Стійкість піридину до дії окисників.

4.16.1.У пробірку поміщають 1 краплю розчину піридину, 1 краплю розчину перманганату калію, і краплю соди. Вміст пробірки ретельно перемішують і нагрівають. Колір перманганату калію не змінюється.

Утворення пікрату піридину.

4.17.1.У пробірку поміщають каплю розчину піридину і 4-5 крапель насиченого розчину пікринової кислоти. Частину кристалів, що випали при перемішуванні, поміщають на предметне скло і розглядають під мікроскоп.

4.18. Властивості хіноліну. Розчинність у воді.

4.18.1.У пробірку поміщають каплю хіноліну, 5 крапель води і струшують пробірку. Отриманій емульсії дають відстоятися і за допомогою піпетки переносять водний розчин у іншу пробірку.

Основні властивості хіноліну.

4.19.1.У пробірку поміщають 2 краплі хіноліну, 3-4 краплі води і по каплі до повного розчинення хіноліну приливають НСl(конц.). Вміст пробірки при цьому нагрівається. До солянокислого хіноліну добавляють 2-3 краплі їдкого натру - виділяється важка крапля вільного хіноліну.

Дія окисників на хінолін.

4.20.1.У пробірку поміщають по 1 краплі розчинів хіноліну, перманганату калію і соди. Вміст пробірки нагрівають.

4 .21.Утворення пікрату хіноліну.

4.21.1.У пробірку поміщають краплю розчину хіноліну і 4 краплі насиченого розчину пікринової кислоти.

4.22. Властивості індиго.Розчинність у воді.

4.22.1.У пробірку поміщають на кінчик мікролопатки порошок індиго і додають 5-6 крапель води. Вміст пробірки ретельно струшують, а потім нагрівають. Одну краплю отриманої суміші наносять на смужку фільтрувального паперу.

Сульфування індиго.

4.23.1.У суху пробірку поміщають декілька кристалів індиго і 2-3 краплі Н₂SO₄. Суміш забарвлюється у синій колір. Вміст пробірки нагрівають до кипіння у полум’ї і ставлять пробірку у штатив. Після того як розчин остине, 2-3 краплі переносять у другу пробірку і додають 5-6 крапель води. Каплю отриманого розчину наносять на смужку фільтрувального паперу.

Кубове” забарвелння.

4.24.1.У пробірку поміщають 5 крапель розчину хлориду олова (ІІ) і додають по краплям розчин їдкого натру, поки не розчинеться осад, що утворився. У маленькій ступці ретельно розтирають декілька кристалів ідиго з 5-6 краплями води. Піпеткою переносять 2 краплі отриманої суспензії у пробірку з розчином натрію і нагрівають пробірку у киплячій водяній бані, поки суміш не стане прозорою.

У отриманий лужний розчин білого індиго поміщають маленьку смужку білої тканини, раніше попраної. Тканину ретельно просочують розчином відновленого індиго, потім віджимають і залишають на повітрі.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Способи одержання і властивості нафталіну, антрахінону, антрацену, піролу, піридину, хіноліну, індиго.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Ароматичні сполуки з конденсованими ядрами. Нафталін. Отримання в техніці. Особливості будови нафталіну. Фізичні властивості. Хімічні властивості: окислення, гідрування, нітрування, сульфування, галогенування; реакційна здатність, положення в нафталіні.

Гетероциклічні сполуки. Ароматичний характер фурану, тіофену, піролу. Їх взаємні перетворення (Ю.К.Юрьєв).. Методи отримання, хімічні властивості. Застосування в органічному синтезі.

Пірол. Отримання і властивості. Піролідін.. Індол, отриманння і властивості. Гетероауксин. Індоксил.. Поняття про п’ятичленні гетероциклічні сполуки з декількома гетероатомами. Пеніцилін.

Шестичленні гетероциклічні сполуки. Пірідін. Отримання. Фізичні і хімічні властивості. Реакції нуклеофільного і електрофільного заміщення. Вінілпірідини, як мономери. Окси- і амінопірідини.. Нікотинова кислота (вітамін РР).

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Хімічні властивості нафталіну, орієнтація.

2. Скласти схеми хімічних реакцій піридину, пірролу, фурану, тіофену. Реакція Юрьєва.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1.Ю.О.Ластухін, С.А.Воронов «Органічна хімія», глава 37-38.

2. А.В.Аверина, А.Я.Снегирева "Лабораторный практикум по органической химии" гл. 3 досліди 31-34,гл.6 д.89, гл.14 д.195-203.