Корінець обкладинки, палітурки

5.1 Якщо товщина книжкового блока понад 9 мм, то на корінці
обкладинки, палітурки вказують:

• ім'я автора (авторів);

• заголовок видання;

• позначення й номер тому, випуску, частини (для багатотомних
видань);

• перші й останні слова або літери (для багатотомних довідкових
видань і словників).

5.2 Відомості на корінці друкують у встановленій вище послідовності
зверху вниз. Для видань, товщина блоку яких перевищує 40 мм, можливе
використання поперечного розташування відомостей.

5.3 Відомості, що вказують на корінці, розділяють поліграфічними
засобами.

6 Четверта сторінка обкладинки. Задня сторонка
палітурки

На четвертій сторінці обкладинки, суперобкладинки або на задній сторонці палітурки в їх нижній частині розташовують штриховий код видання. Додатково можуть наводити відомості про авторів, серію, видавця й іншу рекламну інформацію.

Футляр, контейнер, папка

Футляр, контейнер, папку тощо оформляють так само, як обкладинку або палітурку видання (див. розділи 3-6).

XII. Реферат і анотація. Загальні вимоги

(відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.9:2009, чинного від 01.12.2009 р.)

Галузь застосування

Стандарт призначено застосовувати особам та організаціям, які готу­ють і випускають первинні та вторинні документи. Він встановлює вимоги до змісту, побудови та оформлення тексту реферату (інформативного реферату) й анотації (індикативного реферату) на документи.

Терміни та визначення понять

У цьому стандарті застосовано такі терміни та визначення:

• реферат — стислий точний виклад змісту документа, а також
основні фактичні відомості та висновки, без додаткової інтерпретації або
критичних зауважень автора реферату.

• анотація — стисла характеристика документа щодо його
призначення, змісту, виду, форми та інших особливостей.

• зведений реферат — реферат, складений на основі двох і більше
початкових документів.

Загальні положення

3.1 Реферат і анотація виконують такі функції:

• дають змогу встановити основний зміст документа і вирішити, чи
варто звертатися до повного тексту документа;

• подають інформацію про документ і усувають потребу читати
повний його текст у разі, якщо документ становить для читача
другорядний інтерес;

• використовуються в інформаційних, зокрема в автоматизованих
системах пошуку документів та інформації.

3.2 Реферат використовують як елемент бібліографічного запису,
елемент вихідних відомостей та елемент оформлення опублікованих
матеріалів (згідно з ДСТУ 4861:2007, ГОСТ 7.5-88, ГОСТ 7.19-85, ГОСТ
7.23-80, ДСТУ ГОСТ 7.51:2003, ГОСТ 7.57-89).

Реферат

Структура реферату

4.1.1 Реферат охоплює такі аспекти змісту початкового документа:

• предмет, тему, мету роботи;

• метод або методологію проведення роботи;

• результати роботи;

 

 

 

Національні стандарти

ДСТУ ЮСІ 7.9:2009

: Розділ 1

 

• галузь застосовування результатів;

• висновки;

• додаткову інформацію.

Оптимальна послідовність аспектів змісту залежить від призначення реферату. Наприклад, для споживача, зацікавленого в здобутті нових наукових знань, найзручнішим є виклад результатів роботи та висновків на початку тексту реферату.

4.1.2 Предмет, тему, мету роботи вказують у випадку, якщо їх важко
зрозуміти з заголовка документа.

4.1.3 Метод або методологію проведення роботи доцільно описувати,
якщо вони відрізняються новизною або становлять інтерес стосовно
конкретної роботи. Широко відомі методи лише називають. У рефератах
документів, що описують експериментальні роботи, вказують джерела
даних і характер їх оброблення.

 

4.1.4 Результати роботи описують цілком точно й інформативно.
Наводять основні теоретичні та експериментальні результати, фактичні
дані, встановлені взаємозв'язки та закономірності. При цьому перевагу
надають новим результатам і даним довгострокового значення, важливим
відкриттям, висновкам, що спростовують наявні теорії, а також даним,
які, на думку автора, мають практичне значення. Потрібно вказати
межі точності та надійності даних, а також ступінь їх обґрунтованості.
Уточнюють, чи цифрові значення є первинними або похідними,
результатом одного спостерігання чи повторюваного досліджування.

4.1.5 Галузь застосовування результатів важливо вказувати для
патентних документів.

4.1.6 Висновки можна супроводжувати рекомендаціями, оцінками,
пропозиціями, гіпотезами, описаними в початковому документі.

4.1.7 Додаткова інформація охоплює дані, несуттєві для основної
мети дослідження, але які мають значення не лише для основної теми.
Крім того, можна вказувати назву організації, в якій виконано роботу,
подавати відомості про автора початкового документа, посилання на
раніше опубліковані документи тощо. За наявності в початковому
документі значних помилок і суперечностей можна подавати примітки
автора реферату і редактора.

4.2 Особливості тексту реферату

4.2.1 Текст реферату не має містити неточного викладу змісту
документа, критичних зауважень і поглядів автора реферату, а також
інформації, якої немає в початковому документі.

4.2.2 Текст реферату має бути лаконічним, чітким, переконливим, у
ньому не може міститися другорядної інформації.

4.2.3 Текст реферату починають фразою, в якій сформульовано головну
тему документа. Відомості, що їх містить заголовок та бібліографічний
опис, не можна повторювати в тексті реферату. Потрібно уникати зайвих
вставних фраз.

Наприклад, «автор статті розглядає...».

Історичні довідки, якщо вони не містять основного змісту документа, опис раніше опублікованих робіт і загальновідомі положення, в рефераті не зазначають.

4.2.4 У тексті реферату потрібно вживати синтаксичні конструкції,
властиві мові наукових і технічних документів, уникати складних
граматичних конструкцій.

4.2.5 У тексті реферату потрібно застосовувати стандартизовану
термінологію. В рефератах із суспільних наук дозволено використовувати
термінологію початкового документа.

Потрібно уникати вживання маловідомих термінів або у разі потреби розтлумачити їх при першому згадуванні в тексті.

Слід дотримуватися єдності термінології у межах реферату.

4.2.6 У тексті реферату потрібно застосовувати основні слова з тексту
початкового документа, щоб забезпечити автоматизований пошук.

4.2.7 Скорочення та умовні позначення, крім загальновживаних у
наукових і технічних текстах, застосовують у виняткових випадках або
розкривають їх значення при першому згадуванні.

4.2.8 Одиниці фізичних величин потрібно наводити в Міжнародній
системі одиниць (51) згідно з ДСТУ 3651.0-97. Дозволено наводити в
круглих дужках поряд з одиницею в системі 81 одиницю величини в
системі, використовуваній у початковому документі.

4.2.9 Власні імена (прізвища, назви організацій, виробів тощо) подають
мовою першоджерела. Дозволено транскрибувати (транслітерувати)
власні імена або перекладати їх на мову реферату, зазначаючи у дужках
при першому згадуванні власного імені оригінальне написання.

4.2.10 Географічні назви потрібно наводити відповідно до останнього
видання «Атласу світу». Якщо такої географічної назви в «Атласі світу»
немає, її подають у тій самій формі, що й у початковому документі.

4.2.11 Таблиці, формули, креслення, рисунки, схеми, діаграми
вміщують тільки в разі потреби, якщо вони розкривають основний зміст
документа і дають змогу скоротити обсяг реферату.

Формули, згадувані неодноразово, можуть мати порядкову нумерацію, причому нумерація формул у рефераті може не збігатися з нумерацією формул в оригіналі.

 

 

 

Розділ

атональні стандарті і

ДСТУ ГОСТ 7.9:2009

; розділ

 

4.2.12 Обсяг тексту реферату визначає зміст документа (кількість відомостей, ї'х наукова цінність і (або) практичне значення), а також доступність і мова документа, якою пишуть реферат.

Рекомендований середній обсяг тексту реферату — 850 друкованих знаків. В інформаційних виданнях із суспільних наук обсяг реферату не регламентують. В експрес-інформації дозволено публікувати розширені реферати відповідно до ГОСТ 7.23-80.