Специфіка та врегулювання інноваційних конфліктів.

Инновации (или нововведения) — это целевое изменение, направленное на совершенствование и создание какого-либо нового (именно для данной организации) продукта, технологии, организационной формы управления и др.

Нововведения вызреваютот идеи до конкретного продукта и предполагают:

-обновление средств и методов производства;

-изменения, затрагивающие организационные формы хозяйственной деятельности (например, ликвидация некоторых профессий, рабочих мест, использование дополнительно новых знаний);

-изменение отдельных звеньев управления (внедрениеАСУ, диспетчеризация, новые формы делопроизводства, учета и контроля);

-изменения в содержании и условиях труда и быта работников (внедрение прогрессивных режимов труда и отдыха, организация питания на производстве и др.).

Социальной базой инновационных процессов являются разные группы работников, имеющих разное статусное положение и возможности, которыми они располагают для реализации своих целей.

Поскольку инновации открывают новыеперспективы изменения гибкости на изменение спроса и предложения, т.е. идет замена старого — новым, это объективно порождает социальные противоречия. Дело в том, что преобразования, как правило, затрагивают интересы людей, их планы, ожидания. Чем радикальнее и масштабнее проводимые изменения, тем чаще они вызывают противоречия и конфликты, порождаемые борьбой старого и нового.

Конфликты, которые возникают в результате нововведений в организации, как и все остальные, могут носить частично функциональный, а частично дисфункционтьный характер.

Инновационные конфликты в организациях могут быть 1) деловыми и 2) личностными.

Разрешение инновационного конфликта -- это совместная деятельность его участников, направленная на прекращение противодействия и решение проблемы, которая привела к столкновению. Разрешение конфликта предполагает активность обеих сторон по преобразованию условий, в которых они взаимодействуют, по устранению причин конфликта.

Урегулирование инновационного конфликта отличается от его разрешения тем, что в устранении противоречия между его сторонами принимает участие третья сторона. Ее участие возможно как с согласия противоборствующих сторон, так и без него.

Для урегулирования конфликта необходимо прежде всего проанализировать конфликтную ситуацию, а затем и предпринимать необходимые действия:

а) выяснить причины, а не поводы конфликта;

б) определить зоны конфликта, т.е. включенность определенных сил (следует разграничить деловые стороны конфликта от межличностных сторон);

в) выяснить мотивы вступления людей в конфликт (мотивировки, объяснения причин могут не совпадать с истинным положением дел, а неумение выяснить мотивы приводит к невозможности урегулирования конфликта).

Урегулирование инновационных конфликтов предполагает:

* повышение открытости и взаимного доверия конфликтующих сторон;

* налаживание их прямых контактов друг с другом;

* организацию открытого, непредвзятого обсуждения и совместного анализа сложившейся ситуации или же (в крайнем случае) прекращение всех контактов оппонентов друг с другом;

* воздействие на конфликтующие стороны в интересах урегулирования конфликта.

18,19,29,58,62

 

 

1.(Конфуцій, Лао-цзи, Мо-цзи, Сунь У).

2.(Геракліт, Арістотель, Демокріт, Платон).

3.(Августин Блаженний).

4.Н. Маккіавеллі та Е. Роттердамський

5.Т. Гоббса і Ф. Бекона.

6.А. Сміта, Ж.-Ж. Руссо, І. Канта, Г. Гегеля.

7.Р-к конф-ї у межах соцє н: М. Вебера і Г. Зіммеля.

8.Соц. теорія конфлікту Р. Дарендорфа і Л. Козера.

9.Псих. підхі (З. Фройд, Е. Еріксон, К. Хорні, Е. Фром).

10.Раціон. тлум. «семи мудреців» Стародавньої Греції.

11.Приписи Корану та Суни в ісламі щодо вир.к.

12.Суч. західноєвроп. конфліктологічні вчення.

13.Суч. конф-я представників американської науки.

14.роль сусп..наук у стан. предмету конфліктології.

15.Визн. об’єкта, предмета та методів досл. конфлікту.

16.функц. значення та методи дослідження конфлікту.

17.природа й визначення конфлікту.

18.статичний та динамічний компоненти.

19.Предмет, об’єкт і конфліктогени акт. конфлікту.

20.Вплив соціального оточення, часових й просторових характеристик на перебіг конфлікту.

21.Зміст мотивів та причини сучасних конфліктів у сфері зовнішньополітичних відносин.

22.Проблема класифікації конфліктів: основні підходи до класифікації конфліктів західної конфліктології.

23.Вітчизняні дослідження типів конфлікту та на теренах СНД.

24.Теоретичні основи типологізації конфліктів.

25.Конфлікти з переважно конструктивною функцією.

26.Основні типи конфліктів: деструктивні конфлікти.

27.Наукове та практичне значення типологізації конфліктів.

28.Проблеми класифікації соціальних конфліктів на сучасному етапі.

29.Алгоритм з’ясування типу соціального конфлікту.

30.Динаміка розвитку конфлікту: основні періоди та етапи розвитку конфлікту.

31.Життєвий цикл конфлікту:

32.Стиль поведінки особист. К. Томаса та Р. Кілмена.

33.Розв’язання конф. як процес вирішення протиріч.

34.Управління поведінкою в конфліктній ситуації.

35.Сутність 9-ти стадійної моделіХ. Бродаля і Ф. Газла.

36.Ос-ті 4-х фазової конц-ії динаміки к. А. Ішмуратова.

37.Етапи та стратегії виходів з конфліктів.

38.Способи та прийоми спілкування в конф. ситуації.

39.Правила спілкування та тактика аргументації

40.Значення невербальних засобів спілкування.

41.Конфліктологічні умови завершення конфліктів.

42.Правила раціональної поведінки у конфл. взаємодії.

43.Емпатія та її значення для розв’язання конфлікту.

44.Основні фактори нормалізації стресової ситуації.

45.Способи подолання гніву у кризових ситуаціях.

46.психологічні ознаки деструктивної поведінки

47. Методичні принципи дослідження конфліктів.

48.Етапи та програма конфліктологічного дослідження.

49.Ос-ні методи вивч. та діагностики конфлвктів.

50.Загальна характеристика зооконфліктів.

51.Модульний соціотест як метод діагностики

52.Типи воєнних конфліктів.

53.Особ-ті суч. конфліктів з глибинними причинами

54.Причини смертоносних конфліктів та врегулявання.

55.Типи конфліктних осіб та їх характерні ознаки.

56.Зміст керівництва та ознаки впливу і влади.

57.Особливості ситуаційного дослідження конфлікта.

58. Конфлікт і співробітництво у постбіполярному світі.

59. Поняття і форми транснаціональних конфліктів.

60.управління етнонаціональними конфліктами.

61.Поняття асиметричного конфлікту: природа, причини і типологія.

62. Фази управління міжнародним конфліктом.

63. симетричних і асиметричних конфліктів.

64. інноваційних конфліктів.