V — Охоронюваний ландшафт (Protected Landscape/Seascape)

Територія суші, моря або узбережжя, де взаємодія між людиною та природою з часом призвела до виникнення особливих утворень із значною естетичною, екологічною або культурною цінністю, частіше за все із значним біорізноманіттям. Охорона та збереження даного традиційного взаємодіючого комплексу є життєво необхідними умовами для для підтримки існування та еволюції такої території.

VI — Територія контрольованого природовикористання (Managed Resource Protected Area)

Територія, що містить здебільшого незмінені природні системи, використовувана протягом тривалого часу з умовою захисту та підтримки біорізноманіття на ній, за умови стабільного постачання нею в той самий час біологічних, мінеральних і т.ін. природних ресурсів та послуг, які потребує місцеве населення.

 

 

89. Європейський червоний список та Бернська конвенція.

 

Європейський Червоний список Історія. Починаючи з 60-х років XX століття в більшості країн Єв­ропи приймаються закони про охорону природи (1966 р. - Швейцарія, 1967 р. - Швеція, 1968 р. - Нідерланди, 1969 р. - Данія, 1970 р. - Нор­вегія, Португалія, 1975 р.- Великобританія, 1976 р.- ФРН, Франція, Ірландія, 1977 р. - Італія). У 1973 році для країн Європейського співтовариства була прийня­та програма дій у галузі навколишнього природного середовища. Не­обхідність європейського співробітництва в галузі охорони тварин і ро­слин, що знаходяться під загрозою зникнення, була визнана державами-учасницями Наради з безпеки й співробітництва в Європі, що відбулася в 1975 році в Гельсінкі. Відповідно до положень Гельсін­ського заключного акта, держави-учасниці згодились співпрацювати у галузі захисту і збереження існуючих генетичних ресурсів, особливо рідкісних видів тварин і рослин. У даному та наступних документах, що приймалися в Мадриді та Відні, підкреслена особлива роль Європей­ської економічної комісії в цьому процесі. У 1980 році приймається Всесвітня стратегія охорони природи, а через два роки на 37 сесії Генеральної Асамблеї ООН було прийнято Всесвітню хартію охорони природи, яка, визначаючи постійний сувере­нітет держав щодо їх природних ресурсів, для збереження природи на Землі під час будь-якої діяльності, закликала дотримуватися певних екологічних принципів, а саме: необхідності належного ставлення до природи, збереження її основних процесів у разі здійснення будь-якої діяльності. У 1988 році на своїй 43 сесії Європейська економічна комі­сія прийняла Декларацію про збереження флори, фауни та середовищ їх існування, в якій уряди країн-учасниць комісії схвалили принципи Всесвітньої стратегії охорони природи і згодились охороняти багатства живої природи в інтересах нинішнього та прийдешніх поколінь шляхом підтримання найважливіших екологічних процесів і систем, які забез­печують життєдіяльність, збереження генетичного різноманіття та за­безпечення стабільного використання видів і екосистем. У вищезгада­ному документі було відображено досягнуті домовленості про необхідність проведення спільних досліджень з цієї проблеми, а також визначено мету - виявлення на науковій основі біологічних видів Єв­ропи, що знаходяться під загрозою зникнення у всесвітньому масштабі. Уряди Угорщини, Данії, Іспанії, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Фін­ляндії, Швеції, Франції, СРСР та інших країн визначили відповідальних експертів. До досліджень були залучені представники міжнародних організацій: Європейської економічної комісії, МСОП, Міжнародної ради з охорони птахів, Міжнародного бюро з вивчення водоплавних птахів та водно-болотних угідь, Всесвітнього центру моніторингу збереження природи. У 1990 році в Туреччині були обговорені результати цієї ро­боти і завершено складання проекту Європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі, а через рік у Фінляндії Європейська економічна комісія оста­точно прийняла Європейський Червоний список, а також ряд рекомен­дацій (вісім пунктів і три підпункти) до урядів країн-учасниць щодо за­стосування даного списку. Категоризація. Протягом 60-х років XX століття на рівні Європей­ської економічної комісії ООН було, зокрема, розроблено Список видів, полювання на яких слід заборонити або обмежити. Вперше у цьому документі відмовились від поділу видів на "корисні" і "шкідливі", який домінував до того часу і спирався на суто споживацькі уявлення. Це була концепція лімітованої охорони. З початку 70-х років на зміну їй прийшла концепція так званої генералізованої охорони, якою було ре­комендовано охороняти всі види флори і фауни, а саме здійснювати загальну і жорстку охорону (для видів, яким загрожує небезпека зник­нення), а також охорону місць перебування. Європейський Червоний список - це перелік таксонів тварин і рос­лин, які зустрічаються в Європі і знаходяться під загрозою глобального вимирання. В ньому використовуються наступні категорії МСОП: зник­лі, зникаючі, вразливі, рідкісні, невизначені та недостатньо ві­домі. На сьогодні він включає 60 видів ссавців, 28 - птахів, 37 - репти­лій, 19- амфібій, 38- прісноводних риб, 238- безхребетних і майже 4500 видів судинних рослин. За даними Каталогу раритетного біорізноманіття в заповідниках та національних природних парках України зростає 110 видів судинних рослин, які занесені до Європейського Червоного списку, а також сім рідкісних видів мохоподібних, занесених до Червоної книги європейських мохоподібних.
Бернська Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (англійською - Convention on the Conservation of European Wildlife and Natural Habitats) від 1979 року набула чинності першого червня 1982-го.

Зараз конвенція підписана 39-ма державами, що входять до Ради Європи, а також Європейським Союзом, Монако, Буркіна-Фасо, Марокко, Тунісом та Сенегалом. Алжир, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Кабо-Верде, Ватикан та Росія є країнами, котрі не підписали конвенцію, та мають статус спостерігача на засіданнях її виконавчого комітету. Україна ратифікувала із застереженнями

Мета конвенції полягає в наступному:

·Збереженні дикої флори та фауни та їхніх природних місцеперебувань;

·Заохоченні співпраці між державами в галузі охорони природи;

·Моніторингу та контролі стану вразливих видів та видів, що знаходяться під загрозою зникнення;

·Допомозі в виданні законодавчих актів та проведенні наукових досліджень з охорони природи.

У 1998 під егідою Бернської конвенції було створено так звану «Смарагдову мережу» територій особливого природоохоронного значення (Areas of Special Conservation Interest, ASCIs) на теренах країн — членів конвенції, котрі керуються програмою «Natura 2000» Європейського Союзу.

Ця програма також здійснює моніторинг та контроль стану видів, що знаходяться під загрозою зникнення, та надає допомогу в законодавчій та науковій сферах.

 

 

90. Червона книга України та категорії видів, до неї занесених.

 

Червона книга України — анотований та ілюстрований перелік рідкісних видів та підвидів, що знаходяться під загрозою зникнення на території України, і підлягають охороні; основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних, і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.

Організація збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, поліпшення середовища їх перебування чи зростання, створення належних умов для розмноження у природних умовах, розведення та розселення покладається в межах їх компетенції на Кабінет Міністрів України, Ради народних депутатів, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, Міністерство екології та природних ресурсів України та інші державні органи, на які законодавством України та Автономної Республіки Крим покладено здійснення функцій у цій сфері.

Том «Тваринний світ» складається з таких розділів:

·Гідроїдні поліпи;

·Круглі черви;

·Кільчасті черви;

·Ракоподібні;

·Павукоподібні;

·Багатоніжки;

·Ногохвістки;

·Комахи;

·Молюски;

·Круглороті;

·Риби;

·Земноводні;

·Плазуни;

·Птахи;

·Ссавці.

Том «Рослинний світ» складається з таких розділів:

·Судинні рослини;

·Водорості;

·Мохоподібні;

·Лишайники;

·Гриби.