Еклектична теорія міжн. вир-ва Дж. Данінга.

Аналізуючи інвестиційну поведінку іноз. фірм, варто користатися найбільш сучасною теорією руху капіталу – еклектичною моделлю OLI, яка запропонована Дж. Данінгом. Згідно з моделлю OLI прямі заруб. інвестиції зд-ся на підставі урахування 3-х груп чинників:

1) переваги володіння (ownership advantages, O): конкурентні переваги фірми (включаючи технолог. рівень, управлінсікий та маркетинг. досвід, імідж), економія на масштабах тощо;

2) переваги дислокації (lokation advantages, L) включають виробничі витрати в заруб. країні, тарифи, податки, трансп. витрати, політ. ризик, розвиненість інфрастр-ри тощо;

3) переваги інтерналізації (internalization advantages,I) пов’язані з можливістю отримання кращих рез-тів за рахунок самост. д-сті в заруб. країні порівняно з використанням місцевих дистриб’юторів та ліцензіатів.Одночасне врахування комплексу загальносередовищних чинників окремих країн та конкурентних переваг фірм дає змогу знаходити адекватний рівень інтерналізації д-сті на заруб. ринках.

Еклектична теорія в цілому зумовлює позитивну кореляцію між конкурентоспроможністю фірми та рівнем її інтерналізації, а також пов’язує міжн. успіх інвестиц. д-сті фірми не лише з наявністю конкурентних переваг, а й з потенціалом її глоб. мобілізації в межах внутрішньокорпоративних ринків.

Теорії міжн. руху капіталу (МРК) і прямих заруб. інвестицій (ПЗІ).

Міжнар рух капіталу здійснюється в наступних формах:

1. міжнар кредити;

2. міжнар інвестиції;

2.1 прямі інвестиції

2.2 портфельні інвестиції

Прямі інвестиції забезпеч отримання прибутку, дивіденду та контроль над об”єктом інвестування.

Портфельні інвестиції здійснюються для отримання прибутку або дивідендів (без мети контролю над об”єктом інвестування.

У США прямою вважається інвестиція з 10% бар”єром (рівнем). В середньому в розвинутих країнах цей % становить 20-25%. В країнах з нерозвинутими ринками капіталу цей % становить 50 і більше %.

До 50-60рр. нинішнього століття в міжнар ек-ці превалювали такі форми руху капіталу як міжнар кредит та портфельні інвестиції. Теорія пояснювала міжнар рух кап-лу між країновою диференціацією % ставок та норм прибутків у різних країнах. Цея теорія базувалась на уявленнях про “чисту” конкуренцію, а саме:

- вир-во однорідних продуктів великим числом фірм.

- відсутність бар”єрів при вході й виході на заруб. Ринки.

- вільний доступ доринкової інформації

- абсолютна мобільність факторів.

З 50-60 рр в стр-рі міжнар руху кап-лу почали домінувати прямі зарубіжні інвестиції (ПЗІ).

В 60-ті рр розробляється теорія інтерфекцій. (Хаймер) Згідно цієї теорії для того щоб інвестувати зарубіж фірма повинна мати певні переваги перед місцевими фірмами. Ці переваги можуть бути:

- матеріальні (наявність унікальної сировини, технології, розмір фірми);

- нематеріальні (торгова марка, ноу-хау, управлінський досвід, маркетинговий досвід).

В 60-80 рр можна вважати роками транснаціоналізації світ ек-ки. Існує багато теорій транснаціоналізації. Базовими вважаються наступні:

- теорія інтерналізації (Баклі, Кесон, Ругман) – згідно цієї теорії зарубіжна інвестиційна д-ть пояснюється перевагами в орг-ції власного інтернального ринку.

- еклектична теорія міжнар вир-ва (Даннінг) – модель Даннінга OLI – ця теорія явл-є собою багатофакторну модель, яка пояснює міжнар д-ть фірми трьома групами переваг:

1. переваги володіння:

- розмір

- міжнародний досвід

- потенціал розробки диференційних продуктів (О)

2. переваги дислокації:

- ринковий потенціал

- інвестиційний ризик (L)

3. переваги інтерналізації.

- контрактний ризик

- збереження (I)

При цьому розглядається 4 головні форми міжнар д-ті фірми:

1. експорт

2. ліцензування

3. спільне підприємництво

4. стопроцентна інвестиція (або створення філії закордоном)

Три групи переваг впливають на вибір форми міжнародної діяльності фірми.