Фактори, пов'язані з людиною з депресією

 

Людині важко повідомляти про свої розлади, обговорюючи свої проблеми з лікарем, особливо, коли вони не впевнені, що депресія є законною підставою, щоб звернутися до лікаря (Gask et al., 2003). MaGPIe Research Group (2005a, 2005b) розглядає важливість взаємовідносин між лікарем і пацієнтом. Лікарі, насправді, ефективно виявляють проблеми психічного здоров'я у пацієнтів, яких вони знають, проте деякі люди вважають, що лікар загальної практики не та людина, з якою можна поговорити або такі симптоми взагалі не повинні обговорюватися. Негативне сприйняття значущості консультації лікаря загальної практики з приводу психічного розладу може, принаймні частково, пояснити низький рівень пошуку допомогти серед молодих людей, в тому числі з важкими формами розладів (Biddle et al., 2006). Люди з депресією можуть відчувати, що вони не заслуговують того, щоб займати час лікарів, або що лікарі не можуть вислухати їх і зрозуміти їх самопочуття (Pollock & Grime, 2002; Gask et al., 2003).

Низка інших факторів також може впливати на виявлення депресії. Літні люди, зокрема, можуть скаржитися на менш пригнічений настрій, а замість цього пов’язують свої депресивні симптоми з соматичними захворюваннями (Rabins, 1996). Фізичні супутні захворювання також можуть ускладнити інтерпретацію симптомів депресії. Люди можуть мати певні переконання, які заважають їм звертатися за допомогою з приводу депресії, такі як страх стигматизації, те, що антидепресанти викликають звикання, або вони можуть не вірно приписувати симптоми депресії ”старості“, поганому здоров’ю або горю. Хоча депресія частіше зустрічається у жінок, диференціальні повідомлення про симптоми можуть призводити до недостатної діагностики депресії у чоловіків. Щодо людей з депресією, було показано, що контакт з первинною допомогою може відігравати незначну роль на тлі величини їх інших проблем (Rogers et al., 2001).

 

Фактори практикуючого лікаря

Термін ”депресія”, як клінічний стан, є спірним серед лікарів загальної практики (Chew-Graham et al., 2000; May et al., 2004; Pilgrim & Dowrick, 2006). Вони можуть побоюватися відкрити ”ящик Пандори“ під час обмеженої за часом консультації, і замість цього змовитися з людиною з депресією в тому, що називається ”терапевтичним нігілізмом“ (Burroughs et al., 2006). було показано, що у неблагополучних районах лікарі первинної ланки розглядають депресію як нормальну реакцію на важкі обставини, хвороби або життєві події (May et al., 2004), і депресія може бути в недостатній мірі діагностована через незадоволеність лікуванням, яке пропонується, зокрема через відсутність психологічного втручання. практикуючі лікарі первинної медичної допомоги також не мають необхідних навичок консультацій або впевненості у правильній діагностиці депресії у літніх людей.

 

Організаційні фактори

 

Тренд відокремлення послуг охорони психічного здоров'я від основних медичних послуг у Великобританії може бути шкідливим для людей з депресією, у яких можуть виникнути труднощі щодо відвідування різних послуг з психічних і фізичних розладів.

Організаційні фактори, які перешкоджають виявленню та розкриттю симптомів і проблем, разом з обмеженим доступом до служб охорони психічного здоров'я додають до небажання професіоналів заохочувати пацієнтів розкривати свої проблеми (Popay et al., 2007; Chew-Graham et al., 2008).

 

Соціальні фактори

 

описані бар'єри особливо складні для економічно бідного населення і етнічних меншин, які, як правило, мають більше проблем зі здоров'ям та більше інвалідів. Часто описуваний бар'єр стигми повинен бути встановлений проти аргументу, що депресія є соціальним явищем, при якомуй хронічний стрес або нещастя тісно пов’язані з медичними (Ellis, 1996; Pilgrim & Bentall, 1999) і, що хронічне нещастя не ”піддається лікуванню“ у нормальному терапевтичному сенсі. Проте, важливо, щоб лікар визнавав і сам реагував на звернення людей з депресією з тим, щоб вони могли визнати і звернутися далі з питання діагностики депресії, а потім обговорити низку можливих втручань.