Утвердження більшовицької влади в Україні у 1920-х рр. (політика «воєнного комунізму»; неп, утворення срср, причини згортання непу).

ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ У 1919 р.

6 січня 1919 р. була утворена Українська соціалістична радянська республіка (УСРР).

10 березня 1919 р. ІІІ Всеукраїнський з’їзд рад прийняв Конституцію УСРР, у якій проголошувалося розбудова соціалізму в Україні.

Владу в УСРР мали: Всеукраїнський з’їзд рад, Всеукраїнський центральний виконавчий комітет (ВУЦВК, очолив Г.Петровський), Раднарком (РНК, очолив Х.Раковський).

Політика «воєнного комунізму»

«Воєнний комунізм» – це соціально-економічна політика більшовиків в УСРР у 1919-1920 рр., що була реакцією більшовиків на умови громадянської війни, тому являла собою вимушені, тимчасові, насильницькі заходи з метою переходу до комунізму.

Сільське господарство

– продрозкладка (вилучення надлишків продовольства);

– державна монополія на хліб;

– формування продзагонів для вилучення продовольства у селян.

Промисловість

– націоналізація підприємств;

– встановлення державного контролю над виробництвом;

– загальна трудова повинність;

– мілітаризація (для військових потреб) праці.

Торгівля та фінанси

– заборона вільної торгівлі;

– спроба ліквідації грошової системи і перехід до прямого товарообміну;

– встановлення твердих цін на товари;

– запровадження карткової системи;

– скасування платні за комунальні послуги.

Політична сфера

– запровадження диктатури пролетаріату;

– репресії проти «класових ворогів»;

– «червоний терор».

Наслідки «воєнного комунізму»:

– економічна криза;

– погіршення умов життя народу;

– розгортання повстанського руху проти більшовиків. Зокрема, у травні 1919 р. в українських степах розгорнувся антибільшовицький повстанський селянський рух на чолі з отаманом М.Григор’євим.

Нова економічна політика (НЕП) – економічна політика більшовиків в Україні в 1921 – 1928 рр., що прийшла на зміну політиці «воєнного комунізму» та базувалася на впровадженні елементів ринкової економіки.

Причини НЕПу:

– глибока економічна криза як наслідок громадянської війни та політики «воєнного комунізму»;

– політична криза (опір політиці більшовиків – селянські повстання, страйки, виступи в армії);

– спад революційної хвилі в Європі, відкладення ідеї «світової соціалістичної революції»;

– початок реалізації плану ГОЕЛРО (Державна комісія з електрифікації Росії), який передбачав будівництво електростанцій, заводів в Україні.

 

Початок НЕПу – березень 1921 р. – рішення Х з’їзду Російської комуністичної партії більшовиків (РКП(б)) про перехід до нової економічної політики (НЕПу).

Заходи НЕПу:

Сільське господарство

– заміна продрозкладки продподатком;

– дозвіл на оренду землі;

– дозвіл на використання найманої праці;

– розвиток кооперативного руху.

Промисловість

– продаж у приватну власність та передача в оренду дрібних та частину середніх підприємств;

– дозвіл на використання найманої праці;

– об’єднання великих підприємств у трести та переведення їх на госпрозрахунок;

– перехід від зрівнялівки до відрядної зарплати.

Фінанси та торгівля

– поновлення вільної торгівлі;

– введення державних податків, плату за транспорт, комунальні послуги;

– випуск конвертованого червонця, вилучення старих грошових знаків.

Особливості НЕПу в Україні

– НЕП в Україні запроваджено пізніше, ніж у Росії в 1922 р.;

– висока ставка продподатку;

– застосування репресивних заходів при вилученні продподатку;

– введення НЕПу в умовах голоду 1921-1922 рр.;

– широка підтримка НЕПу українським населенням.

Результати НЕПу

– зростання господарської ініціативи, зацікавленості в результатах праці, продуктивності праці;

– швидкі темпи відбудови народного господарства;

– зростання життєвого рівня населення;

– конфлікт між ринковими відносинами та адміністративно-командною системою.

 

Як і кожна перехідна модель, НЕП не міг остаточно стабілізувати економічний розвиток. Наприкінці 20-х років резерви "ефекту відбудування" вичерпались, країна перебувала на межі гострої кризи, в основі якої лежала нестача капіталів для реконструкції промисловості. У1926 р. виявили брак металу, а потім інших матеріалів та сировини, що було зумовлено новим будівництвом, напруженими планами випуску продукції на діючих підприємствах. Для регулювання постачання створили Комітет державних замовлень. Товарний голод охопив і споживчий ринок.

1929Р. – НЕП згорнуто
+++конспект.

УТВОРЕННЯ СОЮЗУ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК (СРСР)

Етапи утворення СРСР

І етап: червень 1919 – грудень 1920 рр. – створення військово-політичного союзу радянських соціалістичних республік Росії, України, Латвії, Литви та Білорусії.

ІІ етап: грудень 1920 – грудень 1922 рр. – УСРР та інші радянські республіки підписали з РСФРР договори про воєнний та господарський союз.

ІІІ етап: грудень 1922 – травень 1925 рр. – утворення СРСР. 30 грудня 1922 р. І Всесоюзний з’їзд рад у Москві затвердив договір про утворення СРСР. Договір про утворення СРСР підписали УСРР (Україна), РСФРР (Росія), БРСР (Білорусія), ЗРФСР (Закавказзя – Грузія, Вірменія, Азербайджан).

У січня 1924 р. ІІ Всесоюзний з’їзд рад затвердив першу Конституцію СРСР. У травні 1925 р. – ІХ Всеукраїнський з’їзд рад вніс зміни до Конституції УСРР, де було вказано про вступ України до СРСР.