Поняття та ознаки договору купівлі-продажу, сфера його застосування та джерела правового регулювання. Сторони та форма договору купівлі-продажу.

 

Договір купівлі-продажу — це угода, за якою одна сторона (прода­вець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правове регулювання договору купівлі-продажу майна встанов­люється главою 54 ЦК України та іншими нормативними актами. Так, порядок продажу майна у процесі приватизації державного і комунального майна регулюється законами України «Про привати­зацію державного майна» та «Про приватизацію невеликих держав­них підприємств (малу приватизацію)». Особливості проведення аукціонів з продажу заставленого майна регулюються Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. № 1448.

ЦК України виділяє такі види договорів купівлі-продажу: звичай­ний договір купівлі-продажу, договір купівлі-продажу у роздрібній тор­гівлі, поставку, контрактацію сільськогосподарської продукції, поста­чання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, двостороннім і консенсуальним. Сторонами (суб'єктами) договору купівлі-продажу є прода­вець і покупець.

Договір купівлі-продажу, як і будь-яка інша цивільно-правова угода, укладається відповідно до загальних вимог ЦК України, тобто в усній чи письмовій формі.

Стаття 657 ЦК України встановлює обов'язкову нотаріальну форму договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного май­нового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого неру­хомого майна. Крім того, такі угоди підлягають обов'язковій дер­жавній реєстрації.

Державну реєстрацію таких об'єктів здійснюють державні кому­нальні підприємства — бюро технічної інвентаризації (БТІ) місце­вих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників не­рухомого майна. Положенням затверджений перелік правовстанов­люючих документів, на підставі яких проводиться державна реєст­рація будинків (квартир), що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб. Зазначене Положення діє на території України і є обов'язковим для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами державної виконавчої влади та місцевого само­врядування, підприємствами, установами й організаціями.

Нотаріальне посвідчення договорів про відчуження будівель (квартир) провадиться за місцезнаходженням вказаного майна. Крім правовстановлюючого документа, для посвідчення договорів про відчуження будинків (квартир) нотаріусу необхідно подати довідку-характеристику БТІ. Ця довідка видається лише на ті будин­ки (квартири), що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб і щодо яких проведено технічну інвентаризацію і державну ре­єстрацію у БТІ.

Суттєвими умовами договору купівлі-продажу є предмет і ціна. Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-про­дажу можуть бути: товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у май­бутньому, майнові права та право вимоги, якщо вимога не має осо­бистого характеру.

Предметом договору купівлі-продажу може бути окрема інди­відуально визначена річ (квартира, будинок, земля, меблі тощо), а також певна сукупність прав і обов'язків (частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, підприємство, цілісний майновий комплекс державних підприємств, знак для то­варів і послуг тощо). Тобто предметами договору купівлі-продажу можуть бути ті об'єкти права власності, що відповідно до Закону України «Про власність» можуть належати юридичним або фізич­ним особам на праві власності.

Кількість товару

Важливим при визначенні предмета договору є не лише вид май­на, а й інші характеристики, такі як кількість, асортимент, якість тощо.

Перш за все у договорі купівлі-продажу визначається кількість товару. Відповідно до ст. 669 ЦК України кількість товару, що про­дається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні, а умова щодо кількості товару може бути погоджена встановленням у договорі купівлі-про­дажу порядку визначення цієї кількості.

Кількість товару може визначатися у кілограмах, метрах та ін­ших мірах виміру. Умова визначення кількості товару у договорі купівлі-продажу є суттєвою.

Якість товару

Продавець повинен передати покупцеві не лише визначений до­говором вид товару, але якість останнього має відповідати умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якос­ті товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, при­датний для мети, з якою товар такого роду звичайно використову­ється.

Асортимент товару

Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов’язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов’язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Тара або упаковка

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання.

Істотною умовою договорів купівлі-продажу є ціна — певна гро­шова сума, сплачувана покупцем за отриману від продавця річ.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, — за ціною, що ви­значається відповідно до ст. 632 ЦК України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного зако­нодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійс­нення платежу. Платіж може бути проведений готівкою або у безго­тівковому порядку через банк.