Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поняття про неморфемні способи словотворення. Морфолого-синтаксичний словотвір. Ад’єктивація.
Ад’єктивація – це різновидморфолого-синтаксичного способу словотворення, що характеризується утворенням похідних прикметників, омонімічних твірним словам інших частин мови. Транспозиція в прикметники різних частин мови до класу прикметників, як і при субстантивації, відбувається без спеціальних дериваційних афіксів, пор.: незмінювані слова, стомлений вигляд, перший хлопець на селі, футболіст він ніякий (у цих прикладах перед нами не дієприкметники, числівники, займенникові слова, а прикметники). До ад’єктивації можна віднести також уживання прислівників у функції означення при іменниках, що позначають конкретні предмети: котлета по-київськи, волосся дибки, сорочка навиворіт та ін. під час ад’єктивації похідні прикметники втрачають дієслівні категорії твірних дієприкметників. Крім того, у сучасній українській мові ад’єктивація пасивних дієприкметників з суфіксом -ен- характеризуються зміною кореневої акцентуації суфіксальною, а з погляду орфографії похідні слова характеризуються тим, що їхні суфікси пишуться з -нн-, напр.: незді́йсн ен ий – нездійсн е́нн ий, неска́за н ий – несказ а́нн ий, неоці́н ен ий – неоцін е́нн ий. У лексичному плані перші слова в парі виражають динамічну процесуальну ознаку й здатні керувати формою орудного суб’єкта субстантивного слова, а другі слова в парі позначають статичну абсолютну ознаку предмета, вони не здатні керувати іменником в орудному відмінку із суб’єктним значенням: не оцінений досі фахівцями витвір мистецтва і неоціненний внесок до скарбниці світової літератури. Ад’єктивуватися можуть займенникові слова. Це суто семантичний процес, що полягає у скороченні денотативної сфери ад’єктивованого слова: Виконавець він ніякий (= поганий); Відповідь так собі (= посередня).
Поняття про неморфемні способи словотворення. Морфолого-синтаксичний словотвір. Прономіналізація. Адвербіалізація. Адвербіалізація – це різновид морфолого-синтаксичного способу словотворення, що являє собою процес переходу до класу прислівників слів інших частин мови. Основою цього процесу є ізоляція тієї чи іншої форми від системи словозміни вихідного (базового) слова й набуття ним нового граматичного значення. В усіх випадках адвербіалізації похідні слова (прислівники-новотвори) утрачають граматичні категорії, а якщо ці категорії словозмінні, то втрачається словозмінна парадигма, пор.: бі́гом (іменник в орудному відмінку однини) → біго́м (прислівник).
До класу прислівників переходять слова таких частин мови: 1. Іменники: верхи, вдень, вночі і т.д. 2. Прикметники: знову, заново, наново та ін. 3. Займенникові слова: потім, чому, потому тощо. 4. Числівники: удвох, надвоє, по двоє, удвоє. У процесі адвербіалізації відмінкових та прийменниково-відмінкових форм субстантивних слів відбувається декореляція флексій, тобто набуття ними іншого морфемного статусу. Так, у формі орудного однини іменника бігом морфема -ом визначається як флексія. Унаслідок адвербіалізації -ом набуває функціонального статусу суфікса. Словотвірним формантом виступає наголос (у процесі адвербіалізації він переміщується з кореня на суфікс). З синхронічного погляду похідні адвербіальні конструкції можна розглядати в плані способу їх словотворення під двома різними кутами зору, а саме: як похідні, утворені неморфемним способом словотворення, і як похідні, утворені морфемним способом словотворення. Так, наприклад, прислівник удвох можна розглядати як адвербіалізовану форму непрямого відмінка числівника, з іншого боку – як префіксально-суфіксальне утворення: у-дв-ох ← дв - а. Це саме стосується й більшості прийменниково-відмінкових форм субстантивних слів, що стали базою для творення прислівників, пор.: угорі, вночі, вдень та ін.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 541; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.133.131.168 (0.004 с.) |