Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
РОЗДІЛ 2.Аналіз елементів конституційно-правового статусу людини і громадянина.
Правовий статус особи (лат. status - становище) - це юридично закріплене становище особи як соціального суб'єкта в суспільстві, тобто це сукупність прав та обов'язків особи, які визначені та гарантовані Конституцією і законами України, іншими нормативно-правовими актами, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Особа і держава перебувають у постійному взаємозв'язку, який виражається у формі певних прав, свобод, обов'язків та законних інтересів, що в своїй єдності становлять правовий статус особи. Загалом статус можна визначити як правове положення когось, його місце та роль у суспільстві і державі, в системі органів державної влади. Правовий статус особи визначає певні стандарти поведінки людини, які визнаються державою як обов'язкові та корисні для всіх членів соціуму. У науці конституційного права спостерігається неоднакове тлумачення поняття правового статусу особи. Вчений П.М. Рабінович стверджує, що правовий статус особи - це комплекс її суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. Дійсно, правовий статус можна розуміти як систему юридичних прав, свобод, обов'язків і законних інтересів у їхній єдності, основу чи концентруючу вісь її правового становища. В.В. Кравченко стверджує, що правовий статус особистості - це її юридично закріплене становище в державі й суспільстві; він становить важливу складову суспільного статусу особистості, характеризує зв'язки особистості з державою та державно організованим суспільством. Інший зміст у цьому понятті вбачають вчені A.M. Колодій та А.Ю. Олійник: правовий статус особи - це юридичне закріплення положення людини і громадянина у сучасному суспільстві". Отже, незважаючи на різні тлумачення цього поняття в юридичній літературі, центром правового статусу особи є її юридично закріплене становище в суспільстві і державі. За характером правового регулювання розрізняють три види правового статусу. Загальний (конституційний) - це правовий статус, який передбачає основні конституційні права та обов'язки громадянина. Він характеризує загальні та рівні можливості, вихідні позиції всіх тих людей, які є громадянами однієї держави. Цей статус надається найбільшій кількості осіб.
Спеціальний (колективний) - це правовий статус, який надається окремим групам осіб і громадян. Він охоплює особливі, своєрідні (додаткові) права та обов'язки певної групи суб'єктів. Наприклад, студентів, ветеранів, пенсіонерів, військовослужбовців. Цей статус характеризує "групові" можливості людей. Індивідуальний (персональний) - це правовий статус, який надається окремій особі чи громадянину правозастосовчими актами. Такий правовий статус характеризує індивідуалізовані юридичні можливості соціального суб'єкта в певній державі. Усі зазначені правові статуси поєднані між собою. Наприклад, особа може бути одночасно громадянином України (загальний правовий статус), викладачем у вузі (спеціальний правовий статус, передбачений Законом України "Про освіту" від 23 травня 1991 р.), Героєм України (індивідуальний правовий статус, який надається особі правозастосовним актом - Указом Президента України). За суб'єктним складом розрізняють такі правові статуси: а) фізичні особи - громадянин України, особа без громадянства (апатрид), особа з подвійним громадянством (біпатрид), іноземець, біженець та ін.; б) посадові і службові особи - прокурор, суддя, міністр, голова державного комітету, депутат та ін.; в) особи, які мають особливий спеціальний статус з огляду на специфіку їхніх повноважень і небезпечні умови праці (розвідники). Структура правового статусу особи і громадянина. У науці конституційного права сформувалося декілька підходів щодо визначення структури правового статусу особи і громадянина: 1) правовий статус особи передбачає соціально допустимі й необхідні можливості особи не просто як індивіда, а як громадянина; 2) структура правового статусу включає лише правосуб'єктність людини, принципи конституційно-правового статусу людини, права і свободи людини і гарантії їх реалізації, обов'язки людини та гарантії їх виконання, а також громадянство. Найбільш повною вважається структура правового статусу, яка була визначена вченими А.М. Колодієм та А.Ю. Олійником: * статусні правові норми і правові відносини; * громадянство; * суб'єктивні права, свободи і юридичні обов'язки;
* законні інтереси; * правові принципи і юридичні гарантії; * правосуб'єктність; * юридична відповідальність. Статусні правові норми, об'єктивовані в конституційних правових актах, визначають вихідний правовий стан людини і громадянина в суспільстві і державі. Юридичні норми встановлюють міру, ступінь і повноту участі соціального суб'єкта в правовідносинах, які існують і розвиваються в соціумі. Громадянство є важливим елементом правового статусу, оскільки встановлює постійний, взаємний і, головне, правовий взаємозв'язок між особою і державою. Суб'єктивні права і свободи особи - це юридично закріплені можливості особи діяти відповідним чином або утриматися від певних дій, що зумовлено необхідністю її належного існування і розвитку в соціумі. Юридичний обов'язок - це вид і міра належної, тобто юридично допустимої і суспільно необхідної поведінки особи в суспільстві. Законні інтереси - це передбачені Конституцією і законами України, іншими нормативно-правовими актами, міжнародними договорами можливості особи щодо задоволення своїх потреб матеріальними та нематеріальними благами суспільства та держави. Правові принципи - це основоположні ідеї, керівні засади, що визначають сутність правового статусу особи і громадянина в суспільстві. Принципи правового статусу зумовлені рівнем розвитку людської цивілізації. Принципи визначають загальні засади правового положення людини в суспільстві і державі. Конституційними нормами передбачені такі принципи: невичерпності та неможливості скасування прав і свобод людини, невідчужуваності, рівноправності громадян, вільного та всебічного розвитку особистості, визнання людини найвищою соціальною цінністю. Ці та інші принципи передбачені статями 21-24 Конституції України.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 133; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.142.173.166 (0.009 с.) |