Хвостаті земноводні (місце в системі, особливості будови і життєдіяльності, поширення, види фауни України).

Хвостаті (лат. Urodela або Caudata) — ряд земноводних.

Представники ряду Хвостаті відрізняються від інших сучасних земноводних видовженим тілом та наявністю у дорослих тварин хвоста. Розміри коливаються приблизно від 30 мм до майже 2 м. Більшість на передніх кінцівках мають по 4 пальці, на задніх — по 5 або по 4, хоча деякі хвостаті (родини сирени, Sirenidae іамфіуми, Amphiumidae) мають рудиментарні кінцівки або не мають їх зовсім. У земноводних цього ряду, як і в риб, органи слуху представлені лише внутрішнім вухом. Амфібіям родин критозябреців (Cryptobranchidae), кутозубів (Hynobiidae) і, ймовірно, сирен (Sirenidae), властиве зовнішнє запліднення.

Всі хвостаті амфібії характеризуються тим, що мають подовжений тулуб, що переходить у добре розвитий хвіст. Передні ноги мають від 3 до 4, задні – від 2 до 5 пальців. У деяких кінцівки вдруге майже зникли (амфиума) або задня пара їх зовсім відсутній (сирен). Більшість хвостатих плазує або плаває, змееобразно згинаючи тіло. Тільки деякі наземні саламандри можуть швидко бігати, подібно ящіркам, або навіть робити стрибки. При плаванні кінцівки притискаються до тіла й не приймають участі в русі.

Форма тіла, характер руху, як і багато рис будови хвостатих земноводних, є примітивними й найменш спеціалізованими для класу в цілому. Так, для хвостатих характерні двоввігнуті (амфицельние) або задневогнутие (опистоцельние) хребці, число яких коливається від 36 до 98. У нижчих форм зародкова хорда зберігається протягом всього. життя Дійсних ребер ні, але є короткі верхні ребра, як у кісткових риб. Плечовий пояс у більшій частині залишається хрящовим, і коракоиди рухливо налягають один на іншій; ключиця відсутня. Променевої й ліктьової, більшої й мала гомілкової кістки не зрощені, так само як кісточки зап’ястя й предплюсни. У тазовому поясі типова присутність перед-лобкового хряща. Лобової й тім’яної кістки черепи не злиті, як у безхвостих. Квадратноскуловой кістки, як правило, ні, так що задній край верхнечелюстной кістки кінчається вільно. Крім переднеушной, можуть бути 1-2 вушні кості. У під’язичному апарату завжди зберігається не менше трьох самостійних дуг. Барабанної порожнини й барабанної перетинки ні, що представляє вторинне явище (у примітивних хвостатих амфібій зберігаються залишки барабанної порожнини). Личинки хвостатих амфібій мають 4 пари зябрових щілин, які в більшості в дорослому стані зникають. Тільки в сирена залишається 3 пари, а в протея й криничного тритона – 2 пари зябрових щілин. Кровоносна система в нижчих груп хвостатих земноводних характеризується неповною перегородкою між передсердями й відсутністю поздовжнього клапана в артеріальному конусі. У вищих хвостатих амфібій є повна перегородка між передсердями й клапан в артеріальному конусі, однак у багатьох зберігаються всі чотири артеріальні дуги, а у венозній системі поряд із задньою порожньою веною існують задні кардинальні вени, що впадають у кювьерови протоки. Більшість дихає легенями, шкірою й слизовою оболонкою ротової порожнини. Іноді в дорослих зникають легені й газообмін здійснюється тільки через шкіру й слизову рота; у зв’язку із цим перебудовується кровоносна система й серце стає двокамерним.

Запліднення в переважної більшості хвостатих земноводних внутрішнє, і самка захоплює клоакою слизові мішки зі сперматозоїдами (сперматофори), відкладені самцями. Кількість ікри, що відкладає хвостатими, порівняно невелике – від 2-5 до 600-700 яєць. Всім видам властив турбота про потомство, починаючи від простого випадку загортання яєць у листи підводних рослин і кінчаючи охороною яйцевих кладок і живородінням. Перетворення (метаморфоз) личинок у доросла тварина відбувається поступово й не супроводжується корінними змінами в організації. У ряду видів спостерігається розмноження в личиночной стадії (неотенія).

Нині живучі хвостаті земноводні поєднуються в 60 пологів, 9 сімейств й 5 підзагонів.

Підзагін Cryptobranchoidea містить найбільш примітивних хвостатих амфібій, що характеризуються двоввігнутими хребцями, вільною кутовою кісткою й зовнішнім заплідненням. Сюди ставляться сімейства скритожаберних (Cryptobranchidae) і углозубих (Hynobiidae).

Підзагін Meantes містить одне сімейство сирен (Sirenidae), що характеризуються 3 парами зябер у дорослих тварин.

Підзагін Proteidea включає одне сімейство протеїв (Proteidae), що представляють собою неотенических личинок невідомих саламандр.

Підзагін Ambystomatoidea містить також одне велике сімейство амбистомових (Ambystomatidae), що характеризуються двоввігнутими хребцями й відсутністю кутової кістки. Серед амбистомових широко розвинена неотенія.

Підзагін Salamandroidea найбільш великий і містить сімейство амфиум (Amphiumidae), безлегеневих саламандр (Plethodontidae) і дійсних саламандр (Salamandridae). Для більшості представників підзагону характерні задневогнутие хребці й зрощення кутової кістки із сочленовной.

Поширені переважно у північній півкулі, хоча чимало видів живе й у Центральній таПівденній Америці (зокрема деякі групи безлегеневих саламандр, родина Plethodontidae). У фауні України представлена лише одна родина — саламандрові(Salamandridae).