні дії (купівля-продаж товарів, надання послуг, цінних паперів та ін.).

Форма представлення такого договору:

 

 

Доручення на проведення комерційних операцій

від "_____________________ "______

Це доручення видано_________________________________________

(прізвище, ім'я та по батькові, адреса)

у тому, що йому (їй) доручається____________ _______________________

(суть доручення)

для чого надається довіра вести від імені ________________________

переговори, отримувати, складати і підписувати всі необхідні документи, здійснювати інші дії, пов'язані з виконанням цього доручення. Повноваження за цим дорученням не можуть бути передані іншим особам.

Доручення видано строком на______________________

Доручення зареєстровано за №____________

Генеральний директор (підпис)

Головний бухгалтер (підпис)

 

М.П.

 

Договір вважається укладеним тоді, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх існуючих його умов. Момент укладення договору визнається моментом надання угоді встановленої форми. Договірні відносини можуть формуватись і укладатись різними спо­собами:

1. Складання одного документа під назвою "договір". Цей спосіб є оптимальним у виборі конкретного способу укладання договору. Саме в 11 ому документі під заголовком "договір", "контракт", "угода" сторони передбачають усі умови та аспекти передбачуваної операції. Перевагою цього способу можна назвати і той момент, що при його наявності спору і щодо самого факту укладення договору практично не виникає. Таким чином можуть укладатися будь-які господарські договори. Інколи на практиці постає питання: чи можна вважати договірні відносини з комерційної купівлі-продажу (поставки) оформленими за наявності не самого договору, а лише узгодженою специфікацією? Специфікація, підписана сторонами, не містить усіх суттєвих умов для визнання договірних відносин встановленими і не може замінити договір поставки, що укладається в установленому порядку.

Найбільш розповсюдженим є такий порядок укладання договору. Ініціативу в укладанні договору може виявити будь-яка сторона (постачальник або покупець). При цьому складається проект договору, який виконує роль пропозиції укласти договір (оферти). Найчастіше це здійснює постачальник, який надсилає потенційному покупцю (контрагенту)

 

проект договору у 2 примірниках з додатком до нього специфікації, тоб­то асортиментної відомості на поставку товарів.

Одержавши проект договору у 2 примірниках, друга сторона (поку­пець) розглядає його і в разі згоди із запропонованими умовами дого­вору підписує його і 1 примірник надсилає постачальнику (оференту). У цьому випадку договір вважається укладеним. Якщо є заперечення щодо певних умов договору сторона, що одержала проект договору (по­купець), складає протокол розбіжностей, про що робить застереження у договорі та у 20-денний строк надсилає другій стороні 2 примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У протоколі розбіжностей вказують формулювання (редакцію) договірних умов сто­рони, що представила договір, і сторони, не згодної з ними. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей (постачальник), протягом 20 днів зо­бов'язана розглянути його, включити у договір усі прийняті пропозиції, вжити заходів до врегулювання розбіжностей з контрагентом. На цій стадії укладання договору дуже плідною є особиста участь керівників підприємств або відповідальних їхніх представників у розгляді та пого­дженні суперечливих питань договору. Погоджені пункти включаються до договору.

Треба намагатись розв'язати проблемні питання з контрагентом шляхом взаємних узгоджень. Сторона, яка отримала проект договору, має право письмово повідомити іншу сторону про відмову від його укла­дання.

Договори, окрім безпосереднього звернення однієї сторони до іншої з офертою, можуть укладатись на товарних, товарно-сировинних біржах, оптових ярмарках. Договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнута угода за всіма суттєвими його умовами. Суттєвими є умови про предмет договору, а також умови, які визнані чинним законодавст­вом або необхідні для договору даного виду відповідно до певного положення. Якщо у законодавстві, нормативному акті, що регулює певні відносини, перелічено обов'язкові умови, вони вважаються суттєвими на підставі закону, і відсутність будь-якого з них спричиняє визнання договору недійсним.

У предметі договору характеризуються дії, що виконуються, послуги, які надаються, товари або майно, яке передається. Якщо предметом договору є товари, то повинна міститися інформація про найменування, кількість, вимоги до якості та ін.

Строк виконання зобов'язань є також важливою умовою для низки договорів (поставка, оренда). Строк дії договору може бути зафіксований як зазначенням точної дати, так і періоду, протягом якого має бути виконаний контракт.

У договір включають умови забезпечення виконання зобов'язань,,і також заходи, що сприяють реалізації зобов'язань згідно з нормами чин-

 

ного законодавства. У договорі обов'язково фіксуються відомості про сторони, дату і місце його укладання. Якщо учасником договору є юридична особа, зазначається його офіційне найменування, адреса, банківські реквізити, а також прізвище, посада і повноваження особи, що підписує договір.

Підписання договору свідчить про волевиявлення сторін на його укладання, відповідно до якого у цих сторін виникають певні права, зв'язки і відповідальність.

Договір є доказом в господарському суді у випадку виникнення спору, а інколи винна сторона, розуміючи, що відповідальності не уникнути, обирає досить оригінальний прийом захисту: вона заперечує сам факт укладання договору або наявність у нього тих чи інших умов на момент підписання. У цьому зв'язку особливого значення набуває правильне оформлення тексту договору, на підставі чого юристи рекомендують таке.

1. Підписи сторін мають бути зроблені повністю і розбірливо.

2.Ніколи не підписуйте чистих бланків, оскільки такими паперами можуть скористатись нечесні люди у випадку, якщо ці документи ви не­нароком загубите.

3.Після підписання договору за жодних обставин не віддавайте ваш примірник договору контрагенту або іншим стороннім особам. Краще зняти на ксероксі копію договору і в поточній роботі користуватись ли­ше нею. Примірник договору для запобігання можливої втрати або викрадення покладіть у сейф і використовуйте цей документ лише у справді необхідних випадках.

4. Якщо текст договору має кілька сторінок, необхідно їх прошити,заклеїти і засвідчити підписами та печатками сторін. Деякі комерсанти використовують інший, не менш ефективний спосіб: вони підписують кожну сторінку договору. Така обставина у випадку спору може захис­ти від заяв недобросовісного партнера, що "цей аркуш договору він в очі не бачив".

5.Може статися ситуація, коли контрагент раптом заявить, що при підписанні договору його ошукали, ввели в оману, "підсунули" для підписання не той примірник договору. Тому можна рекомендувати зберегти проекти договору з власноручними виправленнями, зауваженнями та вставками іншої сторони. Такий документ у господарському суді може слугувати доказом того, що контрагент при укладанні угоди діяв свідомо. Особливо недопустимі в договорі "розмиті" фрази і різночитання.

Складання тексту договору — справа досить складна і відповідальна. Підприємство, яке вирішило укласти угоду, звертається або до кваліфікованого юриста, або використовує типову форму даного виду договору з літературних джерел, опублікованих видань відомчого характеру, або

 

зразок договору з практики існуючих підприємств. Сторони повинні ретельно продумати всі умови договору та врахувати їх у тексті. У типовій формі не можна передбачити всі умови угоди, і такий стандартний шаб­лон не дає можливості передбачити всі тонкості договору, що укла­дається. Недбалість та поспішність при складанні договору можуть при­звести до небажаних наслідків, які можуть виражатися у матеріальних втратах, втраченої вигоди, рішенні господарського суду не в інтересах даної сторони. Розробивши свою оригінальну фірмову форму договору її можна використовувати при формуванні комерційних відносин з різними контрагентами. За необхідністю у той чи інший пункт договору можуть бути внесено корективи, вписаний відповідний текст, узгодже­ний з партнером.

2. Укладання договору відповідно до протоколу про наміри. Жод­ний протокол про наміри замінити договір не може. Такий протокол мо­же в деяких випадках накладати на осіб, які його підписали, певні зо­бов'язання. Протокол про наміри є не просто папером, у якому фіксуються результати переговорів між сторонами, а й офіційним доку­ментом, який у ряді випадків набуває важливого юридичного значення.
Комерсанти, підписуючи протокол про наміри, і не підозрюють, що на­справді укладають свого роду договір, за яким беруть на себе певні пра­ва та обов'язки. Отже, до протоколів про намірів необхідно ставитись відповідально.

3. Прийняття постачальником замовлення покупця до виконання.
Положенням про поставки товарів народного споживання передбачено порядок укладання договору саме таким способом. Якщо при укладанні
договору на поставку товарів поза оптовими ярмарками покупець подає
постачальнику замовлення у двох примірниках із зазначенням кількості,
розгорнутого асортименту, якості товарів, строків поставки, ціни та інших необхідних даних, то замовлення вважається прийнятим до вико­нання і набуває силу договору, якщо протягом 20 днів після його отри­мання постачальник не повідомить покупця про відхилення замовлення або про заперечення за окремими його умовами. Заперечення за окреми­ми умовами замовлення та їх мотиви постачальник зазначає у підписа­ному замовленні.

4. Обмін листами, телеграмами, телефонограмами, телефаксами,
підписаними стороною, яка їх надсилає. Як свідчить практика, цей
спосіб несе в собі чимало небезпек, і головна з них полягає у тому, що не
кожний лист або телеграма можуть свідчити про укладання договору
між сторонами. Основні питання, які виникають вцьому зв'язку:

• Чи можна укласти договір за гарантійним листом?

• Чи можна укласти договір по факсу?

Гарантійні листи повинні відповідати вимогам пропозиції проукла­дання договору (оферта), а саме:

 

 

• гарантійний лист повинен містити в собі необхідну інформацію відносно суттєвих умов договору (предмета договору, визначені терміни, ціну);

• гарантійний лист має бути достатньо конкретним, тобто він має бу­ти звернений до конкретної особи;

• пропозиція про укладання договору має виходити від повноважної особи підприємства;

• гарантійний лист має виражати намір особи, що його посилає, вва­жати себе наділеною правами та обов'язками у випадку прийняття пропозиції.

Таким чином, з тексту гарантійного листа має ясно й однозначно випливає пропозиція укладання договору. Не може розцінюватись як оферта заява про певні обставини чи якась думка або повідомлення чи розповідь про підприємство та його товари (послуги).

Якщо вищеназвані умови в гарантійному листі відсутні, то його можна розглядати як рекламу або як запрошення до переговорів з при­воду майбутнього договору. Жодних юридичних наслідків такий га­рантійний лист за собою не тягне. Але якщо навіть гарантійний лист відповідає всім пред'явленим юридичним вимогам, одного його для ук­ладання договору недостатньо. Необхідно, щоб пропозиція була прий­нята (акцептована), оскільки договірні відносини між сторонами вини­кають не із самого гарантійного листа, а із схвалення його сторонами.

 

2.6. Договір поставки товарів

Найважливішим договором у комерційній діяльності підприємств на внутрішньому ринку є договір поставки товарів. Він є формою регу­лювання комерційних відносин між різними суб'єктами ринку, зокрема, між виробниками і торговельними підприємствами. Цей договір є най­доцільнішим тоді, коли необхідне тривале та систематичне постачання товарів суб'єктам підприємництва.

Порівняно з договором купівлі-продажу договір поставки має певні
особливості, зокрема:

1) між моментом укладання і моментом реального виконання існує
великий проміжок часу;

2) у момент укладання договору товар у постачальника (виробни­ка) може бути ще не вироблений, тобто угода укладається під май­бутній товар;

3) сторонами в договорі поставки можуть бути юридичні особи та громадяни-підприємці;

4)предметом поставки є товар, призначений для підприємницької або іншої господарської діяльності, тоді як предметом купівлі-продажу може бути товар будь-якого призначення.

За договором поставки одна сторона — постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлений строк другій стороні — покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець (постачальник) передає товар покупцю для використан­ня його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Договір поставки укладається суб'єктами господарювання на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Умови договорів по­ставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнарод­них правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс". Договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умо­вами. У договорі поставки обов'язково обумовлюється: кількість, номен­клатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару, відвантажувальні та платіжні реквізити. У разі відсутності цих умов у договорі він вважається неукладеним.

Правильне і вигідне для сторін узгодження в договорі зазначених вище умов є важливим і разом з тим складним комерційним завданням, що вимагає добрих знань конкретної практики та організації поставок товарів, особливостей поставок окремих видів товарів, пов'язаних з їх фізико-хімічними властивостями, а також знань цивільно-правових норм господарських взаємовідносин постачальників і покупців. Під час узгодження сторонам необхідно прагнути до максимально можливого

 

 

усунення невигідних для себе організаційних, фінансових та інших умов. До цієї роботи окрім досвідчених комерційних працівників по­винні залучатись юристи, фінансисти, економісти, маркетологи.

Залежно від характеру і змісту угоди договір поставки товарів має певну структуру (рис. 2.5).

 

 

Рис. 2.5. Структура договору поставки

 

У вступі до договору поставки зазначаються: місце і дата укладення угоди; повне найменування сторін; прізвище осіб, уповноважених щодо укладання договору; найменування, номери і дати документів, на підставі яких особи уповноважені укласти угоду.

Предмет поставки. Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін.

При визначенні предмета угоди зазначається повне найменування товару, його стисла характеристика, кількість, сума договору. Кількість товарів, що підлягає постачанню, визначається у договорі на підставі замовлення покупця. Кількість товарів відображається у відповідних одиницях виміру. Якщо в одному договорі передбачається поставка товарів різного асортименту, то до договору додається специфікація.

Специфікація — це невід'ємна складова договору поставки, у якій зазначається розгорнутий асортимент товарів, що підлягають постачанню. У специфікації зазначаються: найменування конкретного товару і його

 

марки, розмірів, стандартів, технічних умов; кількість; ціна за одиницю товару; ціна партії; строки поставки.

Специфікація підписується повноважним представником продавця і покупця.

Ціна. Продавець відвантажує товар покупцю, як правило, за договірними цінами. Використовуються й ціни, затверджені виробником (постачальником) самостійно. Ціни на товари встановлюються у певній валюті на кожну одиницю конкретного товару, якщо представлено пе­релік найменувань продукції. В окремих випадках в ціну товару вклю­чається вартість тари, упаковки і маркування (наприклад, на галанте­рейні, парфумерно-косметичні товари, взуття та ін.).

Строки і порядок поставки. Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки постав­ки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперервного постачання товарів споживачам. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погод­ження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

У разі, якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік по­ставки (місяць, декада, доба).

Відносини з поставок мають, як правило, тривалий характер, тому важливим для цих відносин є питання про строк дії договору і періодичність поставок окремих партій товару. Дострокова поставка товарів може здійснюватися за згодою покупця. Товари, поставлені достроково, покупець повинен прийняти, сплатити і зарахувати в рахунок кількості товарів, що підлягатимуть постачанню в наступному періоді.

Днем виконання постачальником зобов'язання з поставки товари; вважається дата здавання товарів органу транспорту або зв'язку при відвантаженні позаміському отримувачу, а при здаванні на складі отримувача або постачальника (виготівника) — дата приймального акту або розписки в отриманні товарів. За згодою сторін у договорі може бути передбачений інший момент виконання зобов'язання.

Кількість товарів, яка недопоставлена постачальникам або невибрана покупцем в одному періоді поставки, підлягає вдоповненню(вибірки) у наступному періоді в межах строку дії договору,

 

 

У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений поря­док відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відванта­ження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є поста­чальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем. Договором може бути передбачений порядок поставки недоотриманої покупцем у встановлений строк кількості товарів.

Поставка товарів постачальником здебільшого здійснюється:

• позаміським одержувача (покупцям) — шляхом відвантаження залізничним, водним, автомобільним, а в окремих випадках - повітряним транспортом;

• одноміським отримувачам — як правило, автомобільним транспор­том або у порядку централізованої доставки або само вивезенням покупцем.

При доставці (вивезенні) товарів автомобільним транспортом вантаження товарів і розвантаження зворотної тари здійснюється силами і засобами постачальника і за його рахунок, а розвантаження товарів і вантаження зворотньої тари на складі отримувача — силами і засобами одержувача і за його рахунок.

За необхідністю відвантаження товарів, а також централізована їх доставка можуть здійснюватись на основі графіків, узгоджених сторонами. Товари відвантажуються отримувачу відповідно до мінімальних норм відвантаження. Мінімальною нормою відвантаження товарів є ва­пні або контейнер. За узгодженням сторін постачальник може відвантажувати товари на адресу покупця в кількості нижче мінімальної норми.

Поставлені без згоди покупця товари, не передбачені договором, або товари, поставлені з порушенням умов договору чи за відсутністю договору, якщо покупець (отримувач) відмовився від прийняття їх для вико­ристання, приймаються ним на відповідальне зберігання.

Тара й упаковка товарів повинні відповідати вимогам стандартів або

техічних вимог. Виготівник (постачальник) може при поставці товарів

застосовувати засоби пакетування, спеціалізовані контейнери та тарообладнання, якщо це передбачено договором. Тара, пакувальні матеріали багатократного використання, засоби пакетування, спеціалізовані контейнери, тара-обладнання підлягає поверненню виготівнику(постачальнику) чи підприємству-тароотримувачу.

Якість товарів, що поставляються. Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їхньої якості, або зразкам (ета-лонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до Якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої Документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо зазначену

 

 

документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання виз­начається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник по­винен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросу­провідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стан­дартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має пра­во відмовитись від прийняття і оплати товарів, а якщо товари вже опла­чені покупцем, — вимагати повернення сплаченої суми.

У разі, якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від поста­чальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться нижчого сорту, ніж було замовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для то­варів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати по­ставлених товарів.

У разі, якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття то­варів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зраз­кам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зо­бов'язаний розпорядитися товарами у 10-денний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, — протягом 24 годин з моменту одержання повідо­млення покупця (одержувача) про відмову від товарів.

Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядить­ся товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.

Які передбачаються гарантії якості товарів та претензії у зв'язку з не­доліками поставлених товарів? Строки і порядок встановлення покуп­цем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством.

Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення ви­робу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виро­бу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, — з дня роздрібного продажу то­вару, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами або договором.

 

Гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчислюється Від дня виготовлення товару. Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, як­що інше не передбачено договором або стандартами (технічними умова­ми) на основний виріб.

Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути де­фекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити то­вари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покуп­цем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний юк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний юк обчислюється заново від дня заміни.

Комплектність товарів, що поставляються. Товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту. Якщо комплектність не визначено стандартами, технічними умовами або прейскурантами, вона в необхідних випадках може визначатися договором.

У разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов’язаний на вимогу покупця(одержувача) доукомплектувати їх у 20-денний строк після одержання вимоги або заміни комплектними виробами у той самий строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі, якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару. Прийняття покупцем некомплектних виробів не звільняє Постачальника (виробника) від відповідальності.

Умови платежу. У цьому розділі визначаються форми розрахунку, порядок платежів, валюта по розрахунках за товари. Ключовим моментом визначення документа, на підставі якого здійснюватимуться платежі. Таким документом може бути рахунок-фактура, транспортна накладна, коносамент. Платежі за поставлені відповідно до договору товари можуть проводитись покупцем (отримувачем) при наданні не одного, а кількох документів, включаючи специфікації, сертифікат якості та ін.

У договорі визначається конкретна форма розрахунку. Розрахунки суб'єктами підприємницької діяльності здійснюються, як правило,

 

 

через банківські установи шляхом перерахування коштів з одного розра­хункового рахунку на інший. Платежі переважно здійснюються після відвантаження товарів або одночасно з ними. У випадках, обумовлених умовами договору, може передбачатись попередня оплата. Валюта роз­рахунку обирається сторонами самостійно. Комерційні розрахунки за­звичай проводяться з допомогою таких платіжних документів, як чеки, акредитиви, платіжні доручення, платіжні вимоги та ін.

Форс-мажорні умови — це умови надзвичайного характеру (напри­клад, стихійні лиха, пожежа, страйки, громадські правопорушення, воєнні дії, втручання з боку влади), коли та чи інша сторона не має мож­ливості виконати свої зобов'язання за договором. Отже, сторони не не­суть відповідальності при настанні форс-мажорних обставин.

Відповідальність сторін. Контрагенти угоди несуть матеріальну відповідальність за невиконання ними умов договору й у випадку його порушення зобов'язані відшкодувати збитки, що виникли з їхньої вини. Обидві сторони повинні приймати всі необхідні заходи до виконання до­говірних відносин, а при їх порушенні застосовувати штрафні санкції.

У договорі може бути передбачено такі штрафи:

• за порушення продавцем строків поставки товарів;

• за недопоставку продукції;

• за поставку продавцем товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам та іншій документації;

• за поставку некомплектних товарів;

• за прострочення оплати покупцем поставлених йому товарів.
Конкретні розміри штрафних санкцій визначаються за узгодженням сторін і відображаються договорі.

При розробці цього розділу рекомендується керуватись Господарським і Цивільним кодексами України, Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положенням про поставки товарів народного споживання.

У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі 20% вартості неякісних товарів. Позови, що випливають з поставки то варів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом 6 місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів. Передбачено, що за порушення умов зобов'язання що до комплектності товарів стягується штраф у розмірі 20% вартості не комплектних товарів. За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеняу розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% зазначеної вартості.

У комерційній практиці має місце відшкодування втраченої вигоди у випадку розірвання договору тією чи іншою стороною. Точно

 

 

об'єктивно розрахувати втрачену вигоду досить складно. Тому на стадії складання договору сторони самостійно визначають її розмір у межах 2-5% вартості договору. Усі спори між сторонами розв'язуються шля­хом домовленості, а у випадку неможливості їх розв'язання господарсь­ким судом.

В кінці договору зазначаються юридичні і поштові адреси сторін, банківські реквізити. Документ оформляється у письмовій формі, як правило, у двох примірниках: 1-й примірник — для виготівника (продавця), 2-й примірник — для одержувача (покупця). Від кожної сторони договір підписує уповноважений представник, оставиться печатка. Договір вступає в силу з моменту його підписання.

 

Договір купівлі-продажу