Суть організації виробництва

Матеріальне виробництво являє собою здійснювану підприємством діяльність по розробці, створенню та доставці матеріального блага (продукції) споживачеві.

Основною метою функціонування підприємства як суб'єкта господарювання є задоволення потреб на ринку та одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку. Але для того, щоб підприємство мало можливість реалізувати свої функції по створенню продукції та досягти основних цілей свого існування, необхідно організувати його виробництво.

Термін організація (від фр. organisation) означає пристрій, з'єднання або сполучення кого-небудь або чого-небудь у єдине ціле. Тому організація в широкому розумінні означає сполучення окремих елементів цілого в просторі та часі..

Організація елементів цілого в просторі являє собою певну структуру (цілісне утворення, сформоване певним способом сполучення його складових частин для найкращої реалізації свого призначення).

Організація елементів цілого в часі являє собою процес (певну послідовність сполучення в часі окремих дій) по впорядкуванню елементів цілого, формуванню та підтримці цілісності як знову утворених, так і функціонуючих об'єктів.

Як відомо, у процесі виробництва виділяються три основні складові його елементи: жива праця (працівники), знаряддя праці (обладнання), предмети праці (сировина та матеріали). Результатом виробничої діяльності є кінцевий продукт або продукт праці.

Тоді в умовах підприємства під організацією виробництва варто розуміти раціональне сполучення або взаємодію працівників підприємства, засобів і предметів праці в просторі та часі для досягнення цілей підприємства (виготовлення продукції, що користується попитом на ринку, та одержання прибутку).

Організація виробництва є обов'язковою умовою ефективної роботи будь-якого підприємства, тому що створює можливості для високопродуктивної роботи трудових колективів, випуску продукції високої якості, повного використання всіх ресурсів підприємства, всебічного розвитку особистості в процесі праці. Раціонально організований виробничий процес виготовлення продукції дозволяє підприємству ощадливо витрачати наявні у нього трудові, матеріальні, енергетичні, фінансові ресурси; знижувати собівартість виробленої продукції при заданій кількості та високій якості; підвищувати власний прибуток від виробничої діяльності та добробут працівників, що у свою чергу забезпечує колективну та особисту зацікавленість працюючих кінцевих результатах праці, посилює її творчій характер; створювати належні умови для здійснення всіх напрямків господарської діяльності підприємства.

Забезпечення якості прийняття управлінських рішень в процесі організації виробництва викликає необхідність застосування системного підходу до його дослідження

Системний підхід – це методологія дослідження об'єктів як систем. Система складається із двох складових: 1) зовнішнього оточення, що включає в себе вхід і вихід системи, зв'язок із зовнішнім середовищем і зворотній зв'язок; 2) внутрішньої структури, тобто сукупності взаємозалежних компонентів, що забезпечують процес впливу суб'єкта управління на об'єкт, переробку входу системи в її вихід і досягнення цілей системи.

Під системою розуміється цілісний комплекс взаємозалежних компонентів, що має особливу єдність із зовнішнім середовищем і являє собою підсистему більш високого порядку (глобальної системи). Єдність системи із зовнішнім середовищем визначає її взаємозв'язок з дією об'єктивних економічних законів.

Системи характеризуються та відрізняються одна від одної багатьма ознаками та параметрами. Можна виділити наступні основні види систем.

Закриті системи – системи, що мають із зовнішнім середовищем однобічний зв'язок (вхід або вихід).

Відкриті системи – системи, що мають із зовнішнім середовищем прямий та зворотний зв'язки (вхід і вихід) (наприклад, країна, фірма, людина або машина).

Малі системи – системи із числом одиничних компонентів менше 30 (наприклад, фірма із чисельністю співробітників 25 чол. або авторучка).

Середні системи – системи із числом одиничних компонентів від 31 до 300 (наприклад, фірма із чисельністю співробітників 250 чол. або пилосос).

Великі системи – системи із числом одиничних компонентів понад 301 (наприклад, корпорація із чисельністю співробітників 15000 чіл., автомобіль або людина).

Технічні системи – вироби, що складаються зі складальних одиниць і деталей та виконують задані функції.

Соціально-економічний системи (у тому числі виробничі) – комплексні системи, що складаються з економічних, виробничо-технічних і соціальних структур, які виконують різні функції (наприклад, місто або організація). Виробничі системи – це структури, що складаються з функціональних і виробничих підрозділів, випускають продукцію або надають послуги виробничого характеру (наприклад, підприємство).