Вплив зміни обсягу пропозиції товарної продукції на її ціну і доходи аграрних підприємств

Для того, щоб успішно функціонувати в умовах конкурентної боротьби, підприємство в своїй діяльності повинно орієнтуватися, по-перше, на потреби ринку (ціни, витрати, кількість продукції, що випускається) і, по-друге, на реалізацію досягнень науково-технічного прогресу (нові конкурентоспроможні вироби, поліпшення якості продукції, що випускається) [14].

Із цих позицій план підвищення ефективності виробництва можна умовно поділити на дві групи:

1) науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки (НДДКР), створення й освоєння нової продукції, поліпшення якості продукції;

2) технічні і організаційні заходи (впровадження прогресивної технології, механізація й автоматизація виробництва, удосконалення управління, планування й організації виробництва і т. п.).

У світовій економіці прийнято розрізняти наукову (науково-дослідну) і науково-технічну діяльність, що включає й експериментальні (дослідно-конструкторські роботи).

Наукова (науково-дослідна) діяльність спрямована на отримання, поширення і застосування нових знань, у тому числі:

o фундаментальні наукові дослідження – експериментальна і теоретична діяльність, зорієнтована на одержання нових знань про основні закономірності розвитку природи і суспільства;

o прикладні наукові дослідження – наукова діяльність, спрямована на досягнення практичних результатів у вирішенні конкретних завдань [8].

Науково-технічна діяльність – це сукупність дослідно-конструкторських, проектно-технологічних і організаційних робіт, які забезпечують виготовлення принципово нової технології і техніки, а також сприяють еволюційному поліпшенню вже існуючих видів техніки.

Речовим результатом науково-технічних розробок є документація (комплекси креслень, проекти, організаційні схеми, стандарти, інституції і т. п.), яку можна використовувати у виробництві. У більшості випадків, крім документації, виготовляється, випробовується зразок нової техніки.

Стадія освоєння нової продукції - перехідна від підсистеми «наука» до підсистеми «виробництво».

Якщо попередні стадії в основному проводиться в наукових закладах, проектно-конструкторських організаціях, то стадія освоєння нової продукції – безпосередньо у виробничих підрозділах підприємства.

Виконання НДЦКР вимагає значних фінансових ресурсів і відповідної технічної бази. Навіть потужні корпорації, що володіють солідним запасом у розробці нової технології, неминуче втрачають конкурентоспроможність, якщо знижують витрати на НДЦКР.

Ці розділи плану, що є складовою частиною функціональної підтримуючої стратегії стратегічного плану, розробляється на період розробки цього плану (5-15 років), але частина його, що відноситься до конкретного року, відображається і в річному плані.

Дещо інший підхід до формування другої групи «Плану підвищення ефективності виробництва» - «Технічні і організаційні заходи». Хоча окремі заходи цього плану можуть також розроблятися як складова частина відповідної функціональної стратегії, основне їх завдання – конкретна реалізація технічних і організаційних заходів для обґрунтування основних розділів річного і квартального планів виробництва.

Серед цілей підприємства особливо важливе значення має цільова сума прибутку. Саме від неї залежить реалізація цілей розвитку підприємства в майбутньому періоді. Щоб вийти на певний рівень прибутковості необхідно визначити потреби в чистому прибутку (що залишиться в розпорядженні підприємства). Розрахунок ведеться по кожному елементу цієї потреби (виробничий розвиток, виплата дивідендів) власникам акцій (чи майна), участь у прибутку персоналу і т. п.).

Впровадження «методу планування від нормативної бази на початок планового періоду» вимагає від підприємств особливу увагу приділяти якості й вірогідності норм. Проведення цієї роботи позитивно позначається на економічній діяльності підприємства, оскільки зусилля його працівників будуть спрямована на забезпечення якісної основи планування, але не витрачається марно з метою врахування відносної економії і елімінування різних умов планового і базового року для того, щоб, у такий спосіб, відштовхуючись від так званого «досягнутого рівня базисного року», обґрунтувати план. Усім відома хибність планування «від досягнутого рівня базисного року». «Дамоклів меч» бази примушував підприємства притримувати резерви, перешкоджав оновлення продукції та підвищення її якості.

Однак така практика в умовах науково-технічного процесу, що викликала до життя могутній потік ідей і розробок, а отже, привела до швидкого відновлення продукції, суперечить сучасним тенденціям розвитку промислового виробництва, особливо в умовах гострої конкурентної боротьби.

Завдання полягає не в тому, щоб зробити «більше» і «дешевше», ніж у базисному році, оскільки об’єкти виробництва в звітному і плановому роках можуть бути непорівнянні, а в тому, щоб, виходячи з наявних виробничих ресурсів, сформувати реально обґрунтований план у вигляді конкретних заходів, спрямованих на економію витрат живої й уречевленої праці.

Такій постановці й відповідає метод планування діяльності підприємства який здійснюється з використанням нормативної бази на початок планового періоду. Перевага такого методу полягає в тому, що в основу покладено не звітні дана за минулий рік, а досягнутий рівень використання виробничих ресурсів і реалізацію резервів науково-технічного прогресу в умовах планового періоду.

Усі організаційно-технічні заходи плану варто умовно розділити на дві групи:

1) заходи, що безпосередньо впливають на показники по виготовлених виробах, і заходи, що побічно впливають на показники виробів. Це пов’язано з різними методами розрахунків по цих групах заходів;

2) заходи другої групи спрямовані на кваліфікації працівників, не можуть безпосередньо відображатися на собівартості, витратах праці й матеріалів конкретних виробів, але в зв’язку з підвищенням коефіцієнта виконання норм це позначиться на зниженні трудомісткості всіх виробів і приведе до економії кількості робітників, а значить і до зниження витрат.

Заходи першої групи безпосередньо впливають на показники конкретних виробів, однак і серед них є відмінності в методиці розрахунку. Розрахунок зміни нормативів і відповідно зміна показників (потреба в матеріалах, трудомісткості продукції і в підсумку її собівартості) проводиться різними методами, залежно від стану нормативної бази і прийнятих методів роботи.

Наприкінці планового кварталу з урахуванням фактично проведених заходів і їх ефективності коригується величина норми на початок наступного кварталу.

Розрахунки впливу заходів на економічні показники роботи підприємства являють собою певну складність. Конструктор чи технолог, який запропонував захід, можна сказати, як зміниться норма на даній операції, але для розрахунку показників необхідно мати інформацію про те, який вплив матиме той чи інший захід на норми витрат по комплектах, вузлах, виробах у цілому, у виробничій діяльності дільниці – цеху – заводу, з урахуванням застосування даної деталі кількісного обсягу виробництва [5].