Міжнародний кредит (МК), його функції і різновиди.

МК – це економічні відносини, що виникають між державами, економічними суб‘єктами з приводу передавання певних ресурсів на умовах повернення їх у визначений термін зі сплатою винагороди. МК є формою руху позичкового капіталу в сфері МЕВ. Його функціями є перерозподіл капіталу між країнами в пошуках найвищої норми прибутку, економія витрат обігу шляхом прискорення платежів, прискорення централізації і концентрації капіталів тощо. Значення функцій МК в процесі розвитку світової і національної економіки змінюється.

Види МК:

- за призначенням МК ділиться на

1. Комерційний (пов‘язаний безпосередньо з міжнародною торгівлею)

2. Фінансовий (використовується на інвестиційну діяльність і т.д.)

3. Проміжний (обслуговує змішані форми вивозу капіталу, товарів і послуг – інжинірінг і т.д.)

- за видом надання МК ділиться на

1. Товарний (надається в виді товарів)

2. Валютний (в грошовій формі)

- за терміном МК ділиться на

1. Короткостроковий (до 1року)

2. середньостроковий (1-5 років)

3. довгостроковий (більше 5 років)

- за валютою позики – на

1. в валюті країни боржника

2. в валюті країни-кредитора

3. в валюті третьої країни або в міжнарод розрахунк одиниці (СДР і т.д.)

- за технікою надання – на

1. фінансові (зараховуються на рахунок боржника)

2. акцептні кредити (шляхом акцепту векселя

3. консорціальні (видаються банковськими консорціумами) і т.д.

МК на приватному рівні є дуже розповсюдженим і використовується при зовнішньоторгівельних відносинах і інвестиційній діяльності. На державному рівні, коли позичальником є держава, МК є потужним засобом фінансування економічних реформ і проектів міжнародного значення, але одночасно надто великі масштаби запозичень ставлять під загрозу економічну безпеку держави і ставить її в залежність від іноземних кредиторів.

79. Джерела зовнішнього фінансування нац економік, їх характеристика.

В світовій практиці використовується два зовнішніх джерела фінансування економіки: приватні інвестиції і офіційна допомога з боку міжнародних організацій, інших держав тощо.Обидва джерела є ефективними за умови проведення адекватної боргової політики в країні-реціпієнті.

1. Приватні інвестиції.

Приток в економіку інвестицій залежить від існуючого інвестиційного клімату, в особливості таких його складових, як стабільність законодавства, механізм репатріації прибутків і інвестицій, загальні тенденції розвитку економіки тощо. Тому недоліком даного джерела є його залежність від сукупності економічних і правових факторів, які визначаються як суб’єктивними, так і об’єктивними тенденціями.

Повернення приватних інвестицій (за виключенням тих, що здійснюються під урядові гарантії) є справою виключно відповідних приватних економічних суб’єктів-отримувачів коштів. Важливим є те, що при здійсненні приватних інвестицій не збільшується сума зовнішнього боргу держави. Саме в цьому полягає перевага даного джерела і тому воно є характерним для стабільних ринкових систем.

2. Офіційне фінансування.

Перевага даного джерела фінансування полягає в його відносній незалежності від об’єктивних тенденцій в світовій і національній економіці і можливості залучення коштів урядом держави в визначеному обсязі і в визначені строки.

Але використання даного джерела пов’язано з бюджетним процесом і формуванням платіжного балансу. Використання зовнішніх запозичень з метою поточного макроекономічного балансування трансформується в збільшення зовнішнього боргу. Його обслуговування потребує відволікання державних коштів від інших напрямків і при великих розмірах боргу це стає фінансовим тягарем для країни і передумовою для кризових явищ в фінансовій сфері.

Тому використання даного джерела має відбуватись в чітко виважених обсягах і на конкретні цілі загальнодержавного значення. Зовнішні боргові запозичення не повинні розглядатись як єдине джерело фінансування бюджетного дефіциту та реформування економіки.