І Універсал Центральної Ради

. Боротьба за реалізацію автономістських планів розгорталася

стримано. Спираючись на рішення Українського військового з’їзду, Всеукраїнського національного конгрессу та ін., виражаючи революційні настрої та інтереси українського народу,

Центральна Рада, як було вже зазначено, дедалі активніше вимагає визнання і схвалення Тимчасовим урядом автономії України.

З цією метою в травні 1917 р. до Петрограда виїхала представницька делегація, очолювана лідерами найвпливовіших українських партій — В. Винниченком, М. Ковалевським та С. Єфремовим. На цьому етапі основні вимоги Центральної Ради формулювалися у традиційній для українців формі прохань.

В. Винниченко зазначав: «Тільки десь там собі хоч згадайте, що ви іменно до автономії України ставитесь «прихильно». Не заводьте її зараз, ми готові скільки там треба ждати здійснення цього постуляту…»

Традиційний крок викликав традиційну реакцію відмову. Таке рішення Тимчасового уряду надзвичайно загострило українсько- російські відносини. Виступаючи на селянському з’їзді,

М. Грушевський багатозначно заявив: «Свято революції скінчилося. Настає грізний час!» Центральна Рада на той час мала лише моральний вплив та підтримку неорганізованих народних мас.

Поклавши в основу своєї тактичної лінії принцип «Ні бунту, ні покірності», Центральна Рада знайшла таке рішення: 10 червня 1917 року вона приймає

І Універсал, у якому проголосила автономію України і підкреслила, що «однині самі будемо творити наше життя».

Робота з документом

З Першого універсалу Української Центральної Ради «До українського народу на Україні й поза Україною сущого»

«Народе Український!

Народе селян, робітників, трудящого люду! Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і вольностей Української землі. …Хай Україна буде вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючись

з державою Російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдським, рівним, прямим і тайним голосуванням ВСЕН АРОДНІ УКРАЇНСЬКІ ЗБОРИ (Сейм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші УКРАЇНСЬКІ ЗБОРИ. Ті ж закони, що мають лад давати на всій Російській державі, повинні видаватися Всеросійськім Парламенті. …Ми гадали, що Центральне Російське Правительство протягне нам руку в сій роботі, що в згоді з ним ми, Українська Центральна Рада, зможемо дати лад нашій землі. Але Тимчасове Російське Правительство одкинуло всі наші домагання, одіпхнуло простягнену руку українського народу…

І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя.

Ухвалено: Київ, року 1917, місяця червня (іюня) числа 10»

Заповнення таблиці

І Універсал (10 червня 1917 р.)
Причини проголошення	Відхилення Тимчасовим урядом вимог делегації УЦР на чолі з В. Винниченком про надання Україні автономії. Ініціювання II Військовим з’їздом проголошення автономії України без згоди Тимчасового уряду
Основні положення	• Проголошення автономії України. • УЦР — вищий державний орган влади в Україні до скликання Всенародних Українських зборів. • Заклик до населення створювати підпорядковані УЦР органи влади на місцях. • Створення української державної скарбниці за рахунок спеціального податку з населення. • Участь представників усіх національностей у державотворчих процесах в Україні. • Н еобхідність розробки закону про землю, за яким право порядкувати землею належало б виключно народові України
Результати та наслідки	Фактичне перетворення УЦР на законодавчий орган. Ство- рення першого українського уряду — Генерального Секретаріату, який складався з восьми секретарств (внутріш- ніх, продовольчих, військових, земельних, судових, міжнаціональних справ, фінансів, освіти). Голова — В. Винниченко

Завдання

1. Які положення І Універсалу свідчать про автономний статус України?

2. У чому полягало історичне значення І Універсалу?

У ч и т е л ь. Одним з перших кроків після проголошення Універсалу стало створення Тимчасового революційного уряду — Генерального секретаріату

на чолі з В. Винниченком.