Конспект по біблійному богослов’ю

Конспект по біблійному богослов’ю

Прихід мудреців (2:1-12)

«Коли Ісус народився» (2:1). Народження Ісуса відразу повязується з більш широкими політичними та соціальними подіями.

«За днів Ірода царя» (2:1). Ірод Великий був царем-васалом (лат. vex socius) при римському імператорі, він правив з 37 по 4 р. до Різдва Христового, незвичайна, домінуюча особистість. Див. Луки 1:5. Описані тут події що стосуються Ірода хоч не описуються де-інде, але є цілком в дусі цього правителя.

«Прийшли мудреці» (2:1). Вони були з касти мудреців, так чи інакше пов'язаних з тлумачення снів, зороастризмом (древнє вірування), астрологією та магією. У більш пізніх християнських традицій їх називають королями під впливом Пс. 72:10, Іс. 49:7; 60:10. Їх кількість - троє, виведена з трьох дарів (див. 2:11). Зрештою, в Західній Церкві вони були названі: мурин Каспар, Бальтазар та Мельхіор. Про них йдеться як про представників язичницького світу, в усьому його расовому розмаїтті, що приходять до Христа.

«Зо Сходу» (2:1). Можливо, під Сходом розуміється Персія, Східна Сирія або Аравія.

«Цар юдейський» (2:2). Ісус є званий Месією-царем.

«Бачили Його зорю» (2:2). Зірка, яка веде до Христа, ймовірно, елемент мідраш (розділ усної тори), похідний від Чис. 22-24, розповіді про Валаама, особливо Чис. 24:17, про четверте пророцтво, де зірка ототожнюється з Месією. Якщо історично це може бути наднова (дуже яскрава зоря), комета (див. Вергілій, Енеїда 2.694: "крізь пітьму зоря пролетіла Світлом сліпучим, ще й смуга довжезна за нею тягнулась."), або парад планет (близьке розміщення декількох планет на небесній сфері).

«У Вифлеемі Юдейськім» (2:5). Місто скромного Давида протиставляється Єрусалиму Ірода. Віфлеєм було місто праматері Давида Рут (Рут 1:1-4) та його безпосередніх родичів (1 Сам. 16, 17:12), але, незважаючи на Мих. 5:2 (в деяких перекладах Мих. 5:1), здається, в той час не було домінуючої віри, що Месія народиться саме там (див. Ів. 7:42).

«І ти, Вифлеєме» (2:6). Цитата з Мих. 5:2 (в деяких перекладах Мих. 5:1), Матей замінив "тисячі Юдині" на "міста Юди" та додав "що буде пасти мій народ, Ізраїля." з 2 Сам. 5:2; 1 Хр. 11:2.

«І коли знайдете, сповістіть мені» (2:8). Класична політична лукавість.

«Дитятко з Марією, матір'ю Його» (2:11). Мудреці виступають як шанувальники Христа в контексті присутності Марії.

«Золото, ладан і миро» (2:11). Список подарунків може бути натхненний Іс. 60:6,11,13 що неявно цитується разом з Пс. 72:10-11. У більш пізній традиції золото стало символізувати царство Христа, ладан - Його божественністі, миро - Його спокутне страждання - або чесноту, молитву та страждання.

Дехто з ранніх християн були шоковані з приводу ролі зірки в цій розповіді. Невже це доказ на користь астрології? В давні часи люди, серед соціального хаосу, відчували потяг до астрального вірування через чітку визначеність зірок. Але це вірування стало репресивним, бо змушувало людей відчувати себе безпорадніми під тиранією Долі. Матей не проявляє інтересу до цієї проблеми. Але оскільки зірка тут служить меті Господа Бога і веде мудреців до Ісуса, ми можемо сказати, що тут не діє сила астрального детермінізму.

Коментарі Святих Отців

Прихід волхвів (2:1-12)

Огляд: Христос прийшов під час царювання Ірода, який сам не був юдеєм, але царювання якого було провіщене в пророцтвах (Теодор Мопсуестійський). Ірод продовжує служити символом лицемірства (Григорій Великий). Прикидаючись, ніби бажає поклонитися Христові - немовляті (Петро Хризолог), Ірод знищив би Його, якщо зміг би знайти (Григорій Великий). Безмовні елементи (як зірка) проповідували про Христа - дитинку раніше, ніж Він почав говорити. Пізніше звіщати про Христа нам будуть апостоли, коли Він вже не буде перебувати в земному тілі, щоб Самому говорити (Григорій Великий). Якби Ірод повірив, що пророцтво правдиве, то він не зважився б руйнувати те, що було зумовлено божественним задумом (Іван Золотоустий). Коли люди задумують велике зло, вони маскують його під личину смирення (Анонімний коментар). Ніщо не стримало Ірода. Так діє зло, спотикаючись об власну жадібність (Іван Золотоустий). Єрусалим стривожився унаслідок того ж ідолопоклонства, яке раніше змусило людей відвернутися від Бога, якраз коли Бог виливав на них Свої найбільші блага (Іван Золотоустий). Весь народ Божий почав називатися Ізраїлем, немов Богом обраним ім'ям, яке ставить його окремо від інших народів, що й справді відносилось до Церкви (Кирило Олександрійський). Бог прийшов на допомогу людському роду як немовля Христос. І Йому не потрібна нічия допомога (Петро Хризолог).

«Коли Ісус народився» (2:1а)

Ірод і Христос

Що ж означає, що Бог сходить на землю в часи нечестивого царя, Божество з'єднується з тілом, людське тіло знаходить зв'язок з небом? Що ж це означає? Коли Той, Хто не є царем, вижене тирана, коли Він захистить вітчизну, оновить лик землі, поверне свободу? Ірод, відступник роду юдейського, захопив царство, відібрав свободу, осквернив святині, зруйнував встановлений порядок і повалив всяке благочестя і богошанування. І справедливо до святого народу приходить на допомогу Бог, тому що люди були безсилі, і з'явився Сам Бог, у Якого не було людини, яка могла б допомогти. Отже, Христос прийде, щоб повалити антихриста, звільнити світ, повернути райську вітчизну, зробити свободу світу вічною і знищити все світове рабство. (Петро Хризолог «Збірник проповідей»)

«Прийшли до Єрусалиму волхви (2:1б)

Події, більші від людських

Зірка на небі закликає волхвів, чужинні мужі вирушають у таку далеку подорож, щоб поклонитися Тому, Хто лежить сповитим в яслах, і пророки ще раніше провіщають про все це. Всі ці події були більшими від людських. Однак ніщо не втримало Ірода. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»)

«Прийшли вклонитися Йому» (2:2)

Стривожився весь Єрусалим

Іродові, як цареві, природно було побоюватися і за себе, і за дітей; але чого боявся Єрусалим, коли пророки задовго провістили про Спасителя, благодійника і визволителя? Що ж стривожило юдеїв? Ті ж думки, які і раніше відвертали їх від Бога, їх благодійника, так що, отримавши повну свободу, вони згадували про єгипетське м'ясо. Дивися ж, які точні пророки: один з них задовго провістив і про це: Бо все взуття піхотинця під час битви, всякий плащ, облитий кров'ю, піде на спалення, вогнем буде пожертий. Бо хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано (Іс.9:4-5) Але, незважаючи на свою тривогу, мешканці Єрусалиму не прагнуть побачити те, що трапилося, не йдуть за волхвами, не цікавляться: настільки вони були одночасно наполегливими і недбайливими! Їм треба було хвалитися, що у них народився Цар, що Він привернув до Себе країну персів, і всі їм підкоряться, оскільки обставини змінилися на краще, і самий початок такий блискучий. Але вони не стають кращими від цього, хоча щойно позбулися перського полону. І якби навіть їм не були відкриті жодні високі таємниці, то, судячи лише з теперішніх подій, вони могли зробити висновок, що якщо так побожно схиляються перед нашим Царем при Його народженні, то набагато більше будуть Його боятися і коритися Йому в досконалому віці, і ми прославимося більше від варварів. Але жодна подібна думка не виникла у них: настільки велика була їх відсталість, а разом з нею і злість! Тому треба ретельно виганяти з нашого розуму обидві ці вади, і той, кому належить виступити проти них, повинен бути сильнішим від вогню. Тому й сказав Христос: Вогонь прийшов я кинути на землю - і як я прагну, щоб він вже розгорівся! (Лк 12:49). Тому і Дух з'являється у вигляді вогню. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»)

«Йому сказали: У Вифлеємі Юдейськім» (2:6)

Задум винищити

 

Отримавши звістку про народження нашого Царя, Ірод вдається до хитрих засобів, щоб не втратити земне царство. Він вимагає, щоб йому сповістили, де знаходиться Дитя, прикидається, що хоче Йому поклонитися, щоб (ніби він міг Його знайти!) знищити. Але що значить людська злоба перед Божою радою? Бо написано: Супроти Господа немає ні мудрости, ні розуму, ні ради (Прип.21:30). Зірка, що з'явилася, приводить волхвів, вони знаходять народженого Царя, приносять дари і в сні отримують настанову не повертатися до Ірода. Таким чином, виходить, що Ірод не може знайти Ісуса, Якого шукає. Кого іншого символізує Ірод, як не лицемірів, які удавано шукають, але ніколи не заслуговують того, щоб знайти Господа? (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія»)

Що стривожило Ірода

Не слова волхвів стривожили його, а те, про що говорили всі навчені закону і ті, які вірили словам пророків. Бо волхви шукали царя, а юдеї поширювали чутку про народження Христа. Тому, залишивши волхвів і закликавши юдеїв, запитував: «де має Христос народитись, про Якого ви почули від волхвів і нині розповідаєте?». І у відповідь вороги істини навіть проти волі говорять істину і роз'яснюють усе пророцтво, хоч і марно, бо вони не додали до цього того, що слід було. (тт., очевидно, віри в Христа і життя по цій вірі) (Кирило Олександрійський «Коментарі на Євангеліє від Матея»)

«Ідіть та розпитайтесь пильно про дитя» (2:8)

Ірод послав їх до Вифлеєму

Ірод називає волхвів послами, бо вони прийшли до царя Ізраїлю в якості певного роду посольства, щоб був встановлений мир між ними і ізраїльтянами, і щоб у обох - поган і юдеїв - було одне стадо, і один Пастир (Ін. 10:16). (Кирило Олександрійський «Коментарі на Євангеліє від Матея»)

Огляд: Вифлеємська зірка не була звичайною зіркою, оскільки ніяка інша зірка не має здатності вести за собою, і не просто вести, а направляти (Іван Золотоустий). Зірка передувала їм, показуючи, як всі стихії віддають данину тим, хто шукає Бога (Анонімний коментар). Син Божий, Бог усіляких, народився людиною у плоті. Він дозволив покласти Себе в ясла, хоча самі Небеса утримувалися Тим, Хто перебував у яслах (Хроматій Аквілейський). Волхви побачили темний і брудний заїжджий двір, більш відповідний для тварин, ніж для людей, і в якому ніхто б не зупинявся, якби не був обмежений обставинами подорожі (Анонімний коментар). Зрозумівши, що Немовля - Цар, вони піднесли Йому дорогоцінне золото, ладан і миро (Анонімний коментар). Золото символізує мудрість, ладан - молитву, миро - умертвіння плоті. Передбачене було й те, що наш Господь, Спаситель - немовля, з тріумфу почне Своє життя у плоті (Хроматій Аквілейський). Для тих, хто прийшов від Ірода до Христа неможливо було повернутися до Ірода, тому вони вирушили іншим шляхом (Анонімний коментар). Отже, Бог дав знати, що Він мав намір зцілити і Вавилон, і Єгипет (Іван Золотоустий). І нам, так як волхвам, слід повертатися на нашу батьківщину (рай) не тим шляхом, яким її залишили (Григорій Великий).

«Зірка йшла перед ними» (2:9)

Що побачили вони?

Увійшли до хати й побачили Дитятко з Марією, матір'ю його (Мт 2:11). Давайте поглянемо, що за знак слави побачили в Дитяткові і зраділи ті, хто вирушив в пошуках Царя в такий важкий шлях. Хіба вони побачили палац у блиску мармуру? А Мати Його увінчану діадемою при столі на золотому ложі? Або Дитятко, оповите в золото і пурпур? Або царський двір, повний народу? Але що ж? Вони побачили темний і брудний заїжджий двір, підхожий швидше для тварин, ніж для людей, де ніхто не захотів би затриматися, якщо не був змушений дорогою. Побачили, що Мати Його мала всього лише одну туніку, не для прикраси тіла, а для прикриття наготи, який одяг могла мати дружина теслі, яка перебуває в подорожі. Дитятко ж вони знайшли загорнутим в брудне ганчір'я і покладеним в ще брудніший загін для худоби. Якби вони шукали земного царя і знайшли його таким, то були б швидше збентежені, ніж зраділи, оскільки марно зазнали тягарів такої подорожі. Але нині вони шукали Царя Небесного, і, хоча не бачили в Ньому нічого царського, зраділи, довірившись лише свідченням зірки. Їх очі не могли бачити жалюгідної дитини, бо Дух в серцях їхніх показував, що Він страшний. До того ж, якби вони шукали в Ньому земного царя, то, знайшовши, залишилися б при ньому, як часто трапляється в цьому світі, коли, залишивши свого власного царя, віддаються під владу іншому. Але нині, і Йому поклонилися, і до свого царя повернулися, щоб мати Цього Царя над своїми душами, а того земного - над своїми тілами. (Анонімний коментар)

Дарунки, гідні поган

Відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро, виконуючи визнання поганами Христа і показуючи, що виконано пророцтво Ісаї, який сказав: Сила їх прийде з Шеви, несучи золото й ладан, звістуючи хвалу Господню. Усі кедарські вівці зберуться коло тебе, і невайотські барани будуть тобі служити, зійдуть на жертовник мій, немов люба жертва. (Іс.60:6-7) І зараз впізнавши Його і відкривши свої скарби, самими цими дарами вони показали, що поклоняються Христові разом з усіма поганськими народами. Впізнавши в Ньому Царя, вони принесли Йому чисті початки і коштовність святих - заощаджене у себе золото. Збагнувши Його Божественний і Небесний початок, принесли пахощі Лівану - образ чистої молитви та приємні запахи Духа Святого. А осягнувши Його людське і земне поховання, принесли миро. (Анонімний коментар)

 

Вони пішли іншим шляхом

О, віра волхвів! Вони не противилися умовлянню ангела і не сказали: «Ми пройшли такий великий шлях, через багато земель, без жодного страху перед їх грізними царями. Але ось ми тут і, сповнившись віри, визнали Царя, Який був народжений, і як Богові принесли Йому гідні дари. І ти велиш, щоб ми, як раби, тепер таємно втікали; прийшовши одним шляхом, відходили б іншим?» Але, утверджені у вірі, вони не побоялися прийняти це і не посоромилися таємно відійти, бо тим, хто прийшов від Ірода до Христа, неможливо було повернутися до Ірода. Тому що той, хто, залишивши Христа, йде до Ірода, нерідко до Христа повертається, а хто, залишивши Ірода, приходить до Христа в повноті серця, той ніколи не повертається до Ірода. Тобто ті, хто, згрішивши, переходить від Христа до диявола, покаявшись, нерідко повертаються до Христа; але тим, хто, відкинувши диявола, приходить до Христа, важко повернутися назад до диявола. Бо той, хто ніколи не був у злі і перебував в невинності, доки не знає, що таке зло, легко потрапляє в руки дияволу і переходить до нього. Але якщо він був випробуваний у злі, яке отримав, і відвернувся від блага, яке втратив, то картаючись каяттям, повертається до Бога, Якого залишив. Адже хто був у злі і звернувся до блага, той радіє благу, яке отримав, і відвертається від зла, якого уникнув, і йому важко повернутися до зла. (Анонімний коментар)

Нам показаний приклад цнотливості і віри, щоб, пізнавши Христа Царя і вклонившись Йому, ми покинули колишній шлях, тобто стару оману, і вступили на інший шлях, де провідником нам є Христос, і повернулися в нашу землю, тобто рай, звідки був вигнаний Адам. Про цю країну йдеться в псалмі: Я ходитиму перед обличчям Господнім на землях живих! (Пс.114:9). Отож, попереджені волхви повертаються іншим шляхом, залишивши марною жорстокість тирана. Таким чином, вони і пізнають Немовля, народженого Царя, і перемагають підступність тирана Ірода. Про цей тріумф, який матиме наш маленький Господь і Спаситель на самому початку Свого тілесного народження, раніше пророкував Ісая, кажучи: Бо поки юнак той умітиме кликати Батьку мій, та: Мамо моя, понесеться багатство Дамаску та здобич Самарії перед обличчя царя асирійського (Ісая 8:4). Під багатством Дамаска, яке прийняло народжене Дитя - Син Божий, розуміється золото, яке принесли волхви. Здобич же Самарії - ті ж волхви, яких Він відвернув від «марновірства самарійського», тобто від шанування ідолів. Ті, хто раніше були здобиччю диявола через фальшиву релігію, пізніше стали здобиччю Бога через пізнання Христа. Цар же асирійський означає Ірода чи диявола, якому волхви стали противниками, піднісши молитви Сину Божому, Господу і Спасителеві нашому. (Хроматій Аквідейський «Трактат на Євангеліє від Матея»)

Повернення іншим шляхом

Щось велике вселяють нам волхви тим, що повертаються у свою країну іншим шляхом. Бо тим, що вони чинять за повчанням, звичайно, вселяють нам, як і ми повинні поступати. Нашою країною є рай, в який, після пізнання Ісуса, нам забороняється повертатися тим шляхом, яким ми йдемо. Бо через гордість, непокору, пристрасть до видимого, куштування забороненої їжі ми відійшли від своєї країни, а для повернення до неї необхідні плач, покора, презирство до видимого і приборкання пожадань тіла. Отже, ми повертаємося у свою країну іншим шляхом, тому що, відійшовши через жадання від райських радощів, будемо покликані до них назад через ридання. Тому необхідно, улюблені браття, щоб ми завжди зі страхом і завжди з обачністю ставили перед очі серця, з одного боку, провину нашого діяння, а з іншого, найбільшу строгість останнього суду. Розміркуймо, як прийде суворий Суддя, Який загрожує судом, але приховує його, загрожує жахами грішникам, проте ще утримується від них і відкладає швидке пришестя для того, щоб менше знайти тих, яких треба буде засудити. (Григорій Великий «Сорок гомілій на Євангелія»)

Конспект по біблійному богослов’ю

Прихід мудреців (2:1-12)

«Коли Ісус народився» (2:1). Народження Ісуса відразу повязується з більш широкими політичними та соціальними подіями.

«За днів Ірода царя» (2:1). Ірод Великий був царем-васалом (лат. vex socius) при римському імператорі, він правив з 37 по 4 р. до Різдва Христового, незвичайна, домінуюча особистість. Див. Луки 1:5. Описані тут події що стосуються Ірода хоч не описуються де-інде, але є цілком в дусі цього правителя.

«Прийшли мудреці» (2:1). Вони були з касти мудреців, так чи інакше пов'язаних з тлумачення снів, зороастризмом (древнє вірування), астрологією та магією. У більш пізніх християнських традицій їх називають королями під впливом Пс. 72:10, Іс. 49:7; 60:10. Їх кількість - троє, виведена з трьох дарів (див. 2:11). Зрештою, в Західній Церкві вони були названі: мурин Каспар, Бальтазар та Мельхіор. Про них йдеться як про представників язичницького світу, в усьому його расовому розмаїтті, що приходять до Христа.

«Зо Сходу» (2:1). Можливо, під Сходом розуміється Персія, Східна Сирія або Аравія.

«Цар юдейський» (2:2). Ісус є званий Месією-царем.

«Бачили Його зорю» (2:2). Зірка, яка веде до Христа, ймовірно, елемент мідраш (розділ усної тори), похідний від Чис. 22-24, розповіді про Валаама, особливо Чис. 24:17, про четверте пророцтво, де зірка ототожнюється з Месією. Якщо історично це може бути наднова (дуже яскрава зоря), комета (див. Вергілій, Енеїда 2.694: "крізь пітьму зоря пролетіла Світлом сліпучим, ще й смуга довжезна за нею тягнулась."), або парад планет (близьке розміщення декількох планет на небесній сфері).

«У Вифлеемі Юдейськім» (2:5). Місто скромного Давида протиставляється Єрусалиму Ірода. Віфлеєм було місто праматері Давида Рут (Рут 1:1-4) та його безпосередніх родичів (1 Сам. 16, 17:12), але, незважаючи на Мих. 5:2 (в деяких перекладах Мих. 5:1), здається, в той час не було домінуючої віри, що Месія народиться саме там (див. Ів. 7:42).

«І ти, Вифлеєме» (2:6). Цитата з Мих. 5:2 (в деяких перекладах Мих. 5:1), Матей замінив "тисячі Юдині" на "міста Юди" та додав "що буде пасти мій народ, Ізраїля." з 2 Сам. 5:2; 1 Хр. 11:2.

«І коли знайдете, сповістіть мені» (2:8). Класична політична лукавість.

«Дитятко з Марією, матір'ю Його» (2:11). Мудреці виступають як шанувальники Христа в контексті присутності Марії.

«Золото, ладан і миро» (2:11). Список подарунків може бути натхненний Іс. 60:6,11,13 що неявно цитується разом з Пс. 72:10-11. У більш пізній традиції золото стало символізувати царство Христа, ладан - Його божественністі, миро - Його спокутне страждання - або чесноту, молитву та страждання.

Дехто з ранніх християн були шоковані з приводу ролі зірки в цій розповіді. Невже це доказ на користь астрології? В давні часи люди, серед соціального хаосу, відчували потяг до астрального вірування через чітку визначеність зірок. Але це вірування стало репресивним, бо змушувало людей відчувати себе безпорадніми під тиранією Долі. Матей не проявляє інтересу до цієї проблеми. Але оскільки зірка тут служить меті Господа Бога і веде мудреців до Ісуса, ми можемо сказати, що тут не діє сила астрального детермінізму.

Коментарі Святих Отців

Прихід волхвів (2:1-12)

Огляд: Христос прийшов під час царювання Ірода, який сам не був юдеєм, але царювання якого було провіщене в пророцтвах (Теодор Мопсуестійський). Ірод продовжує служити символом лицемірства (Григорій Великий). Прикидаючись, ніби бажає поклонитися Христові - немовляті (Петро Хризолог), Ірод знищив би Його, якщо зміг би знайти (Григорій Великий). Безмовні елементи (як зірка) проповідували про Христа - дитинку раніше, ніж Він почав говорити. Пізніше звіщати про Христа нам будуть апостоли, коли Він вже не буде перебувати в земному тілі, щоб Самому говорити (Григорій Великий). Якби Ірод повірив, що пророцтво правдиве, то він не зважився б руйнувати те, що було зумовлено божественним задумом (Іван Золотоустий). Коли люди задумують велике зло, вони маскують його під личину смирення (Анонімний коментар). Ніщо не стримало Ірода. Так діє зло, спотикаючись об власну жадібність (Іван Золотоустий). Єрусалим стривожився унаслідок того ж ідолопоклонства, яке раніше змусило людей відвернутися від Бога, якраз коли Бог виливав на них Свої найбільші блага (Іван Золотоустий). Весь народ Божий почав називатися Ізраїлем, немов Богом обраним ім'ям, яке ставить його окремо від інших народів, що й справді відносилось до Церкви (Кирило Олександрійський). Бог прийшов на допомогу людському роду як немовля Христос. І Йому не потрібна нічия допомога (Петро Хризолог).

«Коли Ісус народився» (2:1а)