Вибір ефективних ринків збуту зерна кукурудзи.

У ринковій економіці товарні ринки функціонують як відносно самостійні організаційні механізми, що взаємодіють між собою. Система товарних ринків - складне переплетіння горизонтальних і вертикальних, галузевих і регіональних, структурних і функціональних зв'язків.

З організаційної точки зору, найважливішими є питання про форми і горизонтальні зрізи ринку. Тут доцільно виділити такі п'ять форм (рівні) ринків: 1) великооптовий; 2) середньооптовий; 3) дрібнооптовий; 4) оптовороздрібний; 5) роздрібний.

Великооптовий ринок забезпечує розподіл товарів, що надходять безпосередньо з виробництва, причому значною мірою монополізовано, тобто продукція виробляється невеликою кількістю підприємств. Тут правомірно розглядати закупки сільськогосподарської продукції заготівельними і переробними підприємствами.

Дрібнооптовий ринок опосередковує перерозподіл товарів у сфері торгівлі, який до того ж,,як правило здійснюється не великими партіями. До цього виду ринку в аграрному секторі сьогодні правомірно відносити товарообмінний (бартерний) рух продукції, давальницьку переробку (розрахунки за сировину частиною продукції), продаж первинних продуктів підприємствам наступної переробки.

Оптово-роздрібний ринок забезпечує розподіл товарів і їх доведення, переважно, до перепродавців, а також до прямих споживачів. Прикладом такого ринку є всі сільськогосподарські ринки (селянські, колгоспні, фермерські) з оптовими секціями і оптовими формами продажу продукції.

Роздрібний ринок забезпечує доведення товарів до кінцевих споживачів. Прикладом такого ринку є невеликі сільськогосподарські селянські (колгоспні, фермерські) ринки.

А десять років структура реалізації продукції зернових перетворилась з одноканальної у різноканальну. Прим цьому є як позитивні, так і негативні зміни. До негативних слід віднести реалізацію за бартером та населенню в рахунок оплати праці. Позитивним моментом все ж є зростання реалізації продукції на ринку, що відображає реальну цінову ситуацію.

Поки товарообмін сільськогосподарської продукції перейде з директивної системи розподілу на вільно-ринкову весь час будуть претензії до держави на диспаритет цін, на проблеми зі збутом продукції, на спекуляції і Т. д.

• Для вирішення питання про формування горизонтальних ринків на конкретному рівні, треба створити систему різних організаційних форм товарних ринків. В аграрному секторі їх може бути декількбіржі і аукціони (біржова торгівля, біржовий ринок);

• оптові ярмарки, виставки-продаж;

• гуртові і торгові доми (оптово-реалізаційні бази);

• сільськогосподарські селянські (колгоспні, фермерські ринки з оптовими секціями).

Мова йде про всі організаційні форми ринку сільськогосподарської продукції крім роздрібного, які в Україні достатньо розвинений.

л

Налагоджування роботи оптово-роздрібних торгових домів і гартівень в кожному районі, відкриття на всіх великих сільськогосподарських ринках оптових секціях, організація на них нормальних умов для торгівлі і заохочення до неї селян-власників, що мають обсяги продукції, які перевищують розміри особистого споживання цієї продукції.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Проведені дослідження економічної ефективності виробництва зерна в Уманському районі Черкаської області і шляхи її підвищення за період 2006- 2008 рр., а також бази досліджень дозволяють зробити наступні висновки:

• головним виробничим напрямком господарства є вирощування зернових і зернобобових культур. Для здійснення виробничої діяльності підприємство забезпечене земельними, трудовими ресурсами та основними фондами. Слід визначити, що Уманський район мав досить високий рівень рентабельності в 2006-2008 рр. - 38,2%, 38,2 та 111,5% відповідно. Зернові культури займають важливе місце в економіці господарств. їх питома вага в структурі товарної продукції складала в середньому за 3 роки 43,9%.

• Дослідження динаміки виробництва зернових показало, що вона має тенденцію до зменшення: в 2006 р. було зібрано 1278065 ц., а у 2008 р. валове виробництво зерна склало 934351 ц., за рахунок зменшення площ посіву. Собівартість зернових і зернобобових знизилась з 30,8 грн. за 1 ц. в 2006 р. до 25,1 грн. за 1 ц. в 2008 р. Ціна реалізації 1 центнера навпаки зросла з 41,6 грн. в 2006 році до 53,5 грн. в 2008 р., це призвело до збільшення рівня рентабельності. Отже слід зазначити, що виробництво зернових є прибутковим і рентабельним.

Найголовнішим завданням розвитку сільського господарства та підвищення валової продукції є підвищення врожайності зернових культур. Це можливо досягти за рахунок комплексу заходів:

1. Дотримання інтенсивної технології вирощування на основі досягнень науково-технічного прогресу та розвитку ринкових відносин;

, 2. Поряд з впровадженням інтенсивних технологій суттєва увага повинна приділитися поліпшенню насінництва, зменшенню втрат урожаю при вирощуванні, збиранні, доробці та переробці зерна;

• Впровадження нових форм господарювання, посилення матеріальної заінтересованості працівників;

• Дотримання сівозмін;

• Збільшення посівних площ;

• Механізація виробництва сільськогосподарської продукції, що приведе до зменшення собівартості продукції.

Ці всі фактори, при їх виконанні, приведуть підприємство до кращої врожайності, а це в свою чергу до великих валових зборів, що прямо пропорційно збільшить прибутки підприємства.