Тема 4. 1. Поняття, склад і структура суб’єктів системи роздрібної торгівлі

ТЕМА 4.1. ПОНЯТТЯ, СКЛАД І СТРУКТУРА СУБ’ЄКТІВ СИСТЕМИ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

1 Характеристика роздрібних торговців.

2 Види роздрібних торговців

3. Порядок створення роздрібного торговельного підприємства.

4. Організаційна побудова роздрібних торговців.

 

Види роздрібних торговців

За ринкової економіки всі суб'єкти роздрібної торгівлі перебувають у рівних конкурентних умовах. При цьому конкуренція на роздрібному ринку набуває форм внутрішньої і взаємної.

Внутрішня конкуренція має місце між аналогічними за спеціалізацією і типорозмірами, рівноцінними за масштабами і обсягами діяльності торговельними підприємствами.

Взаємна конкуренція полягає у змагальності між торговельними підприємствами з різним ступенем організації торгівлі, обсягами обігу з приводу реалізації товарів аналогічного асортименту.

У сучасних умовах конкуренція на споживчому ринку є важливим фактором ак­тивізації діяльності роздрібних торговців. Вона проводиться в напрямах:

· організації змішаної торгівлі — паралельної реалізації товарів, які не нале­жать до основної спеціалізації торговельного підприємства, але реалізуються в мі­німальному або розширеному асортименті з метою створення додаткових зручнос­тей для стабільного контингенту покупців;

· диверсифікації видів діяльності, коли поряд з основною спеціалізацією (роз­дрібною торгівлею) роздрібні торговці займаються заготівлями, організацією гро­мадського харчування, побутовим обслуговуванням тощо;

· правильного вибору місця розташування торговельного підприємства, що дозволяє максимально ефективно використати місцеві умови і здобути початкову конкурентну перевагу від раціонального наближення пунктів реалізації до контин­гентів споживачів;

· побудови ефективної стратегії ведення роздрібної торгівлі — довгострокової концепції функціонування та розвитку роздрібного торговця, що ґрунтується на рі­вномірному створенні, нагромадженні і розподілі ресурсів протягом усього часу його діяльності.

Розробка комерційної стратегії торговельного

Підприємства

Комерційна стратегія роздрібного торговця — це загальна послідовність дій і операцій, спрямована на досягнення оптимального прибутку від торговельно-сервісної діяльності й узгоджена з наявними в даного суб'єкта матеріальними, фінансовими і людськими ресурсами.

Для забезпечення стійкого становища на споживчому ринку дана стратегія має передбачати такі елементи:

Вибір сегмента ринку, спеціалізації і параметрів суб'єкта передбачає всебіч­не обґрунтування доцільності й ефективності роботи в конкретному сегменті роз­дрібного ринку, а також чітке встановлення його асортиментної спеціалізації та ти­порозміру (обсягів діяльності).

Розрахунок потреби в стартовому капіталі має на меті визначення обсягів ін­вестицій, необхідних для початку роздрібної торговельної діяльності з урахуванням спеціалізації й параметрів суб'єкта як суми власних та залучених коштів.

Формування роздрібного торговельного асортименту проводиться в повній відповідності з вибраною спеціалізацією, підібраним торговельно-технологічним обладнанням, фізико-хімічними властивостями товарів, правилами товарного су­сідства, правилами і нормами зберігання і продажу окремих товарів.

Визначення постачальників і потреби в обсягах закупівель здійснюється з метою: вивчення комерційних пропозицій товаровиробників і оптових продав­ців; вибору з їх числа найоптимальніших; розрахунку потреби в оптових закупі­влях товарів для підтримання на стабільному рівні вибраного торговельного асортименту.

Формування номенклатури послуг для покупців передбачає розроблення пе­реліку дореалізаційних, супутніх реалізації і післяреалізаційних послуг, покликаних прискорювати процес реалізації і підвищувати рівень сервісу в даному торговель­ному підприємстві.

 

Комерційна стратегія торговельного підприємства

Проектування методів роздрібного продажу — це комплексний процес добо­ру та розміщення основного й допоміжного торговельного обладнання, його прив'язки до технологічних зон (приміщень) роздрібного торговця, а також засто­сування конкретних методів роздрібного продажу.

Аналіз і прогнозування кон'юнктури і ризику проводиться для встановлення комерційної привабливості й ефективності роздрібної реалізації в даному сегменті товарного ринку; оцінки ступеня ризикованості" цього виду діяльності в умовах конкурентної взаємодії.

Формування власної цінової політики суб'єкта стосується вибору механізму ціноутворення і формування торговельних надбавок роздрібними торговцями.

Установлення оптимальних форм розрахунків з постачальниками прово­диться роздрібним торговцем для планування оперативної роботи і, крім цього, є додатковим резервом економії його обігових коштів.

Установлення форм матеріального стимулювання персоналу спрямовано на підвищення матеріальної зацікавленості працівників підприємства в кінцевих ре­зультатах роботи.

Розрахунок можливої суми доходів є важливим для оцінки результатів роботи роздрібного торговця за конкретний проміжок часу і співвіднесення з первісними капіталовкладеннями.

Прогноз суми постійних і змінних витрат необхідний для оцінки фінансової стабільності роздрібного торговця, розрахунку точок рентабельності та беззбитко­вості даного підприємства.

Прогноз можливої суми прибутку здійснюється власником для визначення до­цільності організації й відкриття даного торговельного підприємства з огляду на його перспективну рентабельність.

Установлення напрямів розподілу прибутку на потреби розвитку й спожи­вання являє собою, по-суті, план дальшого розвитку і розгортання обсягів комер­ційної діяльності роздрібного торговця на перспективу.

Наявність комерційної стратегії дозволяє переходити до наступного етапу ство­рення роздрібного торговельного суб'єкта — реєстрації

 

Види роздрібної мережі

 

З урахуванням особливостей обслуговування населення та характеру здійснення торговельної діяльності розрізняють три види роздрібної торговельної мережі: стаціонарну, пересувну і посилкову.

Основним видом роздрібної торгової мережі є стаціонарна ме­режа, до якої належать магазини, дрібнороздрібні торгові підприємства -павільйони, палатки, кіоски, ятки і мережа торгових автоматів. На її част­ку припадає більше 85 % загальної кількості торгових одиниць.

Магазини становлять основу роздрібної мережі і забезпечують ос­новну частину роздрібного товарообороту. Вони розміщаються в капіталь­них будинках, мають торгові зали і неторгові приміщення (для прийман­ня, збереження, підготування товарів до продажу, а також адміністратив-но-побутові і допоміжні), оснащені відповідним торговельно-технологічним устаткуванням і забезпечують повний комплекс послуг з торгового обслуговування населення. У них формується різноманітний асортимент товарів, створюються зручності для покупців у їх придбанні, застосовуються прогресивні методи продажу товарів і обслуговування по­купців.

Магазини мають більш широкі можливості для механізації торго­вих процесів, створення належних умов при збереженні товарів і їх реалі­зації, забезпечують сприятливі умови праці працівників магазинів і спри­яють зростанню її продуктивності.

У практиці торгівлі прийнята класифікація магазинів за такими ос­новними ознаками: за розмірами торгових площ, за формами обслугову­вання, за типом споруд, за особливостями об'ємно-планувального вирі­шення, за спеціалізацією, типізацією тощо.

Так, наприклад, за розмірами торгових площ магазини поділяють­ся на дрібні - до 250 кв. м, середні - 251-1000, великі - 1001-5000 та дуже великі - понад 5000 кв. м. За визначальною формою продажу товарів розрізняють магазини, які торгують за методом самообслуговування, з ін­дивідуальним обслуговуванням покупців, за зразками, каталогами, з від­критим викладанням тощо.

За типом споруд торговельні підприємства бувають окремо розта­шовані (спеціально побудовані для здійснення торговельної діяльності) й суміщені (розташовані на перших поверхах житлових, адміністративних та інших споруд).

Розрізняють також магазини за особливостями об'ємно-планувального вирішення (одноповерхові, багатоповерхові, з підвальними приміщеннями чи без них), за спеціалізацією (спеціалізовані, універсальні тощо), за типами ("Продукти", "Промтовари" і т.п.), за належністю (державні, приватні, кооперативні і інші), ціновими рівнями товарів, що Реалізуються тощо.

Незважаючи на деяке зниження питомої ваги магазинів за останні роки, головна роль в організації торговельного обслуговування населення збережеться за ними й у перспективі.

Дрібнороздрібна торговельна мережа представлена павіль­йонами, палатками, ятками і кіосками, які розміщуються в будівлях поле­гшеного типу, а також розвізною і розносною торговельною мережею. На відміну від магазинів дрібнороздрібна торговельна мережа є більш мобі­льною, може бути максимально наближена до покупців. Будівництво її не потребує великих капітальних вкладень, тривалих термінів будівництва І монтажу.

Основними недоліками дрібнороздрібної торговельної мережі є

вузький асортимент товарів, відсутність належних умов праці для продав­ців і зручностей в обслуговуванні покупців.

Частіше всього дрібнороздрібна торгова мережа замінює магазини (в районах новобудов, в невеликих населених пунктах), доповнює мага­зинну (будується поблизу магазинів, розширяючи асортимент товарів або вивільняє торгові зали від великої кількості покупців у період сезонної то­ргівлі овочами, фруктами і т.п.). Як самостійна дрібнороздрібна мережа використовується для реалізації тютюнових виробів, морозива, квітів, пе­ріодичної преси, безалкогольних напоїв, галантереї і т.п.

Згідно з "Правилами роботи дрібнороздрібної торговельної мережі" продаж товарів за її допомогою здійснюється через пункти некапітальної забудови - кіоски, ларки, ларі, палатки, павільйони, торговельні автомати та засоби пересувної мережі - автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, лотки, розноски, столики тощо.

Дрібнороздрібні торговельні пункти розрізняються між собою за місцем організації торгівлі, асортиментним профілем, формою власності, періодичністю функціонування, конструктивними особ­ливостями (рис.З-І-5)

Стаціонарна торговельна дрібнороздрібна мережа представлена в Україні павільйонами, палатками і кіосками, на частку яких припадає основна кількість пунктів продажу.

Як правило, це споруди некапітального типу, виготовлені з легких уніфікованих збірно-розбірних конструкцій.

Найкрупнішим з цих видів є павільйон, який має торговий зал і підсобне приміщення для зберігання товарних запасів та підготовки това­рів до реалізації. Асортимент товарів у павільйонах більш широкий, ніж в палатках і кіосках. В павільйонах можуть застосовуватися як традиційні, так і прогресивні методи продажу - самообслуговування, з відкритим ви­кладенням, за зразками тощо.

Палатки - це некапітальні споруди закритого типу, які мають під­собні приміщення на І-2 робочих місця і обладнані прилавками, прилавками-вітринами, столами, а також стелажами, шафами і піддонами для зберігання товарів.

Палатки, як і павільйони, здійснюють торгівлю продовольчими та непродовольчими товарами як простого, так і складного асортименту. Для реалізації продовольчих товарів, що швидко псуються, ці пункти продажу Додатково обладнують холодильними місткостями, ваговимірювальними приладами. Як правило, розрахунки в них здійснюються через контроль­но-касові апарати.

Кіоски не мають торгового залу для покупців і окремого підсобного приміщення. Обслуговування покупців здійснює продавець. За улашту­ванням - це стаціонарний пункт продажу товарів закритого чи напівза­критого типу на одне робоче місце. Основні види обладнання - прилавок, зйомні вітрини і полиці для показу наявного асортименту товарів, при­ставний столик для розміщення контрольно-касового апарату.

До стаціонарної дрібнороздрібної торговельної мережі відносяться також торговельні автомати, але кількість їх в останні роки постійно ско­рочується. Цьому сприяли економічна криза в країні, скорочення їх виро­бництва підприємствами машинобудівного комплексу, високі темпи ін­фляції, введення гривні та інші. •

Одним із видів роздрібної торговельної мережі є пересувна мере­жа, яка представлена двома видами: розвізною і розносною. До розвізної роздрібної торговельної мережі віднесеш автомагазини, автокафе, автоци­стерни, лавки-автопричепи, залізничні вагони-лавки та судолавки на мор­ських і річкових судах, а також авто-мото-велорозвозки, візки тощо.

Розвізна мережа широко використовується для обслуговування на-сслення віддалених хуторів, малонаселених пунктів та поселень, де еконо­мічно недоцільно будувати стаціонарні магазини, а також районів новобу­дов, курортів та місць масового відпочинку, проведення свят, спортивно-культурних заходів тощо.

Розносну торгівлю здійснюють продавці-реалізатори. Вона викори­стовується для продажу окремих специфічних товарів - безалкогольних напоїв, морозива, періодичних видань, квітів, сувенірів і т. ін.

При її організації використовують різне торгово-технологічне облад­нання: столики, ятки, прилавки, ятки-прилавки, розноски тощо.

Розносна торгівля знайшла широке застосування в умовах економі­чної кризи в Україні. Вона розгортається на вулицях, в місцях з високою інтенсивністю потоків покупців (метро, театри, стадіони), в центрах мікрорайонів, на зупинках транспорту.

Маючи багато позитивного - наближення товарів до покупців, ско­рочення часу на придбання товарів тощо, розносна торгівля має і суттєві недоліки - погіршується якість торговельного обслуговування, санітарно-гігієнічні умови реалізації товарів, зростає можливість порушення правил торгівлі — обман, обрахунок, обважування покупців та інше. Разом з тим цивілізована, контрольована організація розносної торговельної мережі може стати вагомим фактором поліпшення торговельного обслуговування покупців.

Напрями спеціалізації

 

Спеціалізація магазинів може здійснюватися за товарним профілем (ознакою), формами торговельного обслуговування, функціональною роллю.

 

Провідним напрямом спеціалізації роздрібних торговельних під­приємств є спеціалізація за товарним профілем, яка передбачає обмежен­ня їх асортименту товарами окремих груп або видів з одночасним розши­ренням внутрішньогрупового асортименту.

Товарно-галузева спеціалізація склалася історично і внаслідок постійного розширення і оновлення асортименту товарів, що реалізують­ся, весь час ускладнюється.

Групування магазинів за асортиментними ознаками було покладе­но в основу поділу магазинів на вузькоспеціалізовані, спеціалізовані, ком­біновані, універсальні і змішані.

Вузькоспеціалізовані магазини - реалізують товари, асортимент яких складається з частини якоїсь товарної групи, підгрупи або виду (шов­кові тканини, чоловічий одяг, жіноче взуття). У великих містах виправда­на спеціалізація і за окремими видами товарів - магазини "Краватки", "Хліб", "Ковбаси", "Сири".

Спеціалізованими вважаються підприємства роздрібної торгівлі, які мають у своєму асортименті товари однієї товарної групи - взуття, тка­нини, одяг, м'ясо і м'ясні продукти, хліб і хлібобулочні вироби і т.п.

Комбіновані магазини здійснюють торгівлю товарами декількох груп споріднених за спільністю попиту, які задовольняють певне коло споживачів, наприклад, магазини «Галантерея-парфумерія», «Овочі-фрукти», «Хутра і головні убори» і т.п. Продаж в них товарів окремих груп здійснюється у спеціалізованих відділах, секціях, або на спеціалізованих робочих місцях.

Універсальні магазини (універмаги, універсами) продають товари Дуже широкої (універсальної) номенклатури товарних груп у спеціалізова­них секціях або на спеціалізованих робочих місцях.

Змішані магазини поєднують продаж різноманітних груп продово­льчих і непродовольчих товарів, але не утворюють спеціалізовані секції або робочі місця (наприклад, магазин з торгівлі товарами повсякденного помиту).

Спеціалізація магазинів за товарною ознакою поширена у містах, де І: досить високий рівень концентрації підприємств роздрібної торгівлі.

У сільській місцевості спеціалізовані магазини створюються, як правило, в райцентрах на основі використання чи реконструкції діючих підприємств. Подальше збільшення їх чисельності стримується розосередженістю магазинів у невеликих населених пунктах, де переважно здійс­нюють торгівлю магазини зі змішаними товарами, а також комбіновані Підприємства типу: магазин-заготпункт, магазин-міні-бар тощо.

Спеціалізація за формами торговельного обслуговування (споживчими комплексами) являє собою об'єднання у споживчі комплек­си товарів із різноманітних груп, призначених для задоволення схожих потреб покупців. Вони створюються за ознакою обслуговування визначеного контингенту покупців (наприклад, жінок, дітей), за ознакою добору «сортиментних позицій, виходячи з особливостей організації побут}' (наприклад, магазини «Все для домашнього господарства», «Будинок - сад-город» і ін.), за особливостями організації дозвілля («Все для відпочинку», «Турист» і т.п.). Споживчі комплекси створюють основу для організації магазинів або відділів (секцій) комплексного попиту.

Основними перевагами магазинів комплексного попиту є:

ü скорочення витрат часу на придбання товарів за рахунок концентрації їх в одному місці;

ü розширення продажу дрібних і супутніх товарів, на які звичайно не звертається увага;

ü поліпшення обслуговування покупців, більш повне задоволення

Організація продажу товарів у магазинах комплексного попиту перспективна у великих містах. У сільській місцевості магазини комплексної спеціалізації можуть відкриватися здебільшого в районних центрах (магазини «Техніка», «Товари для присадибного господарства», «Сучасне домашнє: господарство», «Зроби сам»).

У міській торгівлі спеціалізація проводилася у двох напрямах: в міських районах сформованої забудови, де торгова мережа представлена переважно невеликими магазинами, відкривалися спеціалізовані й вузькоспеціалізовані магазини поглибленої спеціалізації, в мікрорайонах, районних новобудовах - великі торгові підприємства універсального асортимен­ту і комплексного попиту.

Таким чином спеціалізація здійснюється як у масштабах торгової мережі регіону (спеціалізація магазинів мікрорайону, міста, адміністрати­вного району, споживспілки), так і всередині окремих великих магазинів у вигляді спеціалізованих відділів, секцій. Різновидом спеціалізованої торгової мережі є: фірмові магазини товаровиробничих галузей. Широкого розвитку набула мережа фірмових магазинів, що реалізують продукцію хлібзаводів, м'ясокомбінатів, пивоварень і молокозаводів, швейних і взуттєвих фабрик, інших підприємств легкої і харчової промисловості.

На рівень спеціалізації торгової мережі значно впливають характер і розмір платоспроможного попиту населення, кількість покупців, що об­слуговуються, ступінь складності асортименту товарів, які реалізуються, розміри торгових підприємств (товарооборот, площа), місцеві умови роз­витку товарообороту.

Так, необхідність у максимальному наближенні до покупців товарів повсякденного попиту і першої необхідності обмежує можливості в органі­зації спеціалізованої торгової мережі. Проте при продажу товарів нечасто­го і періодичного попиту, що потребують наявності в магазинах широкого асортименту, добору в межах товарної групи різноманітних видів, сортів, розмірів, моделей і т.п., створюються умови для більш глибокої спеціалі­зації. З іншого боку, в невеликих за площею і розміром товарообороту ма­газинах неможливо розмістити широкий асортимент товарів декількох товарних груп, що потребує скорочення кількості запропонованих до реа­лізації товарів і веде до більш вузької спеціалізації магазинів.

Отже, спеціалізація торгівлі повинна поєднуватися з її концентра­цією в меншій кількості магазинів, які у змозі запропонувати покупцеві максимально широкий і глибокий асортимент товарів. Тільки така концентрація дозволяє максимально розширити асортимент товарів, поліпшити!х показ, підвищити рівень вивчення попиту населення.

У продовольчій торгівлі спостерігається тенденція об'єднання мага­зинів, які торгують товарами повсякденного попиту, зі спеціалізованими підприємствами («Хліб», «Молоко і молочні продукти» і т.п.).

Кількість спеціалізованих магазинів, що торгують плодово-овочевою продукцією, значно скоротилася, а її продаж здійснюється на ринках, через вуличну торгівлю.

У зв'язку з цим місцевими органами самоврядування вживаються заходи щодо збереження профілю підприємств торгівлі, які здійснюють продаж населенню соціальне значущих товарів. Безперебійне забезпечен­им ними покупців, зберігання діючої типізації і спеціалізації є одними з обов’язкових умов договорів купівлі-продажу магазинів, комерційних конкурсів, аукціонів.

Типізація магазинів

Роздрібна торгова мережа представлена великою кількістю різноманітних підприємств, що відрізняються асортиментом товарів, розміром торгової площі, обсягом товарообороту й іншими ознаками, властивими різним типам магазинів. Тип магазина визначається асортиментним профілем, методом продажу і розміром його торгової площі. Якщо врахувати, що асортиментний про­філь магазину покладений в основу спеціалізації магазинів, то типізація і спеціалізація торгової мережі тісно пов'язані між собою і взаємообумовлені.

Типізація підприємств роздрібної торгівлі - це добір технічно досконалих і економічно ефективних типів магази­нів, що забезпечують максимальні зручності для покупців і рентабельність роботи підприємств.

Мета типізації - усунення великої кількості різноманітних типів ма­газинів спрямоване на уніфікацію торгової мережі. Типізація дозволяє упорядкувати питання устрою й устаткування магазинів, організації тор­гово-технологічних процесів, управління торговою мережею, оптимізації асортименту і розміщення магазинів у містах і сільській місцевості.

Основні напрями типізації торгової мережі визначаються асорти­ментною політикою, місцем розташування підприємств торгівлі (сільські населені пункти, міста і селища міського типу), торговельною системою, яка обслуговує населення регіону.

Типізація міських магазинів

Більшість нині діючих підприємств роздрібної торгівлі побудовані і працюють на основі вимог типізації, які розроблені і використовуються різноманітними системами. які торгують.

Так, у державши торгівлі типізація магазинів, що обслуговують міське населення, відображена в номенклатурі типів магазинів. Вона включає основні і додаткові типи магази­нів з торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами. Основні типи - це підприємства, на базі яких в перспективі буде створюватися раціональна система торговельного обслуговування населення. Магазини цієї групи створюються за рахунок нового будівництва і реконструкції діючих підприємств зі зміною в разі необхідності їх асортиментного профілю.

Додаткові типи магазинів використовуються під час проведення реконструкції і у діючих торговельних підприємствах.

До основних типів магазинів, які торгують продовольчими товара­ми, відносяться: універсам (торговою площею від 400 до 2000 кв. м); гаст­роном (400-2000 кв. м); овочі-фрукти (250-400 кв. м); хлібокондитерські вироби (250-400 кв. м); риба (250-400 кв. м) і деякі інші.

Номенклатурою передбачені такі типи непродовольчих магазинів: Універмаг (торговою площею від 1650 до 22000 кв. м); товари для дітей (650-5600 кв. м); товари для жінок (650-5600 кв. м); товари для чоловіків (650-2500 кв. м); товари для дому (250-1500 кв. м); культтовари (250-1000 м); радіотовари (250-650 кв. м); книги (250-400 кв. м) і ряд спеціалізо­ваних магазинів ("Квіти", "Меблі", "Автомобілі", "Ювелірні вироби" й ін.).

Магазини одного асортиментного профілю, як правило, мають де­кілька розмірів торгової площі (типорозмірів), що дозволяє враховувати чисельність населення, що обслуговується, й особливості міської забудови.

Відповідно до Номенклатури, основним типом продовольчого ма­газину є універсам - продовольчий магазин самообслуговування з універ­сальним асортиментом продовольчих товарів і непродовольчих товарів повсякденного попиту (господарські товари, дрібна галантерея). Типорозміри Універсаму за площею - 400, 650, 1000, 1500 і 2000 кв. м. На частку непродовольчих товарів в універсамах припадає відповідно за типорозмі­рами: 100, 200, 320, 480, 640 кв. м.

Універсами створюються як для торгового обслуговування населен­ня мікрорайонів, так і районів сформованої забудови (в останніх можливо відкриття універсамів без відділу непродовольчих товарів).

До додаткових типів магазинів віднесені спеціалізовані й вузькоспеціалізовані продовольчі магазини («Продукти», «Хліб», «Молоко», «М'ясо» і ін.).

На відміну від продовольчих магазинів, які повинні бути наближені до покупців, магазини з торгівлі непродовольчими товарами повинні кон­центруватися в центрі міста, виконуючи роль магазинів загальноміського ' призначення.

Основним типом магазину з торгівлі непродовольчими товарами є універмаг. Це торгове підприємство загальноміського або районного зна­чення, яке розташоване в одному будинку і пов'язане загальним торговим процесом і управлінням. Торгова площа універмагу - не менше 1650 кв. м. В універмагах забезпечується широкий вибір товарів, висока культура об­слуговування, що дозволяє повніше задовольняти попит населення, за­безпечує комплексність купівель і економію часу покупців. Завдяки широ­кому застосуванню прогресивних методів продажу, наданню різноманіт­них додаткових послуг, значним купівельним потокам і комплексності ку­півель універмаги є більш прибутковими, у них ефективніше використо­вуються торгові площі, досягається більш низький рівень витрат обігу порівняно з іншими типами магазинів. В Номенклатурі типів магазинів міської торгівлі торгова площа універмагів залежить від чисельності насе­лення, що обслуговується. Так, для обслуговування 20-30 тис. жителів ре­комендується універмаг площею 2500 кв. м, 50 тис.-4500 кв. м, 200 тис. м,І м І кв. м, 300-400 тис. -15500 кв. м

Збереглася мережа магазинів комплексного асортименту:

· магазини з продажу предметів одягу і туалету (одяг, головні убори, панчішно-шкарпеткові вироби, галантерея, парфумерія, косметика й ін.). Товари цього комплексу продаються в магазинах «Товари для дітей», «Товари для жінок», «Товари для чоловіків» і т.п.;

· магазини з продажу товарів для дому (меблі, шпалери, посуд, килими, порцеляна, засоби для миття і т.п.) представлені типами підпри­ємств «Товари для дому», «Все для побуту» і ін.;

· магазини з продажу товарів культурно-побутового призначення (телевізори, радіоприймачі, шкільно-письмові і канцелярські товари, іграшки, музичні інструменти і т.п.) представлені магазинами «Культтова­ри», «Радіо», «Телевізори»;

· магазини з продажу спортивних товарів - це «Спорт», «Турист», «Автомобілі».

 

Великою різноманітністю відрізняється номенклатура типів мага­зинів для переспеціалізації. Вона не передбачає розподіл їх на типорозмі­ри за торговою площею і включає магазини з продажу окремих груп не­продовольчих товарів. Зберегли своє значення такі типи спеціалізованих магазинів як «Квіти», «Насіння», «Ювелірні вироби», «Годинники»

Напрямки розвитку

Розвиток мережі магазинів на місцевому рівні повинен координуватися з перспективним розвитком самої цієї місцевості. Контроль за розвитком і розміщенням роздрібної торгівлі здійснюють органи самоврядування, які слідкують за розвитком сфери обслуговування і орієнтують його на максимальне задоволення покупців. При цьому враховуються обсяги і темпи розвитку виробництва, транспорту, комунального господарства, доходи населення, інтенсивність розвитку приватного бізнесу, аналізується чисельність населення й очікувані зміни його в перспективі.

Розвиток роздрібної торговельної мережі повинен відбуватися на основі поєднання принципів ринкового і регульованого державними структурами формування роздрібної торговельної мережі.

Подальший розвиток роздрібної торгової мережі спрямовано на створення в регіоні (місті, адміністративному районі) комплексної системи обслуговування населення, що дозволяє придбати все необхідне в зоні проживання. Торгова мережа повинна бути пристосована до місцевих особливостей і враховувати специфіку окремих категорій покупців.

Розміщення мережі магазинів

Загальні вимоги до розміщення роздрібної торгової мережі:

§ максимальне наближення магазинів до населення;

§ прибуткова робота торгових підприємств;

§ оптимальна забезпеченість населення торговою мережею;

§ раціональна типізація і спеціалізація магазинів.

Принципи розміщення магазинів:

© Доступність - розміщення магазинів якомога ближче до покупців з метою полегшення придбання товарів. Це супроводжується скороченням радіусу дії, широти асортименту товарів і обсягів товарообігу магазинів, в той же час зменшує прибутковість підприємства.

© Рівномірність передбачає розміщення однотипних магазинів рівномірно на території населеного пункту відповідно до щільності населення.

© Принцип концентрації полягає в тому, що магазини з більш широким асортиментом товарів мають такий радіус дії, який охоплює зони діяльності дрібніших і менш спеціалізованих магазинів. При цьому утворюються декілька рівнів концентрації торговельної мережі. Перший рівень – магазини з простим асортиментом товарів з невеликим радіусом дії; другий рівень – магазини з товарами періодичного попиту, які обслуговують населення, яке проживає в районі обслуговування магазинами першого рівня; магазини третього рівня торгують найширшим асортиментом товарів нечастого попиту, радіус дії охоплює увесь населений пункт.

© Принцип групування означає необхідність територіального наближення магазинів різного профілю, які здійснюють торгівлю товарами комплексного попиту. Наприклад, де нема універсамів чи магазинів з універсальним асортиментом, можуть створюватися торгові центри, в які входять магазини, один з яких торгує хлібом, інший м’ясом, молоком тощо.

Розміщення магазинів в міській і сільській місцевостях мають свою специфіку.

Міста

В містах система розміщення магазинів повинна враховувати сучасні містобудівні вимоги, планування міської території й організацію побуту населення.

В міста магазини поділяються на підприємства місцевого і загальноміського призначення.

Магазини місцевого призначення забезпечують населення основними продовольчими і непродовольчими товарами повсякденного попиту і першої необхідності і розташовані в житловій зоні міста. Вони обслуговують населення в межах пішохідної доступності (до 500 м). Це, наприклад, універсами, супермаркети.

До магазинів загальноміського призначення належать універмаги, окремі спеціалізовані магазини, які здійснюють торгівлю продовольчими чи непродовольчими товарами складного асортименту.

Сільська місцевість

Основою для розвитку роздрібної торгової мережі на селі є створення на територіях адміністративного району комплексної системи обслуговування, яка б задовольняла попит населення на товари за рентабельної роботи підприємств торгівлі. На даний момент основною системою на селі залишається система споживчої кооперації, хоча стрімко розвивається приватний сектор.

В невеликих селах розміщуються, як правило, невеликі магазини, що торгують товарами повсякденного попиту. Розмір цих магазинів залежить від чисельності мешканців села.

Магазини, які торгують товарами періодичного та нечастого попиту розміщуються в крупних селах або районних центрах.

Набрав швидкості розвиток малих приватних магазинів, які не завжди розміщуються в населеному пункті з обґрунтуванням всіх вимог і часто жорстко конкурують з магазинами споживчої кооперації.

Вдосконалення розміщення торгової мережі в сільській місцевості можливе шляхом розробки місцевими органами самоврядування схем розвитку торгівлі в місцевості.

 

Приміщення магазину

Ефективність роботи торговельних підприємств, рівень культури обслуговуван­ня покупців безпосередньо залежить від улаштування і внутрішнього планування торгових будівель.

Улаштування і внутрішнє планування магазину мають відповідати товарному профілю магазину, забезпечувати можливість застосування прогресивних методів продажу, створювати умови для повного збереження товарно-матеріальних ціннос­тей, високий рівень продуктивності праці працівників торговельного підприємства, упровадження механізації трудомістких процесів тощо.

За функціональним призначенням приміщення магазину поділяють на такі групи:

1) торговельні приміщен­ня - торговельний зал, приміщення для приймання і видачі попере­дніх замовлень, оформлення продажу товарів у кредит, кафетерій, бюро надання додаткових торговельних послуг тощо;

2) приміщення для приймання, зберігання і підготовки товарів до продажу - розвантажувальні рампи, приміщення для приймання товарів, комори, холодильні камери, приміщення для фасування, комплектування попередніх замовлень, експедиції для приймання товарів у нічний час;

3) підсобні приміщення використовуються для зберігання і ремонту тари, контей­нерів, інвентарю, приміщення для зберігання обладнання, інвента­рю, пакувальних матеріалів, для приймання посуду, рекламно-оформлювальна майстерня;

4) адміністративно-побутових приміщень - кабінет директора, конторські приміщення (бухгалтерія, плановий відділ, торговий відділ), кімната дляприймання їжі і відпочинку, кімната особистої гігієни, туалети, душові, гардероб;

5) технічні приміщення - котельня, машинне відділення холодильних установок, вентиляційна, калориферна, електрощитові, телефонний комутатор, радіовузол, камери кондиціонування повітря.

 

ЗОНА ВХОДУ-ВИХОДУ

Улаштування зони входу та виходу магазинів регламентується ви­могами стандартів та галузевих норм будівництва підприємств роздрібної торгівлі.

Розміщення зони залежить від методу продажу. При продажу товарів через при­лавок вона розміщується посередині фасаду, при самообслуговуванні (особливо в невеликих магазинах) — з лівого боку фасаду

ЗОНА ВИКЛАДКИ ТОВАРІВ

Зона викладки товарів займає основну площу торговельного залу.