Функції превентивної педагогіки

· Діагностично-прогностична функція – передбачає збір, з’ясування причин та умов відхилень у поведінці дітей та молоді; передбачення тенденцій їхнього розвитку; виявлення шляхів і способів превентивного втручання в соціальну ситуацію розвитку особистості.

· Освітньо-просвітницька функція передбачає узгоджене з реальними умовами соціалізації дитини, превентивне сприяння складовій рівню знань, емоцій, поведінки, оптимізації освітньо-просвітницьких заходів, заходів, занять.

· Консультативно-транінгова функція передбачає використання сучасних технологій з надання оптимальної консультативної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя.

· Правозахисна функція має на меті здійснення правового захисту, стигматизацію, правовий моніторинг превентивного процесу.

· Організаційно-розпорядча функція ставить за мету організацію та менеджмент процесом запровадження превентивних підходів, проектів з проблем попередження негативних явищ.

· Науково-методична – передбачає обмін, аналіз, адаптацію превентивних підходів, дослідження чинників розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки.

 

Превентивна педагогіка охоплює своєю діяльності три рівні:

· Рання превентивна педагогіка – базується на виховній функції освіти, превентивному вихованні. Складовими є освіта, виховання, просвітництво.

· Вторинна превентивна педагогіка - відповідно має цілі, завдання – превентивну педагогічну допомогу і корекцію.

· Третинна превентивна педагогіка – відповідно – превентивна педагогічна реадаптація, реабілітація та ре соціалізація. Цей рівень забезпечує допоміжний характер провідній ролі соціальної педагогіки, її спеціалізації: превентивна робота з питань ре соціалізації дітей та молоді.

 

Принципом превентивної педагогіки є суб’єкт-суб’єктний підхід, що не тільки забезпечує партнерські стосунки з уповноваженими превентивного виховання, а й визначає здатність самих дітей здійснювати превентивне взаємо виховання.

 

Об’єкти превентивної педагогіки:

· Діти всіх категорій, форм навчання, виховання та опіки відповідно до першої статті Декларації прав дитини; неповнолітні, що перебувають на обліку (шкільному, кримінальному, наркологічному).

· Неповнолітні, які перебувають, або в яких закінчились терміни спеціального виховання в установах соціальної реабілітації та звільнені з установ, умовно засуджені.

· Неповнолітні, які не мають умов для сімейного виховання та опіки (сироти, неповнолітні з дисфункціональних сімей, «діти вулиці», діти з родин, де батьки перебувають у місцях позбавлення волі).

· Молоді родини, які потребують консультативної допомоги по догляду за дітьми.

 

Суб’єкти превентивної педагогіки:

· Батьки.

· Педагогічні колективи установ усіх рівнів акредитації.

· Працівники культури.

· Працівники служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції та інших правових установ, медичних закладів.

· Самі діти.

 

 

Передбачувані результати превентивної педагогіки:

Створення оптимальної структурної системи превентивного виховання сприятиме:

· Активізації діяльності вчених, фахівців-консульнтантів, практичних працівників у дослідженні та вирішенні проблем превентивного виховання.

· Залученню освітніх, медичних, соціальних і правоохоронних установ у вирішенні проблем попередження правопорушень і злочинності серед неповнолітніх, координації умов суб’єктів превентивної діяльності.

· Посиленню тенденції до зниження вживання наркотичних речовин, ВІЛ-інфікованих, формування у молодого покоління навичок здорового способу життя.

· Зміні установок і моделей поведінки «груп ризику».

· Соціально-психологічній адаптації неповнолітніх, які мають життєві проблеми.

· Підвищенню рівня підготовленості фахівців навчальних закладів усіх типів і рівнів акредитації.

 

Прояви негативних явищ у старшокласників:

· Бездуховність, споживацьке ставлення до життя в суспільстві.

· Протиріччя між поняттями моралі та принципами досягнення життєвого благополуччя.

· Формування кримінальних поглядів, культу сили, зневажливого ставлення до навколишніх.

· Байдужість до себе та інших, загальна апатія.

· Падіння авторитету державних органів, виховних установ, учителів, в цілому дорослих.

· Розшарування суспільства на бідних і заможних.

· Низька доступність отримання вищої освіти та подальшого працевлаштування.

· Зростаюча активність кримінального впливу на вибір життєвих цілей.

· Низький вплив ідей здорового способу життя, доступність наркотиків, зростаюче поширення негативних явищ.

· Відсутність вибору змістовного дозвілля, центрів позашкільної зайнятості, яка давала б можливість для ефективного розвитку позитивних процесів соціалізації.

· Активне залучення молоді до розважального способу життя.

· Перевага таких почуттів, як ненависть, заздрість, гнів, злоба, недружелюбність.

· Відсутність цілеспрямованої молодіжної політики, недовіра до соціальних закладів.

· Проблема молоді у проведенні змістовного дозвілля та відпочинку.

· Відсутність доступності та нормальних умов для соціальної реабілітації.

· Низький вплив школи, знань на подальший соціальний успіх.

· Соціально-правова незахищеність.

· Зростання конфліктів у сфері сім’ї, негативний вплив вулиці.

· Зниження цінності соціально-корисної діяльності.

· Знецінення позитивних прагнень серед молоді до здобуття соціального визнання.