Передмова робочої групи з адаптації клінічної настанови за темою «Рекурентні депресивні розлади»

В останні десятиріччя у всьому світі для забезпечення якості і ефективності медичної допомоги, для створення якісних клінічних протоколів (Clinical Pathway) та/або медичних стандартів (МС) як третинне джерело доказової медицини використовуються клінічні настанови (КН).

Клінічна настанова (Clinical practice guidelines ) – цедокумент, що містить систематизовані положення стосовно медичної та медико-соціальної допомоги, розроблені з використанням методології доказової медицини на основі підтвердження їх надійності та доведеності, і має на меті надання допомоги лікарю і пацієнту в прийнятті раціонального рішення в різних клінічних ситуаціях.

Відповідно до положень наказу МОЗ України від 28.09.2012 р. № 751 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.11.2012 р. за № 2001/22313, створення КН в Україні здійснюється шляхом адаптації вже існуючих клінічних настанов, які розроблені на засадах доказової медицини у відомих світових центрах - NICE (Англія), SIGN (Шотландія), AHRQ (США), HEN WHO (ВООЗ), NZGG (Нова Зеландія) та ін. Клінічні настанови, що розроблені на науковій основі, мають основні ознаки, що відповідають назві, визначенню та змісту клінічних настанов, а саме:

• наявність переліку членів мультидисциплінарної робочої групи;

• наявність зовнішніх рецензентів;

• визначення дати перегляду клінічної настанови;

• наявність шкали рівнів доказів у клінічній настанови;

• список першоджерел літератури (статті за результатами рандомізованих клінічних досліджень, мета-аналізи, огляди літератури) тощо.

Адаптована клінічна настанова за темою «Рекурентні депресивні розлади» створена мультидісціплінарною робочою групою МОЗ України на основі оригінальної Клінічної настанови NICE 90 «The NICE Guideline on the Treatment and Management of Depression in Adults», 2010 року, яка була попередньо оцінена групою експертів за допомогою Опитувальника AGREE. Результати оцінки задокументовані і зберігаються у робочих матеріалах групи. Механізм адаптації передбачає внесення в оригінальний текст настанови, який залишається незмінним – Коментарів робочої групи, у яких відбивається можливість виконання тих чи інших положень КН в реальних умовах нашої національної системи охорони здоров’я, доступність медичних втручань, наявність зареєстрованих в Україні ліків, що зазначені у КН, відповідність нормативної бази щодо організаційних засад надання медичної допомоги тощо.

Запропонована адаптована клінічна настанова не повинна розцінюватись як стандарт медичного лікування. Дотримання положень КН не гарантує успішного лікування в кожному конкретному випадку, її не можна розглядати як посібник, що включає всі необхідні методи лікування або, навпаки, виключає інші. Остаточне рішення стосовно вибору конкретної клінічної процедури або плану лікування повинен приймати лікар з урахуванням клінічного стану пацієнта та можливостей для проведення заходів діагностики і лікування у медичному закладі. Адаптована клінічна настанова «Рекурентні депресивні розлади», відповідно до свого визначення, має на меті надання допомоги лікарю і пацієнту в прийнятті раціонального рішення в різних клінічних ситуаціях, слугує інформаційною підтримкою щодо найкращої клінічної практики на основі доказів ефективності застосування певних медичних технологій, ліків та організаційних засад медичної допомоги.

Клінічна настанова – це рекомендаційний документ з найкращої медичної практики, заснованої на доказах ефективності, в першу чергу для практикуючих лікарів, які надають як первинну, так і вторинну медичну допомогу.

На основі Адаптованої клінічної настанови «Рекурентні депресивні розлади» робоча група розробила Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги «Рекурентні депресивні розлади», у якому використані доказові положення Адаптованої клінічної настанови щодо ефективності медичних втручань, які також слугували основою для визначення індикаторів якості надання медичної допомоги пацієнтам з депресивними розладами.

Представлена адаптована клінічна настанова має бути переглянута не пізніше 2017 р. мультидисциплінарною робочою групою за участю головного позаштатного спеціаліста МОЗ України, практикуючих лікарів, які надають первинну і вторинну медичну допомогу, науковців, організаторів охорони здоров’я, представників громадських організацій, що зацікавлені у підвищенні якості медичної допомоги та ін.

Передмова

Ця настанова вперше була опублікована в грудні 2004 року (NICE, 2004a; NCCMH, 2004) (посилання ”попередня настанова“). Дана настанова (посилання ”оновлена“) оновлює багато розділів попередньої настанови. Є також нові глави з досвіду депресії для людей, які страждають на депресію і осіб, які за ними доглядають (глава 4), а також з лікування та ведення підпорогових симптомів депресії (у тому числі симптомів дистимії) (глава 13), які не входили в рамки попередньої настанови. Рекомендації, віднесені до категорії ”аспекти належної практики“ в попередній настанові, були переглянуті щодо їх актуальності (у тому числі питання, пов'язані зі згодою і перспективними директивами). Більш детальну інформацію про оновлення і про те, що залишається незмінним, можна знайти на початку кожної глави доказів. Рамки оновлення також включають оновлені дві Оцінки Технології (ТА) Національного інституту охорони здоров'я та клінічної досконалості (NICE) з використання електроконвульсивної терапії (ЕКТ) (TA59) і з комп'ютеризованої когнітивно-поведінкової терапії (TA51) (NICE, 2003, 2002)¹. Див. Додаток 1 для більш докладної інформації щодо цього оновлення. Розділи настанови, де докази не були оновлені, відзначені зірочками (** _ **).

Попередня настанова та її оновлення були розроблені для надання рекомендацій щодо лікування та ведення депресії. рекомендації в оновленій настанові розроблялися мультидисциплінарною командою професіоналів охорони здоров'я, людьми з депресією, особами, які здійснюють догляд за пацієнтами та методистами після ретельного вивчення наявних доказів. Передбачається, що настанова буде корисною для лікарів та відповідних служб у забезпеченні та плануванні високоякісної медичної допомоги людям, які страждають на депресією, а також підкреслюючи важливість досвіду надання медичної допомоги їм і особам, які здійснюють догляд за пацієнтами.

_____________________________________________________________________

¹ Рекомендації з ТА59 і ТА97 були включені в попередню настанову з депресії відповідно до протоколу NICE

 

Хоча доказова база стрімко розширюється, є низка серйозних прогалин, і з розробкою настанови будуть включені нові наукові докази. В настанові представлена низка наукових рекомендацій спеціально для усунення прогалин у доказовій базі. Одночасно висловлюються сподівання, що настанова допоможе клініцистам, людям з депресією і особам, які здійснюють догляд за пацієнтами, шляхом виявлення користі певних підходів до лікування, в яких є докази з досліджень і клінічного досвіду.

 

Національна настанова

Що таке клінічна настанова?

Клінічна настанова – це ”систематично розроблені положення, які допомагають лікарям і пацієнтам у прийнятті рішень щодо відповідного лікування певних станів“ (Mann, 1996). Вони розроблені на основі кращих наявних наукових доказів, використовуючи заздалегідь визначені і систематичні методи виявлення й оцінки доказів, що стосуються конкретного стану, який розглядається. Де докази відсутні, настанова включає положення та рекомендації на основі консенсусу положень, розроблених Групою з розробки настанови (ГРН).

Клінічні настанови призначені для того, щоб поліпшити процес і результати різними способами. Вони можуть:

• забезпечувати сучасні рекомендації на основі доказів з ведення певних станів і розладів медичними професіоналами

• бути використані в якості основи для встановлення стандартів для оцінки практики медичних професіоналів

• формувати основу для освіти і професійної підготовки медичних професіоналів

• допомагати людям з депресією і особам, які здійснюють догляд за пацієнтами у прийнятті поінформованих рішень щодо лікування та догляду

• поліпшувати комунікацію між медичними працівниками, людьми з депресією і особам, які здійснюють догляд за пацієнтами

• допомагати у визначенні пріоритетних напрямків подальших досліджень.