Етапи та стратегії виходів з конфліктів.

1)Припинення конфліктної взаємодії - перша й очевидна умова початку розв'язання будь-якого конфлікту. 2)Пошук загальних чи близьких за змістом точок дотику в цілях, інтересах опонентів є двостороннім процесом і передбачає аналіз як своїх цілей і інтересів, так і іншої сторони. Якщо сторони хочуть розв'язати конфлікт, вони повинні зосередитися на інтересах, а не на особистості опонента.3)Головне знизити інтенсивність негативних емоцій, пережитих щодо опонента.

4)Важливо об'єктивно обговорити проблему, з'ясувати суть конфлікту.

5) вибір оптимальної стратегії розв'язання, яка відповідає даним обставинам.

Стратегії виходу з конфлікту. Їх п'ять: суперництво, компроміс, співробітництво, уникнення і пристосування.

Суперництво п олягає в нав'язуванні іншій стороні кращого для себе вирішення. Воно виправдане у випадках коли вигідний результат для всієї групи, організації, а не для окремої особистості; відсутності часу на умовляння опонента. Також воно доцільне в екстремальних і принципових ситуаціях, при дефіциті часу і високій ймовірності небезпечних наслідків.

Компроміс п олягає в бажанні опонентів завершити конфлікт частковими поступками. Він характеризується відмовою від частини вимог, які раніше висувалися, готовність визнати претензії іншої сторони частково обґрунтованими, готовністю пробачити. Сьогодні компроміс стратегія завершення конфліктів, яка найбільш часто використовується.

Пристосування, чи поступка, розглядається як вимушена чи добровільна відмова від боротьби і своїх позицій.

Відхід від вирішення проблеми чи уникнення є спробою піти з конфлікту при мінімумі витрат. Відрізняється від аналогічної стратегії під час конфлікту тим, що опонент переходить до неї після невдалих спроб реалізувати свої інтереси за допомогою активних стратегій. Що не розв'яже конфлікт, а лише загасить.

Співробітництво вважається найбільш ефективною стратегією поведінки при конфлікті. Воно передбачає спрямованість опонентів на конструктивне обговорення проблеми, розгляд іншої сторони не як супротивника, а як союзника в пошуку рішення. Найбільш ефективне в ситуаціях: значної взаємозалежності опонентів; схильності обох ігнорувати відмінності у владі; неупередженості учасників.

Способи та прийоми спілкування в конфліктній ситуації.

До суб’єктивних моментів адекватного вирішення конфліктів соціальні психологи відносять дотримання кодексу поведінки.

Вони радять:

1) дати партнеру «випустити пару», допомогти знизити йому внутрішню напругу;

2) вимагати, щоб ваш опонент міг спокійно обґрунтувати претензії фактами та доказами;

3) збивати агресію несподіваними прийомами; наприклад попросити поради, як діяти, зробити комплімент;

4) не давати негативних оцінок щодо поведінки опонента, а казати про свої відчуття;

5) попросити сформулювати кінцевий результат та визначити «ядро» проблеми;

6) розкрити свої варіанти вирішення проблеми;

7) у будь-якому випадку надати можливість партнеру «зберегти гідність»;

8)вигравати час, віддзеркалюючи смисл його претензій і вимог реченнями, в яких ви повторюєте запитання чи зміст його міркувань;

9) дотримуватися позиції рівних та золотої середини між агресією і поступливістю;

10) не боятися вибачитися, якщо ви явно відчули свою провину;

11) нічого не доводити у пікових фазах ескалації конфлікту;

12) намагатися мовчати першим у певних межах;

13) не характеризувати психологічний стан опонента;

14) «не грюкати дверима» по завершенню цього моменту у спілкуванні;

15) говорити лише тоді, коли партнер «охолонув»;

16) незалежно від результату вирішення конфлікту не руйнувати ділові і особистісні відносини.