Адаптивні риси організації лопатиперих риб.

Лопатеперих традиційно розглядали як підклас класу Кісткові риби (Osteichthyes), що складається з целекантових (Coelacanthimorpha) та дводишних (Dipnoi). В таксономії (і відповідно, в номенклатурі) групу лопатеперих протиставляли іншим "кістковим рибам" — променеперим (Actinopterygii).

Сучасні уявлення про філогенетичні взаємини хоанових (Choanata) і місце лопатеперих (Sarcopterygia) на схемі ймовірних родинних стосунків сучасних груп. Ліворуч від схеми вказано назви традиційних великих класів, прийняті у давніх керівництвах із зоології та сучасних оглядах з іхтіології (напр.: Nelson, 1994), праворуч — назви клад, що визнаються у всіх сучасних кладистичних реконструкціях філогенезу хордових.

Сучасна таксономія, яка дотримується засад кладистики, у тому числі принципумонофілії, визначає лопатеперих як самостійну кладу хребетних, яка формує монофілетичну групу з тетраподами (Tetrapoda), тобто типовими наземними хребетними. Ця монофілетична група (клада) отримала назву хоанових (Choanata). Інколи в описах систематики хребетних таксон "хоанових" замінюють розширеним розумінням таксону Чотириногих (тобто Tetrapoda), і розглядають лопатеперих як вихідну групу всіх чотириногих (наземних) хребетних. Ця широка трактовка видодить з того, що плавці лопастеперих риб за своєю будовою настільки схожі з кінцівками чотириногих, що ці "риби" (ще від Девонського періоду) вважаються їх прямими пращурами.

Клас об’єднує постійноводних хребетних (рибоподібних), що зберігають низку ознак, архаїчних для щелепноротих загалом. У них, зокрема, є пружна хорда, що оточена сполучнотканинною оболонкою. Тіла хребців присутні лише у хвостовому стеблі, в інших частинах осьового скелету є лише парні верхні дуги. Хвіст у лопатеперих — гетероцеркальний (у викопних форм) або дифіцеркальний (у сучасних видів). У кишечнику зберігся спіральний клапан, є клоака, в яку відкриваються кишка, протоки нирок та гонад; серце з розвиненим артеріальним конусом.

Особливістю лопатеперих є будова парних кінцівок та дихальної системи. Опорні лопаті грудних та черевних плавців — довгі та рухомі, їх внутрішній скелет складаєть-ся з довгих кісток і по суті є бісеріальним. Як вирости черевної сторони стравоходу розвинуті 1–2 комірчасті міхурі, що виконують функцію дихання. Повітроводний шлях формується завдяки появі внутрішніх ніздрів — хоан, через які повітря поступає з ніздрів у ротову порожнину. Відбувається формування окремого легеневого кола кровообігу та відповідний поділ передсердя на два відділи. Череп — амфі- або аутостилічний. Тіло вкрите космоїдними або (вторинно) кістковими лусками.

 

Таксономічне багатство і структура імовірних родинних стосунків сучасних груп лопатеперих (Sarcopterygia) — найпримітивніших хоанат (Choanata).

Відмінності плану будови та форми тіла лопатеперих (Sarcopterygia) і променеперих (Actinopterygia). План будови променеперих став основою плану будови тетрапод: широке тіло, парні легені, з’єднані з кишковою трубкою, парні кінцівки з членистим внутрішнім скелетом. Актиноптеригії — похідна від ранніх пузирних група, план будови якої розвивався на основі тих самих ознак, що і план будови лопатеперих.