Схема діагностики та лікування ентеровірусної хвороби (Morbus enteroviralis)

Епідеміологічний анамнез:

 

 

ні

так. Клінічні ознаки:

- ентеровірусна діарея:незначні катаральні прояви (закладеність носа, кашель, гіперемія слизових оболонок ротоглотки), а через 2-3 дні з’являються диспепсичні ознаки (біль у животі, пронос, випорожнення 2-7 разів на добу, сигмоподібна кишка не спазмована). - Респіраторна (катаральна) форма:підвищення температури, біль у м’язах, закладеність носа, гіперемія ротоглотки. - Серозний менінгіт:загальномозковий, гіпертензійний, менінгеальний, лікворний синдроми, вогнищеві зміни. - Епідемічні плеврозити(торакальна форма, абдомінальна форма): початок гострий, головний біль, переважання болю в кінцівках, біль посилюється при зміні положення тіла, під час дихання. - Паралітична (поліомієлітоподібна) форма:мляві парези протягом 2-8 тижнів. - Міокардит, енцефаломіокардит:ураження головного мозку: гарячка, блювання, діарея, задишка; тахікардія, глухість тонів та інші ознаки міокардиту. - Епідемічна екзантема:плямисто-папульозні висипання на обличчі, тулубі, що з’являються на 1-2-й день хвороби на тлі гарячки, біль у м’язах. - Геморагічний кон’юнктивіт:почервоніння, крововиливи, свербіж, сльозотеча. - Герпангіна:гіперемія слизової оболонки м’якого піднебіння, дужок, нерідко дрібні везикули з прозорим вмістом, оточені червоним вінчиком

ні

 

 

 

так

 

 

так, ентеровірусна хвороба. Верифікація діагнозу: ні

- виділення вірусу зі змивів з носоглотки, фекалій, при серозному менінгіті – з цереброспинальної рідини; ІФА, РЗК, РНГА (збільшення титру в 4 рази); ПЛР; біологічне дослідження (миші-сосунці, хом’яки); динаміка змін у крові: на початку – помірний лейкоцитоз, потім лімфоцитоз, еозинофілія

 

 

так. Діагноз підтверджено: ні

	- формулювання клінічного діагнозу з визначенням форми, поширення та локалізації процесу, ступеня тяжкості, ускладнень		- диференціальний діагноз із ГРВІ та грипом, кором, краснухою, аденовірусним фарингітом, вітряною віспою, кишковими інфекціями, поліомієлітом, лімфоцитарним хоріоменінгітом, апендицитом, холециститом, панкреатитом, радикулітом, міозитом, плевропневмонією

 

 

 

Лікування:

- госпіталізація в тяжких випадках та за епідпоказаннями; патогенетична терапія: інтерферон, дезоксирибонуклеаза, дезінтоксикація, регідратація; симптоматична терапія: десенсибілізувальні, протисудомні, седативні; тяжкі та ускладнені форми: глюкокортикоїди - 1-2 мг/кг; серозний менінгіт: люмбальна пункція, дегідратація

 

 

Одужання: виписування Диспансеризація:

- зникнення клінічних симптомів; нормалізація лабораторних показників

- за клінічними показаннями