Зміст діагностико-психокорекційної практики

Зміст діагностико-психокорекційної практики визначений відповідно до основних видів діяльності практичного психолога: психодіагностичної, корекційно-відновлювальної, консультативної, розвивальної, просвітницької, навчальної та організаційно-методичної роботи.

За допомогою психолога організації (соціального працівника, менеджера з персоналу) студент-практикант формулює професійно-орієнтовані завдання. Наприклад, визначає коло психологічних чинників, що впливають на низьку працездатність працівників (вивчення особливостей динаміки професійно важливих якостей, умінь і навиків у звичайних умовах, дослідження функціональних станів працівників, особливостей мотиваційної сфери, індивідуальних властивостей особистості тощо).

В межах професійно-орієнтованого завдання студент-практикант самостійно або за допомогою практичного психолога (соціального працівника, менеджера з персоналу) розробляє відповідну програму діагностики вирішуваної проблеми (наприклад, найімовірніших чинників, що зумовлюють неефективну діяльність працівників, низькі показники працездатності).

Студент-практикант проводить групові та індивідуальні дослідження, формулює висновки.

Після інтерпретації результатів діагностики студент-практикант розробляє програмупсихологічної допомоги (наприклад, із метою підвищення рівня працездатності), яка може включати психокорекцій ну (обов’язково), консультативну, тренінгову та просвітницьку роботу практичного психолога.

Профорієнтаційна робота передбачає проведення окремого заняття у формі групової бесіди просвітницького характеру, психологічного тренінгу.

Ймовірний перелік

професійно-орієнтованих завдань:

– участь у здійсненні професійного відбору працівників;

– наявність внутрішньо групових та міжособистісних конфліктів;

– зниження показників рівня працездатності працівників (учбової успішності школярів);

– збільшення кількості виробничих/навчальних конфліктів;

– велика кількість виробничих помилок у діяльності;

– втрата інтересу до результатів професійної/навчальної діяльності (зміна ціннісних орієнтації, зниження мотивації);

– висока плинність кадрів.

Психодіагностична робота відповідно до закладу, де проходить практика, може здійснюватися за допомогою таких методів:

1. Діагностика особистісних характеристик:

– методика діагностики акцентуацій характеру К. Леонгарда;

– 16-факторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла;

– особистісний опитувальник Р. Кеттелла (дитячий варіант);

– методика дослідження особистості «Дім-Дерево-Людина»;

– шкала оцінки психічного розвитку дитини В. Манової-Томової (від 4 до 52 тижнів; від 1 до 3 років;

– методика «Психологічна група ризику – ПГР» (Л.А. Лєпіхова, В.О. Татенко);

– каузометрія (Є. Головаха, О. Кронік);

- тест інтелекту Д. Векслера (для дітей);

- методика «Малюнок сім’ї» (на вибір – інтерпретація за Г.Т. Хоментаускасом, за методом Л. Кормана, за кінетичним малюнком сім’ї Р. Бернсом);

- визначення рівня розумового розвитку за методикою ШТРР;

- методика діагностики акцентуацій характеру Х. Шмішека;

- методика діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса;

- методика «Незакінчені речення» (модифікація С.І. Подмазіна);

- методика діагностики готовності до навчання в школі дітей шестирічного віку (Н.М. Стадненко, Т.Д. Ілляшенко, А.Г. Обухівська).

2. Діагностика психічних станів:

– методика діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності і настрою (САН);

– методика «Особистісний опитувальник Бехтеревського інституту»;

– методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Даркі;

– методика діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга і Ю.Л. Ханіна;

– кольоровий тест М. Люшера;

– методика діагностики рівня невротизації Л.І. Вассермана;

– методика діагностики рівня емоційного вигоряння В.В. Бойка;

– експериментально-психологічна методика вивчення фрустраційних реакцій С. Розенцвейга;

– методика експрес-діагностики властивостей нервової системи за психомоторними показниками Є.П. Ільїна;

– методика експрес-діагностики рівня психоемоційної напруги О.С. Копіна, К.О. Суслова, Е.В. Заікіна.

3. Діагностика міжособистісних стосунків у колективі:

– методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі;

– методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда;

– методика «Q-сортування» В. Стефансона;

– методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса;

– методика діагностики між особистісних стосунків («соціометрія») Дж. Морено;

– методика вивчення особливостей спілкування школярів у класному колективі та комунікабельності як характерологічної риси особистості В.І. Абраменка, М.В. Левченка;

– методика оцінки психологічної атмосфери в колективі А.Ф. Фідпера;

– експрес-методика вивчення соціально-психологічного клімату в колективі О.С. Михалюка і А.Ю. Шалито.

4. Діагностика професійно важливих якостей працівників:

– опитувальник внутрішньої мотивації Р. Раяна (адаптація В.О. Климчука, О.Л. Музики);

– методика професійного самовизначення (тест Голландка);

– методика вивчення динаміки здібностей (МВДЗ) О.Л. Музики;

– карта дослідження особистості К.К. Платонова;

– методика діагностики особистості за допомогою психометричного тесту С. Деллінгера;

– методика вивчення професійно важливих якостей спеціалістів системи «людина-техніка»;

– малюнковий тест «Ділові ситуації» Н.Г. Хитрової;

– методика самооцінки ділових й особистісних якостей керівника (менеджера);

– методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса;

– методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач Т. Елерса;

– ергономічна контрольна карта.

В окремих випадках студенти-практиканти можуть розробляти анкети, які, наприклад, розкривають зовнішні і внутрішні мотиваційні фактори праці для конкретного виду діяльності. Анкета закритого типу може вивчати різні сторони праці: престиж, професійний зміст роботи, кар’єрні питання, соціальну та особистісну значущість, умови праці, особливості колективу тощо і містити шкалу оцінки за таким принципом:

Для того, щоб успішно навчатися професії психолога, я володію такими важливими уміннями:

а) аналізувати події у житті людей

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

б) вислуховувати людину

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

в) виділяти з прочитаного ключові ідеї

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

г) переконувати людей у доцільності певних дій

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

д) під час розмови ставити влучні запитання

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

е) відчувати ситуацію іншої людини (ставити себе на місце іншого)

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

є) проводити соціально-психологічні дослідження

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

 

Проведення індивідуальних досліджень включає проведення дослідження, обробку результатів, аналіз та інтерпретацію даних кожної методики, складання загальної психологічної характеристики досліджуваного і розробку рекомендацій.

Групові дослідження включають проведення дослідження, обробку результатів, аналіз та інтерпретацію даних.

Програма надання психологічної допомоги може включати:

– психокорекційні заняття;

– психологічне консультування (зазначити, коли і з ким проводилась консультація, коротко розкрити зміст);

– психологічну просвіту (вказати тему виступу і список використаної літератури);

– тренінгові заняття (ділова гра, мозковий штурм, групова дискусія, в яких зазначається мета, завдання, методи роботи, розробити критерії ефективності заняття).

Психокорекційні заняття проходять відповідно до спеціально розробленої програми. У професійно-орієнтованому занятті необхідно детально описати одну психокорекційну зустріч.

Студент-практикант розробляє проведення групових та індивідуальних психокорекційних занять, які можуть бути спрямовані на

1) вирішення проблем шкільної дезадаптації (проблема невротизації, низького поведінкового самоконтролю, недостатнього розвитку окремих психічних процесів);

2) подолання нав’язливих страхів і високої тривожності;

3) оптимізацію самооцінки у певних сферах життєдіяльності;

4) подолання комунікативних бар’єрів та високого рівня конфліктності;

5) нівелювання дисгармонії особистісного розвитку.

Психокорекційна робота розробляється й узгоджується спільно з керівником діагностико-психокорекційної практики, а також практичним психологом організації, і проводиться лише в присутності чи за прямої участі останнього.

Психокорекційна група може включати від 3 до 15 осіб.

Профорієнтаційне заняття відбувається у старших класах у формі просвітницької бесіди чи тренінгу з елементами психодіагностики.

Студент-практикант попередньо повинен:

1. Сформулювати мету заняття.

2. Сформулювати назву заняття (цікаву, яка відповідає меті).

3. Продумати конкретні завдання, які будуть вирішуватися на занятті: про що інформувати, що обговорити, які психологічні особливості діагностувати, що розвинути, сформувати, актуалізувати тощо.

4. Роздати агітаційні матеріали соціально-психологічного факультету.

5. Визначити структуру заняття (вступна, основна і заключна частини), вправи.

6. Описати використані вправи.

7. Оформити роботу за зразком

 

Профорієнтаційне заняття для учнів 10-11 класів

 

(тема)

Мета заняття:

Завдання:

1.

2.

Час заняття: 45 хвилин

Структура заняття:

№	Назва вправи	Час (хв.)	Матеріали

Зміст заняття

(описати вправи з вказівкою на інструкцію, інформаційними повідомленнями, питаннями і можливим напрямом обговорення)

Звітна документація

1. Щоденник проходження практики, який включає характеристику роботи студента-практиканта, підписана директором закладу і практичним психологом (або при відсутності у школі психолога – заступником директора з виховної роботи чи соціальним педагогом) та затверджена мокрою печаткою.

2. Програма діагностико-психокорекційноїпрактики, в якій керівником практики проставлені відмітки про виконання завдань.

3. Загальні відомості про організацію:

повна назва

адреса

телефон