Фактори виробничого середовища, які досліджуються в ході атестації робочих місць за умови праці

Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу

У ході вивчення факторів визначаються:

— характерні для кожного робочого місця виробничі фактори, що підлягають лабораторним дослідженням;

— нормативні значення параметрів факторів виробничого середовища і трудового процесу;

— фактичне значення факторів шляхом лабораторних досліджень або розрахунків.

Лабораторно-інструментальні дослідження фізичних, хімічних, біологічних, визначення психофізіологічних факторів проводяться в процесі роботи в характерних (типових) виробничих умовах, справних і ефективно діючих засобах колективного та індивідуального захисту. Приклади і обладнання для вимірювань повинні відповідати метрологічним вимогам, бути повіреними у визначені строки.

Результати замірів (визначень) показників шкідливих і небезпечних факторів оформлюються протоколами за формами, передбаченими відповідними стандартами чи затвердженими МОЗ України, і заносяться в Карту умов праці.

Визначається тривалість дії (процент від тривалості зміни) виробничого фактора.

Оцінка результатів лабораторних досліджень, інструментальних замірів проводиться шляхом порівняння фактично визначеного значення з нормативами (регламентованими). Шум і вібрація оцінюються за еквівалентним рівнем. Ступінь шкідливості та небезпечності кожного фактора виробничого середовища і трудового процесу тільки третього класу визначається за критеріями.

Оцінка умов праці за наявності двох або більше шкідливих і небезпечних виробничих факторів здійснюється за найвищим класом або ступенем.

Оцінка технічного рівня робочого місця проводиться шляхом аналізу:

— відповідності технологічного процесу, будівель і споруд — проектам, обладнання — нормативно-технічній документації, а також характеру та обсягу виконаних робіт, оптимальності технологічних режимів;

— технологічної оснащеності робочого місця (наявність технологічної оснастки, інструменту, контрольно-вимірювальних приладів і їх технічного стану, забезпеченості робочого місця необхідними підйомно-транспортними засобами);

— відповідність технологічного процесу, обладнання, оснастки, інструменту, засобів контролю вимогам стандартів безпеки і нормам охорони праці;

— впливу технологічного процесу на інші робочі місця.

При оцінці організаційного рівня робочого місця аналізується:

— раціональність планування (відповідність площі, зайнятої робочим місцем, нормам технологічного проектування та раціонального розміщення обладнання й оснастки), а також відповідність його стандартам безпеки, санітарним нормам і правилам;

— забезпеченість працівників спецодягом і спецвзуттям, засобами індивідуального і колективного захисту та їх відповідність стандартам безпеки і встановленим нормам; організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладів.

Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу на працівників усіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, передбачених гігієнічною класифікацією праці, сукупних факторів технічного організаційного рівня умов праці, ступеня ризику пошкодження здоров’я.

 

41. Оптимальні умови праці – визначення, принципи віднесення робочих місць до цього класу.

ОПТИМАЛЬНІ умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.

Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

На практиці в першу чергу для оцінки класу умов праці встановлюють, чи відповідає нормам санітарно-гігієнічних показників:

- Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

- Значення параметрів мікроклімату;

- Рівні шуму і вібрації, інфра-та ультразвуку;

- Наявність електромагнітних та іонізуючих випромінювань;

- Параметри світлового середовища виробничих приміщень.

 

42. Допустимі умови праці

У Конституції України закріплене право кожного громадянина на працю. При цьому передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Це відповідає сучасним світовим тенденціям щодо збереження здоров’я працюючого населення. 
Згідно ст.153 КЗпПУ забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці визначаються певними критеріями факторів виробничого середовища і трудового процесу.
Під умовами праці розуміється сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі праці.