Тема: “подорож до антарктиди”.

Мета:	– вчити дітей поєднувати рухи і мову; – розвивати фантазію, спонукати дітей до імпровізації; – закріплювати знання дітей про Антарктиду; – розширювати голосовий діапазон дітей при читанні ві­рша. Хід заняття:
	Керівник пропонує дітям вирушити у морську подорож на кораблі. Театр рук „Кораблик” По морю пароплав пливе, З труби у нього дим іде. (Обидві долоні поставлено на ребро, мізинчики прижаті (як ко­шик), а ве­ликі пальці підняті вгору. Діти разом з вихователем читають вірш низь­ким голосом (як гуде труба) і погойдуються праворуч – ліворуч).
Керівник:	– Довго плив наш корабель і приплив в Антарктиду. Тут на білих слизьких льодинах ходять парами пінгвіни. Гра з рухами „Пінгвіни на льоду” – Лід та лід, лід та лід, а по льоду пінгвін крокує. Діти йдуть на внутрішній стороні стопи, перевалюючись з ноги на ногу, поплескуючи себе долоньками по боках. Гра повторюється три рази. Самомасаж. – Пінгвіни піднімають голови до сонечка, адже сонечко так рі­дко з’являється в Антарктиді, потім підставляють сонечку щі­чки, погладжують щічкою праве плече, ліве. Пінгвіни люблять погладити собі животика, поплескати крильцями по боках, по ніжках. Гра з рухами „Море хвилюється” – Пінгвіни дуже люблять гру. Море хвилюється раз, Море хвилюється два, Море хвилюється три, Морська фігура, на місці замри. Гра проводиться декілька раз під музичний супровід. Заздалегідь необхідно уточнити з дітьми, що росте, плаває, живе в морі: медузи, корали, риби, кити, кораблі, пінгвіни, тощо... Вправа на прояв основних емоцій „Сніжинка” – На язик ловив сніжинку, наче вітер, довго я на неї дув, Із сніжинкою смішинку я, напевно, проковтнув: Без веселощів не можу ні хвилинки, Дуже я люблю ловить сніжинки. Виразні рухи: Дитина розглядає на руці уявну сніжинку, відки­дає голову назад, ловить язиком „сніжинку”, весело сміється. Міміка: При підняті брови, посмішка на обличчі. Повторити таночок пінгвінів, який діти танцювали на новоріч­ному святі. Ознайомити дітей з сценарієм муз-театралізованого дійства “Березневі пригоди Червоного Капелюшка”.

 

Конспект заняття № 17

Тема: “Зимові розваги”.

Мета:	– уточнювати і закріплювати правильну умову звуків У, Х, Р, Ш, С, вимовляти їх протягуючи та з різною силою голосу; – вчити дітей довгому та переривчастому видиху; – розвивати фантазію; – розвивати пам’ять фізичних дій.
	Хід заняття:
Керівник:	Діти сідають півколом на килимі. – Діти, яка зараз пора року? Які звуки ви можете почути взимку на вулиці, в лісі, в дворі? (Відповіді дітей). – Як завиває заметіль? – У – у – у – у! (З різною силою голосу). – І летять сніжинки в різні боки (Діти, імітуючи політ сніжинок, розбігаються по залу під грамзапис). – Як морозним днем рипить сніг під ногами? – хр – хр – хр – хр (.Діти йдуть по залу. Уявляючи, що вони йдуть морозяним ран­ком по снігу). – Як двірник змітає сніг з порогу? –Ш – ш – ш – ш! Беріть „мі­тлу”, зметемо сніг з доріжок. – Який звук утворюють лижі, що сковзають по сніжку? С – с – с – с! (Діти імітують ходьбу на лижах). – Послухайте! Які звуки ви можете почути за вікном?(Діти при­тишено слухають, а потім намагаються відтворити ті звуки, які вони почули.) Дихальні вправи. Керівник пропонує дітям встати, поставити долоньку горизонта­льно перед підборіддям. – Уявіть собі, що до вас на рукавичку впала сніжинка. Яка вона? Спробуйте її здмухнути: 1. Вдих носом і короткий сильний видих (5 – 6 разів); 2. Вдих носом і повільний видих через стулені губи (5 – 6 ра­зів); Тепер вам на рукавичку впало де – кілька сніжинок. 1. Вдих носом і повільний переривчастий видих (5 – 6 разів). Гра „Сніжки”. Керівник підкликає до себе дітей. - Уявіть собі, що ви перетворились в маленьких сніжинок, а я ві­тер. Керівник робить вдих і дмухає на дітей. Вмикається грамзапис („Пори року” П. І. Чайковського). - Розлетілися сніжинки, кружляють у повітрі, ніби танцюють. Спочатку спокійно, плавно і повільно лягають на землю. Але здійнявся вітер, закружляла хурделиця і намела цілу кучугуру снігу .(Діти збираються в щільну групу.) Гра на пам’ять фізичних дій. – Як багато снігу! Зліпимо з нього велику кулю. (Діти насліду­ючи дорослого, „ліплять сніжку”, котять її по уяв­ному снігу і поступово у кожної дитини виходить „сніжна куля”, з них муз керівник пропонує зліпити снігову бабу. – Снігова баба готова! А тепер пограємось в сні­жки. (Вмикається весела, рухлива мелодія. Діти ліплять уявні сніжки і „кидають їх” в різні боки.)

 

Конспект заняття № 18

Тема: “Давайте веселитись”.

Мета:	– розвивати інтонаційну виразність мови, монологі­чну мову; – розвивати навички імпровізації; – спонукати дітей до участі в театралізованих іграх; – розвивати уяву, пантомімічні навички. Хід заняття:
	„Давайте сміятися” Керівник пропонує дітям згадати улюблену пісню. Заспі­вати її, а потім мелодію пісні без слів “просміяти”. Споча­тку грає керівник: він передає мелодію пісні за допомогою сміху, а діти вгадують, що це за пісня. Потім кожен з дітей „просміює” мелодію своєї пісні, всі інші вгадують.
Керівник:	– Давайте з вами пригадаємо вірш. Ходила квочка коло кілочка, Водила діток коло квіток. Квок, квок, золотий клубок. Завдання: Уявіть собі: 1. Вас образили до сліз, і ви розказуєте нам свою образу словами цього віршика. 2.У вас радісна подія, вам подарували довгоочікувану іг­рашку. Розкажіть про ваші враження словами вір­шика. (Діти знахо­дять потрібні інтонації, викорис­товуючи міміку, жести, текст, намагаються пере­дати душевний стан людини, що потрапила в задану ситуацію. Вони самі можуть вигадати або прига­дати життєві ситуації) 3.Задзвонив будильник. Ви прокинулися, потягнулися, відкрили очі, на підлозі шукаєте свої тапки. Знайшли, взули і пішли в ванну. Раптом ви відчуваєте, що не можете йти. В вашому тапочку – камінчик. Ой, як бо­ляче! 4.Ви гуляєте в лісі. Навкруги сніг, на ваших ніжках валя­нки, і раптом щось гостре встромилося вам у п’яту...Це кнопка! 5.Ви солодко спите, та раптом вас будить мама і каже, що ви проспали. Всі швидко одягаються і – бігом в дитячий садок. По дорозі ви побачили, що взули чобі­тки вашої молодшої сестрички. Вони на вас дуже малі. Але повертатися немає часу. Ви ледь дійшли до садочка... – Дуже болять ноги? Посидьте і відпочиньте. Можна зро­бити масаж ніг. – А тепер, щоб було веселіше, звучать мелодії живого орке­стру. Гра „Живий оркестр” – Як ви думаєте, які звуки може видавати ваше тіло? А ось які: оплески, тупання, клацання пальцями, цокання язиком, губами... Прослухавши знайому мелодію, діти за допомогою живих звуків відтворюють її. Варіантів відтворення може бути безліч. Все залежить від бажання дітей фантазувати. Можна навіть вибрати диригента. Гра на імітацію рухів „Хто як ходить?” – Згадайте, як ходять діти? Маленькі ніжки йшли по доріжці. Великі ніжки йшли по доріжці. Діти спочатку йдуть маленькими кроками, потім великими – велетенськими кроками). – Як ходить дідусь? – Як сірий вовк у лісі нишпорить? – Як заєць, прижавши вуха, втікає від нього? Гра на розвиток уваги. „Давайте потанцюємо”. Мета гри: Розвивати увагу дітей, вчити реагувати на зо­рові сигнали. Педагог пропонує дітям потанцювати. Дівчатка танцюють тільки тоді, коли муз керівник піднімає квітку, а хлопчики – коли піднімає прапорець. Хлопчики й дівчатка танцюють разом, коли одночасно підняті і квітка, і прапорець. Звучить народна танцювальна мелодія. Діти імпровізують танцюва­льні рухи. Повторне прочитання сценарію “Березневі пригоди Черво­ного Капелюшка”. Обговорення характерів героїв, їх особис­тісних якостей. Ознайомити з піснями до театралізованого дійства.

 

Конспект заняття № 19

Тема: Ознайомлення з твором К. Ушинського „Умій почекати”.

Мета: – створювати позитивний емоційний настрій;

– розвивати логіку, творче мислення;

– розвивати імітаційні навички;

– розвивати фантазію

– спонукати дітей до імпровізації.

Хід заняття:

Діти сідають навколо керівника, який дивиться у вікно і схвильовано каже:

– Ой, діти, сонечко ховається, і казка не починається. Давайте попросимо сонечко, щоб не хова­лося. Простягніть руки до нього і промовте:

Сонце, сонце, не ховайся!

Люба казка, починайся!

Керівник показує дітям клубок.

– Котився клубочок згори на долину.

І, гляньте, вкотився до нас у гостину.

В клубочку тім казка для діточок наших

Назара і Ані, Валі і Маші.

„Умій почекати” К. Ушинський.

Жили собі брат і сестра – півник та курочка.

Побіг півник у садок та й почав клювати зеленісіньку смородину, а курочка й каже йому:

– Не їж, півнику! Почекай, поки смородина достигне.

Півник не послухався, клював та й клював і наклювався так, що насилу додому дійшов.

– Ох! – кричить півник. – Лишенько моє! Боляче мені, сестричко, боляче!

Напоїла курочка півника м’ятою, приклала гірчичник, – і пройшло.

Видужав півник і пішов у поле; бігав, стрибав, зогрівся, спітнів і побіг до ручаю пити холодну воду; а курочка йому гукає:

– Не пий, братику, почекай, поки прохолонеш!

Не послухався півник, напився холодної води, – і тут почала його трусити лихома­нка; насилу курочка додому його довела.

Побігла курочка до лікаря, прописав лікар півникові гірких ліків, і довго пролежав півник у ліж­кові.

Поки хворів півник, вже й зима настала. Видужав півник і бачить, що річка льодом укрилася.

Схотілося півникові на ковзанах поковзатись; а курочка й каже йому:

– Ой, почекай, півнику! Дай річці зовсім замерзнути, тепер ще лід дуже тонкий, втопишся.

Не послухався півник сестри: покотився по льоду; лід проломився, а півник – шу­бовсть у воду! Тільки того півника й бачили.

 

Під час читання розповіді керівник демонструє ілюстрації до неї.

Далі діти виконують наступні вправи:

1. Під музичний супровід імітувати рухи та голос півника та курочки.

2. „Ку – ку – рі –ку” та „ко – ко – ко” вимовляти: радісно, сумно, з подивом, зля­кано, тихо, го­лосно, сердито, м’яко.

3. „Бій двох півників” під музичний супровід, галасуючи як півні, стрибати на од­ній нозі. Руки за спиною. Намагатись плечем виштовхати суперника за коло.

4. Попросити півника від імені курочки бути слухняним: ніжно, голосно, тихо, се­рдито, нака­зуючи, просячи, тощо...

5. Пофантазувати і вигадати інше продовження історії.

 

 

Конспект заняття № 20