Верхня трахеотомія, помилки та ускладнення. Конікотомія

Розрізом завдовжки 5-6 см від середини щитовидного хряща вниз розсікають шкіру, підшкірну клітковину, поверхневу фасцію шиї. Серединну вену шиї відводять вбік або перев*язують і розсікають. Розрізають білу лінію шиї, перетинають зв*язки, які фіксують перешийок щитовидної залози до трахеї і щитовидного хряща. Тупим гачком перешийок відводять униз і оголюють верхні кільця трахеї. Старанно зупиняють кровотечу. В трахею з боків від серединної лінії уколюють однозубі гачки і підтягують її та гортань уперед, фіксуючи їх. Гострокінцевим скальпелем знизу вгору розсікають 2-3 хрящових кільця трахеї. Щоб запобігти пораненню задньої стінки трахеї, скальпель обгортають марлею, залишаючи 1 см його різальної поверхні. За допомогою розширювача рану трахеї розширюють і вводять канюлю. При цьому щиток канюлі розміщують спочатку в сагітальній площині, а потім, просуваючи канюлю в трахею, переводять його у фронтальну площину. Рану зашивають пошарово.

Ускладнення під час трахеотомії зумовлені, як правило, помилками, допущеними під час операції. Найчастіші з них:

· Оперативний доступ, зроблений з боку від серединної лінії шиї, може призвести до пошкодження внутрішньої яремної вени, а іноді й сонної артерії.

· Недостатня зупинка кровотечі може викликати у момент розтину трахеї затікання крові в бронхи, виникнення асфіксії або наступної аспіраційної пневмонії.

· Довжина розрізу, що перевищує діаметр канюлі, сприяє проникненню повітря через широкий отвір у трахеї в міжфасціальні клітковинні простори і підшкірну клітковину, виникненню підшкірної емфіземи. Якщо розріз менший від величини канюлі, може розвинутись некроз хрящів трахеї від тиску канюлі.

· Введення канюлі в підслизову основу посилює асфіксію. Перед введенням канюлі в просвіт трахеї слід переконатися, що слизова оболонка її розітнута.

· Необережний розтин трахеї «не дозованим» скальпелем іноді призводить до пошкодження задньої стінки трахеї та стравоходу, розміщеного позаду неї.

 

Конікотомія — хірургічна операція, що являє собою невідкладну медичну допомогу і представляється серединним розсіченням гортані між перстневидним і щитовидним хрящами в межах перстнещитовидної зв'язки.

Конікотомію проводять зазвичай в положенні хворого лежачи, однак нерідко і в положенні сидячи, що трохи поліпшує стан хворого. Спочатку пальпаторно визначають локалізацію дуги перстневидного хряща і нижнього краю щитовидного. Скальпель з вузьким лезом ставлять вертикально по середній линії шиї зразу над дугою перстневидного хряща ріжучою стороною догори і одним рухом вколюють в гортань на глибину 1,5 см, але не більше 2 см, розсікаючи усі шари передньої стінки гортані; розріз можна починати з нижнього краю щитовидного. Не витягуючи скальпель, розріз продовжують на кілька міліметрів догори до нижнього краю щитовидного хряща (інколи розріз роблять горизонтальним), щоб уникнути пошкодження задньої стінки гортані, на основу скальпеля щільно накручують вату, залишивши відкритими 1,5—2 см його леза. Після видалення скальпеля в розріз вводять спочатку ранорозширювач типу Труссо, а потім трахеотомічну трубку. Необхідно враховувати, що нижче дуги перстневидного хряща знаходиться щитовидна залоза, поранення якої супроводжується сильною кровотечою.

Після відновлення зовнішнього дихання з допомогою конікотомії (або крикотомії) і при відсутності загальних (важкий стан хворого) або місцевих (велика пухлина в області верхнього відділу трахеї) протипоказань проводять трахеотомію і переставляють трахеотомічну трубку в трахеостому. Необхідність в цьому обумовлена швидким залученням в запальний процес навколишніх м'яких тканин і хрящів гортані з тривалим перебігом, наступним рубцюванням і деформацією стінок гортані.