Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Мікросоціологічні концепції особистості
(Дж. Г. Мід, М. Мід, Ч. Кулі,Е. Берн, А. Маслоу) Мікросоціологія розглядає проблематику особистості безпосередньо у полі міжособистісної взаємодії, тому процес соціалізації в руслі мікросоціології розглядається через призму набуття людиною різних соціальних ролей. Коли люди жили в простих суспільствах і діяли все життя в рамках тієї самої групи, їм не здавалося, що вони грають якусь соціальну роль. В сучасному суспільстві, з його високою соціальною мобільністю, людям доводиться кілька разів за день змінювати ролі. Маргарет Мід і Чарлз Кулі виділяють три стадії процесу соціалізації як процесу засвоєння ролей: 1. імітація – механічне повторення тих дій, які вони спостерігають; 2. гра – перехід із ролі в роль, відсторонення від зіграної ролі; 3. групове членство – освоєння своєї ролі, але очима інших – “як інші бачать мене”.
Абрагам Маслоу сформулював ієрарахічну теорію потреб особистості, які пояснюють життєві мотивації людини: 1. фізіологічні потреби (їжа, дихання, одяг, тепло та ін.); 2. екзистенційні (безпека існування, стабільність, впевненість у завтрашньому дні, гарантована праця, медичне обслуговування іт ін.; 3. соціальні – приналежність до колективу, спілкування, участь у спільній трудовій діяльності турбота і увага до себе; 4. престижні потреби – в увазі до себе з боку “значимих інших”, у підвищенні свого соціального статусу, визнанні і високій оцінці; 5. духовні потреби – потреби у самовираженні через творчість. Згідно принципу ієрархії для особи потреби кожного наступного рівня стають актуальними тільки після задоволення потреб попереднього рівня. Дві перших групи потреб – потреби первинного рівня, наступні три – вищого рівня. Нижчі потреби властиві абсолютно всім людям, вищі – не всім і не в однаковій мірі. Там, де починаються вищі потреби – починається особистість.
Швейцарський психолог Жак Піаже сформулював концепцію когнітивного (розумового) розвитку особистості як ланцюг послідовних стадій соціалізації особистості: 1. До 2 років – сенсомоторна – річ є доки дитина її бачить і відчуває; 2. 2–7 років – передоперативна – діти опановують мову, їх поведінка відрізняється егоцентризмом: вони тлумачать світ виключно з погляду власної позиції, нездатні підтримувати зв’язну розмову, розмовляють разом, а не один з одним, не мають загального розуміння категорій думки самоочевидних для дорослих: причинність, вага або кількість;
3. 7 – 11 років – конкретно оперативна – діти засвоюють абстрактні логічні поняття; 4. 11 – 15 років – формально оперативний період – діти здатні зрозуміти глибоко абстрактні ідеї (добро і зло і т. ін.), зіткнувшись з якоюсь проблемою – здатні переглянути всі можливі способи її розв’язання і проаналізувати їх теоретично, щоб знайти правильний результат. Піаже вважає, що перші три стадії мають універсальний характер, але не всі люди проходять через формально оперативний етап. Це почасти залежить від рівня і якості шкільної освіти.
Соціалізація Соціалізація – це засвоєння культури (норм поведінки, вартостей, ідей, правил, стереотипів позуміння). Це процес формування соціальних якостей завдяки яким людина стає дієздатним учасником соціальних зв’язків, інститутів і спільнот. В процесі соціалізації виділяють три стадії: - дотрудова (раннє дитинство, період навчання; - трудова (активна участь у трудовій діяльності); - післятрудова. На кожній стадії існують свої особливі соціальні інститути, які “відповідають” за соціалізацію – сім’я, дошкільна установа, школа, трудовий колектив і т. ін. Відбувається поетапне формування власного “Я” особи. В основі цього процесу – перехід від світу дитинства, коли особа перебуває під опікою, її поведінка є повністю контрольована ззовні до здобуття рис ідейно-моральної особистості, котра розвивається на основі особистого переконання, саморегуляції і самоуправління. Американський дослідник Л. Кольберг виділяє три основних рівні морального самоусвідомлення особистості: 1. доморальний рівень, коли дитина ще не засвоїла понять про “добре” і “погане” і керується у своїх вчинках власними егоїстичними бажаннями; 2. рівень конвенційної моралі – орієнтація на задані ззовні норми і вимоги, бажання отримати схвалення від “авторитетних інших” і сором, викликаний їх осудом; Установка на дотримання правил і підтримання заведеного порядку;
3. Рівень автономної моралі – орієнтація на внутрішньо сприйняту систему принципів, вищою стадією даного рівня є вироблення стійких моральних принципів, дотримання яких забезпечується власною совістю, незалежно від зовнішніх обставин і раціональних міркувань. Цієї стадії досягають одиниці: Христос, Будда, Махатма Ганді, мати Тереза і т. ін. В сучасному світі соціалізація перетворюється на процес, котрий триває протягом усього життя людини, оскільки протягом усього життя людина здобуває все нові соціальні статуси і ролі, наприклад: студент, працівник, батько, дідусь, пенсіонер і т. ін. Соціалізація у зрілому віці потрібна також тоді, коли відбувається швидка зміна соціальних норм і правил (наприклад перехід від соціалістичного суспільства до вільного ринку). Те, чого ми вчимося в дитинстві часто відрізняється від того, чого ми вчимося у зрілому віці. Більшість нашого дитячого знання про доросле життя складається із загальних і абстрактних норм, які часто мусять бути модифіковані при застосуванні їх на практиці. Доросла людина знає ЩО робити і концентрується на тому ЯК це зробити. Вона дуже часто мусить поєднувати різні фрагменти знань здобутих в сім’ї і школі для того, щоб досягти поставленої мети. Тому ідеалізм зазвичай притаманний молоді, а зрілі люди переважно є реалістами, схильними до компромісів. Соціалізація у зрілому віці вимагає переходу від залежності до автономії. Одним із найскладніших аспектів соціалізації у зрілому віці є вміння реалістичного бачення світу і збереження при тому ідеалів.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 296; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.223.119.17 (0.008 с.) |