Суть товарної продукції і основні канали її збуту в сучасних умовах

Кожне аграрне підприємство, виходячи з власних потреб, виробленої стратегії і взятих на себе зобов’язань (укладених угод), розподіляє вироблену продукцію. В певних пропорціях воно спрямовує її на виробничі потреби для наступного циклу розширеного відтворення (кормів, насіння, садивного матеріалу, відтворення стада тощо), на громадське харчування і забезпечення продуктами дитячих ясел і садків, на оплату праці натурою і, нарешті, на продаж. Продукція, що продана підприємством заготівельним організаціям, переробним підприємствам, на біржах, на експорт, на сільських ринках, безпосередньо своїм працівникам та іншим громадянам, а також використана на обмін за бартерними угодами, називається товарною.

Отже, товарна продукція — це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон’юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це — важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі і підприємству в цілому. За інших однакових умов воно матиме тим більший прибуток, чим більший грошовий дохід одержано від реалізації продукції, і навпаки [12].

Сільське господарство України за останній час зазнало значних змін. Загальна соціально-економіча криза спричинила значне зменшення обсягів виробництва у всіх галузях сільського господаоства. У важких економічних умовах опинилися і аграрні підприємства.

Основним джерелом формування грошових надходжень і формування прибутковості, для аграрних підприємств є виручка від реалізації.

Виручка від реалізації продукції – це та сума коштів, що надійшла за рахунок підприємства, в зв’язку з реалізованою продукцією, робіт і послуг.

Величина виручки реалізації залежить від:

· відсотку товарності,

· напрямку реалізації,

· рівня цін.

Проаналізувавши загальні показники обсягу товарної продукції, слід визначити головні чинники, які спричинили негативні тенденції та окремі зриви завдань. Особливо ретельним має бути пошук внутрішніх негативних факторів, винних підрозділів і виконавців. Треба мати на увазі, що інколи зрив планових завдань з випуску продукції деякі виробничники й низові керівники пояснюють недоліками в плануванні, завищеними завданнями, які просто неможливо було виконати. Здебільшого ці виправдання бувають безпідставними, але коли їх кількість зростає і виконавці їх відповідно аргументують, керівництву підприємства треба обов’язково перевірити обґрунтованість планових розрахунків і взагалі якість поточного планування виробництва.

Комерційний успіх підприємства багато в чому визначається тим, як вибрані канали реалізації виготовлених товарів, форм і методи збуту або чи достатнім є асортимент, що супроводжує продаж продукції.

Напрями реалізації товарної продукції у аграрних підприємствах можуть бути такими:

 

1. закупівельні організації;

2. комерційні структури;

3. громадське харчування;

4. працівникам даного підприємства;

5. через товарну мережу;

6. на ринках сільськогосподарської продукції.

Організація збуту передбачає найефективніше використання існуючих форм реалізації товарів. Основною формою реалізації продукції є оптова торгівля [9].

Успішна діяльність агропромислового комплексу значною мірою залежить від формування і функціонування внутрішнього аграрного ринку та його інфраструктури, створення ефективності маркетингової мережі руху сільськогосподарської продукції від виробництва до споживача, яка мала б забезпечувати паритетність економічних інтересів виробників, переробників і кінцевих споживачів. При цьому збитків зазнають і товаровиробників, які змушені використовувати не організовувані канали збуту і непродуктивними умовами купівлі-продажу які змушені купувати продукцію часто сумнівної якості та за завищеними цінами. А від цього виграє звичайно посередник.

Розроблення напружених, але реальних для виконання планів — першочергове завдання планового відділу. Не втручаючись в його справи, аналітик тільки повинен указати на явні недоліки в плануванні. Якщо ж стан планування потребує рішучіших дій, то відповідні рекомендації треба включити до переліку управлінських заходів для поліпшення справ на підприємстві.

Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, треба обов’язково визначити, які фактори спричинили саме таку тенденцію розвитку, й відокремити ті з них, що діяли на державному рівні, тобто не залежали від підприємства. Проте внутрішні фактори заслуговують на особливу увагу. Обсяг виробництва можна збільшити, використовуючи дорожчі матеріали і відповідно піднімаючи ціну виробів, або, навпаки, збільшувати в складі рецептур дешевші компоненти, а зекономлені дефіцитні спрямовувати на додатковий випуск продукції. Усі заходи щодо розвитку спеціалізації та кооперації також помітно впливають на обсяги виробництва.

Регулювання рівня якості та зміна асортименту були переважними способами збільшення обсягів виробництва на підприємствах і в цілих галузях промисловості. До речі, сучасний ринок ефективно бореться з цими «хитрощами» простим зниженням попиту на вироблену в такий спосіб продукцію [1].

Нині існує значна залежність сільськогосподарського виробництва від природних факторів, і в роки з несприятливими умовами (посухи, повені, надмірні дощі, приморозки, надмірне поширення хвороб і шкідників тощо) значно знижується врожайність культур та продуктивність худоби. І навпаки, в сприятливі за погодними умовами роки виробництво продукції істотно зростає порівняно із середніми показниками. Оскільки обсяг товарної продукції безпосередньо залежить від обсягу валової, то із зменшенням чи збільшенням останнього скорочується або зростає пропозиція продовольства і сільськогосподарської сировини на ринку. Ця обставина призводить до річних коливань цін на продукцію аграрних виробників, а з ними і їх доходів

Світовим співтовариством розроблені різноманітні способи підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників. Виготовлення тих чи інших товарів - особиста справа кожного товаровиробника. Його конкретна праця виступає безпосередньо як приватна праця. Водночас суспільний поділ праці пов'язує між собою окремих товаровиробників - власників знарядь, предметів і продуктів праці, які фактично працюють один на одного. Тому їх праця виступає й як суспільна праця. В результаті виникає і розви-вається суперечність між приватною і суспільною працею. Суть її полягає в тому, що лише на ринку, в процесі обміну товарів і ринкової конкуренції, виявляється суспільний характер втіленої в них праці, залежність учасників обміну один від одного. На ринку відбувається процес суспільного обліку праці.

Підбиваючи підсумки можна стверджувати, що перехідна економіка є нестабільною, її важливими характеристиками є інфляція, бартеризація взаєморозрахунків економіки. Основне завдання, яке стоїть перед аграрними формуваннями сьогодні, - їхня стабілізація, створення умов хоча б для простого відтворення з тим, щоб згодом перейти до розширеного [2].