На західноукраїнських землях

. Завдяки конституцiйному ладові, що був встановлений в Австро-Угорській імперії, в західноукраїнських землях основнi права i свободи забезпечувалися набагато ширше, нiж у самодержавнiй Росiї. Тому український нацiональний рух, починаючи з середини ХIХ ст. i до початку ХХ ст., набрав тут вiдчутної сили та розмаху. Українство краю завдяки власнiй школi, економiчним установам, пресi, вiчам, виборчiй агiтацiї, дiяльностi культурно-освiтнiх та полiтичних органiзацiй змiцнiло культурно й економiчно, поступово перетворюючись у реальну полiтичну силу. Галичина в результатi напруженої працi кiлькох поколiнь галицько-українських громадських дiячiв та з iстотною iнтелектуальною i фiнансовою допомогою зi Схiдної України стала тим середовищем, де генерувалась iдея нацiонального визволення та возз’ єднання українських земель.

Потрiбно звернути увагу, що з прискоренням полiтичного й нацiонального розвитку українцiв їх i без того складнi взаємини з поляками погiршилися. Польсько-український конфлiкт на початку ХХ ст., за словами О. Субтельного, iз боротьби мiж двома нацiональними елiтами вирiс у конфронтацiю мiж двома народами, що набирала загрозливих масштабiв.

Запитання

• У чому виявилися особливості національного руху в Західній Україні в другій половині ХІХ ст.?

Робота зі схемою

Завдання

• Назвіть основні напрями діяльності українських політичних

партій Західної України.

Робота з джерелами інформації в групах

Із праці О. Субтельного «Україна. Історія»

«Наростання національного руху в Галичині мало великий вплив на взаємини між східними і західними українцями. На початку ХХ ст. східні українці часто були кореспондентами й передплатниками галицької преси, вчені та письменники обох регіонів нерідко разом працювали, студенти Російської України не раз їздили слухати українські літні курси в Галичині, а українські емігранти, особливо після 1905 року, знаходили собі притулок у Львові. У свою чергу, благотворний вплив на українців Галичини також справляв приток зі сходу першокласних інтелектуалів, а головне — надихаюче відчуття того, що вони є не малим ізольованим народом чисельністю лише в 4 млн, а частиною великої 20-мільйонної нації».

Завдання

• На основі даного документа зробіть висновки про зв’язок національного руху в Західній Україні з визвольним рухом Наддніпрянщини.

Дмитро Дорошенко про успіхи національного руху в Буковині

«Маленька Буковина почала відроджуватися на початку 80-х років, стаючи щораз ближче до галицького і загальноукраїнського життя…

У 80-х роках уперше провели буковинські українці своїх послів до Буковинського сейму, а по виборах 1911 року мали їх 17 на всіх 53 послів. До парламенту у Відні висилала Буковина 5 послів, які виступали звичайно разом з українськими послами з Галичини. Перед війною Буковина на 300 тисяч українського населення мала три українські гімназії, 1 учительську семінарію, українська народна школа булла у кожному селі. Широко були розвинуті читальні по селах, «Січі» та кооперативи».

Завдання

1. Яких успіхів досяг український національний рух на Буковині на початку ХХ ст.?

2. Порівняйте стан національного руху в Г аличині та на Буковині.

Зробіть висновки.

Н. Полонська-Василенко про життя українців у Закарпатті

«Тяжким гнітом для Закарпаття була влада Угорщини. Автономію, яку було здобуто для частини Закарпаття, скасовано. Урядовою і викладовою мовою в школах стала угорська. Навіть у парафіяльних школах введено угорську мову. …Міністерство освіти почало вживати латинської абетки замість української. Мадяризація нищила українську культуру, господарське життя. Природним

наслідком посилення мадяризації було зростання москвофільства.

Це було природним явищем, протестом проти акції угорців, самообороною

проти національного знищення».

Завдання

1. Охарактеризуйте умови розвитку національного руху в Закарпатті.

2. Порівняйте його із станом національного руху в Галичині та на Буковині.

3. Чим можна пояснити значне поширення москвофільства в національному русі Закарпаття?