Розділ 6. Органи і установи Європейського Союзу

Поняття «органи ЄС»

Органи ЄС – це інстанції, що здійснюють допоміжні та консультативні функції. Головними органами ЄС є: Економічний і соціальний комітет (ЕКОСОК) та Комітет регіонів.

Економічний і соціальний комітет (ЕКОСОК), комітет регіонів

Економічний і соціальний комітет (ЕКОСОК) – орган, який забезпечує врахування інтересів різних соціально-економічних груп населення держав-членів при прийнятті нормативно-правових актів ЄС. У складі ЕКОСОК є такі групи інтересів: група роботодавців, група робітників та службовців (профспілки), група різноманітних інтересів (представники малого бізнесу, союзів споживачів, селянства).

Комітет регіонів – орган, який забезпечує врахування інтересів регіональної та місцевої влади при прийнятті нормативно-правових актів ЄС. До його складу входять представники суб’єктів федерації федеративних держав-членів ЄС, а також представники великих територіальних утворень і місцевого самоврядування держав-членів ЄС.

До основних повноважень ЕКОСОК і Комітету регіонів належить надання консультативних висновків за законопроектами та іншими документами, що приймаються такими інститутами ЄС як Європейський парламент, Рада ЄС і Європейська комісія.

Установи Європейського Союзу

Установи ЄС - це інстанції, що мають самостійну правосуб’єктність, тобто статус юридичної особи. Найважливішими установами ЄС є, наприклад, Європол, Євроюст, Європейський інвестиційний банк.

Європол

Європол – установа ЄС, що здійснює координацію і надає допомогу діяльності поліцейських служб держав-членів. До складу Європолу входять по одному представнику від кожної держави-члена ЄС («офіцери зі зв’язку»). Європол має повноваження з попередження і розслідування тяжких злочинів, передусім, шляхом інформаційної підтримки заходів боротьби з транснаціональною організованою злочинністю (збір, передача та обробка відповідних даних).

Євроюст

Євроюст - установа ЄС з функціями прокуратури, що здійснює координацію слідчих заходів прокуратур та інших правоохоронних органів держав-членів відносно особливо тяжких злочинів.

До складу Євроюсту входять по одному представнику («національному члену») від кожної держави-члена ЄС в ранзі прокурора, судді або офіцера поліції. Євроюст уповноважений клопотати перед компетентними органами держав-членів про початок розслідування або кримінального переслідування, а також самостійно порушувати кримінальні розслідування, зокрема, по фактах злочинних діянь, які зазіхають на фінансові інтереси ЄС.

Згідно з положеннями Лісабонського договору 2007 р. (ст. 86), для боротьби зі злочинними діяннями фінансового характеру, Рада ЄС в перспективі може ухвалити регламент про заснування на основі Євроюсту Європейської прокуратури.

Розділ 7. Галузі і сфери правового регулюванняВнутрішній ринок

Правові форми міжнародної економічної інтеграції

Зона вільної торгівлі – відповідає за відміну митних мит та інших заборон на товарообмін між державами-учасниками.

Правові форми економічної інтеграції

Митний союз – зона вільної торгівлі, доповнена єдиним митним тарифом. Тобто створюється єдина митна територія, в якій можуть вільно переміщатись не тільки місцеві товари, але і продукція, що імпортується з інших країн.

Митний союз

Загальний ринок

Економічний і валютний союз

 

Зона вільної торгівлі

Принципи внутрішнього ринку

Внутрішній ринок – це простір без внутрішніх кордонів, в якому згідно положення Договорів забезпечується свобода переміщення товарів, осіб, послуг і капіталів.

Концепція внутрішнього ринку складається з 3-х компонентів:

1) чотири економічні свободи;

2) загальні політики, напрямок діяльності ЄС, що наповнюють ці принципи конкретним змістом;

3) митний союз, із загальним митним тарифом, а також проведення загальної торгівельної політики по відношенню до інших країн.

Свобода руху товарів

Свобода руху осіб

Свобода руху послуг

Свобода руху капіталів

Внутрішній ринок

 

 

 

Вільне пересування товарів

Згідно положення Договору про функціонування ЄС вільне пересування товарів включає в себе три основні компоненти:

1) відміна митних мит і зборів, що мають рівноцінний ефект;

2) заборона дискримінації внутрішньодержавного оподаткування, як прямого так і посереднього;

3) заборона кількісних обмежень на експорт та імпорт.

Держави-члени можуть вводити обмеження в товарообігу у виняткових випадках:

1. З точки зору суспільної моралі;

2. З метою захисту життя і здоров’я людей, тварин, рослин;

3. З погляду на громадський порядок або громадську безпеку;

4. З метою захисту національних скарбів;

5. З метою захисту торгівельної та інтелектуальної власності.

Вільне пересування осіб

v Непрацюючих осіб з метою проживання;

v Працівників і членів їх родин;

v Працівників – не громадян Союзу;

v Права за Шенгенськими угодами;

v Свобода установи.

Вільний рух капіталів

v Фінансові операції, пов’язані з інвестиціями;

v Такі інвестиції направляються в іншу державу-члена;

v Неповернення фінансових ресурсів в країну початкового перебування в утверджений строк.