Загальні положення системи управління охороною праці.

Загальні положення системи управління охороною праці.

Мета дисципліни «Охорона праці в галузі»

Дисципліна "Охорона праці в галузі" вивчається з метою формування в майбутніх медичних працівників необхідного в їх подальшій професійній діяльності рівня знань з питань охорони праці, виробничої санітарії і гігієни праці, безпеки виробництва і пожежної безпеки, а також реалізації пріоритетності охорони життя і здоров'я працівників стосовно результатів виробничої діяльності.

Охорона праці – це система законодавчих актів, економічних, організаційних і лікувально–профілактичних заходів, що гарантують безпеку, збереження здоров’ людини в процесі праці.

Дисципліна „Основи охорони праці в галузі” – комплексна містить у собі такі основні відгалуження: санітарія та гігієна праці, техніка безпеки, законодавство у сфері охорони праці, це визначено статтею 1 Закону України «Про охорону праці».

 

Значення охорони праці

. Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року № 2694 – XII прийняла Закон «Про охорону праці» в новій редакції, який має велике соціально-економічне значення, оскільки стосується життєвих інтересів всіх працюючих, мільйонів громадян України. Нова редакція Закону приведена у відповідність до Конституції України та адаптована до вимог міжнародного і європейського законодавства. Адже тільки там, де роботодавці турбуються про виробничу безпеку, створюють сприятливі умови роботи, турбуються про охорону життя і здоров’я своїх співробітників, люди безпечно і належним чином можуть виконувати свої безпосередні обов’язки.

Зростання якості та продуктивності праці відбувається за рахунок підвищення фонду робочого часу: 1) скорочення внутрішніх змінних простоїв шляхом зниження кількості або ліквідації мікротравм, обумовлених несприятливими умовами праці; 2) запобігання передчасному стомленню за рахунок оптимізації умов праці, режимів праці і відпочинку та інших заходів, які сприяють підвищенню ефективності використання робочого часу.

Збереження трудових ресурсів відбувається за рахунок покращення стану здоров’я і підвищення середньої тривалості життя в результаті покращення умов праці, що супроводжується високою трудовою активністю і підвищенням виробничого стажу. Знижується напруження в колективі, покращуються взаємовідносини між співробітниками. Підвищується професійний рівень за рахунок зростання кваліфікації і майстерності.

Економічне значення охорони праці визначається. зменшенням коштів на витрати від травматизму та професійних захворювань. Основні кошти на охорону праці складають витрати на загальне поліпшення умов праці, попередження нещасних випадків і професійних захворювань та на запобігання загальних захворювань.

Так, наприклад, підвищення температури повітря на 1°С вище норми комфортних умов супроводжується збільшенням витрат робочого часу у середньому на 4,1 робочих дня в розрахунку на 100 працюючих, а перевищення рівня шуму на робочих місцях на 10-20 дБ підвищує загрозу часткової втрати працездатності в середньому на 2,7 робочих дня на 100 працюючих. При комплексній дії на людину кількох шкідливих факторів втрати робочого часу можуть сягати 20-40% від загального робочого часу за рахунок зниження працездатності. Відомо, що 25-30% загальних захворювань людей пов'язані з несприятливими умовами праці.

У цілому соціально-економічне значення охорони праці полягає у:

– реалізації конституційного права громадян на охорону власного життя і здоров'я в процесі трудової діяльності;

– встановленні єдиного порядку організації охорони праці в Україні;

– наданні права працівникові відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я;

– зберіганні середнього заробітку за період простою не з вини працівника;

– переведенні працівника за його згодою на легшу роботу відповідно до медичного висновку і стану здоров'я;

– обов'язковому соціальному страхуванні власником усіх працівників від нещасних випадків і професійних захворювань;

– виплаті сум на надання одноразової допомоги, що належать потерпілому працівникові за період його тимчасової непрацездатності;

– наданні працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці;

– забезпеченні працівників спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту, змиваючими та знешкоджуючими засобами;

– відшкодуванні власником моральної шкоди, заподіяної працівникові;

– забезпеченні комплексного розв'язання завдань охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та шкідливі умови праці, є Конституція України, де проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно вибирають або на яку погоджуються.

 

Журнал

З питань охорони праці.

Розпочато «____»______________20_____р.

Закінчено «____»______________20_____р.

№ з\п	Дата проведення інструктажу	Прізвище, ініціали особи, яку інструктують	Професія, посада особи, яку інструктують	Назва виробничого підрозділу, до якого надсилається особа, яку інструктують	Прізвище, ініціали, посада особи, яка інструктує	підпис
Особи, яку інструктують	Особи, яка інструктує

8. Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи:

- з працівником, новоприйнятим на підприємство;

- з працівником, який буде виконувати нову для нього роботу;

- з відрядженим працівником,

- зі студентом який прибув на виробничу практику.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або групою осіб спеціального фаху за програмою.. Програма вміщує такі питання:

1. Загальні відомості про технологічний процес та обладнання на робочому місці,. Основні шкідливі виробничі фактори, особливості їх дії на працівників.

2. Безпечна організація праці та утримання робочого місця.

3. Небезпечні зони машин, механізмів, приладів. Засоби безпеки обладнання (запобіжні, гальмові пристрої та огорожі, системи блокування та сигналізації, знаки безпеки). Вимоги запобігання електротравматизму.

4. Порядок підготовки до праці (перевірка справності обладнання).

5. Засоби індивідуального захисту на робочому місці та правила їх використання.

6. Схема безпечного руху працівників територією цеху, дільниці.

7.. Характерні причини аварії (вибухів, пожеж, тощо), випадків виробничого травматизму.

8. План ліквідації аварій, запасні виходи.

9. Надання долі карської допомоги потерпілим.

 

Програма первинного інструктажу розробляється керівником

Усі працівники,, після первинного інструктажу на робочому місці повинні протягом 2 - 15 змін пройти стажування під керівництвом досвідчених, кваліфікованих спеціалістів

 

9. Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою - один раз на квартал, на інших роботах - один раз на півріччя.

Як правило, повторний інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

10. Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

- у разі введення в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці

- при зміні технологічного процесу,

- у разі порушення працівником нормативних актів про охорону праці,

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або групою працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

 

11. Цільовий інструктаж проводиться з працівником:

- у разі виконання разових робіт, не пов’язаних із безпосередніми обов’язками за фахом;

- при ліквідації аварії або стихійного лиха;

- у разі проведення екскурсій на підприємстві.

Цільовий інструктаж фіксується нарядом - допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт Причому їх здійснення обов’язково має закінчуватися перевіркою знань шляхом усного опитування,. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж.

Про проведення первинного, повторного, позапланового і цільового інструктажів особа, яка проводила інструктаж, робить запис у журналі

 

Журнал

Реєстрації інструктажів

З питань охорони праці

__________

( цех, дільниця, бригада, служба, лабораторія)

Розпочато «___» _____________________20______р.

№ з\п	Дата	Прізвище, ініціали особи, яку інструкту ють інсті	Професія посада особи, яку інструктують	Вид інструктажу (первинний, повторний, позапла нвий)	Причини проведення позапланового інструкта жу	Прізвище, ініціал ли посада особи, яка інструктує	Підпис	Стажування на робочому місці
Особи, яку інструктують	Особи яка інструк тує	Кількість Змін З ___По __	Стаж уванняпрошов (підпис робітника)	Знання перевірив,допуск до робот зробив (підпис, дата)
		33 3

Закінчено «___» _____________________20______р.

Журнали інструктажів мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою.

Навчання і перевірка знань із питань охорони праці працівників служби охорони праці проводяться в установленому законодавством порядку під час прийняття на роботу та періодично один раз на три роки.

12. Інструкції з охорони праці - це нормативний акт, що містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці

Інструкції з охорони праці поділяються на:

Примірні інструкції затверджуються міністерствами Такі інструкції використовуються як основа для розробки інструкцій, що діють на підприємстві.

Інструкції, що діють на підприємстві, розробляються (переглядаються) керівниками робіт (начальниками виробництва, цеху, дільниці, відділу тощо) і затверджуються роботодавцем. Служба охорони праці реєструє у спеціальному журналі всі інструкції, які вводяться в дію на цьому підприємстві.

Кожній інструкції з охорони праці присвоюють назву та скорочене позначення (код, порядковий номер). Вона має містити такі розділи:

- загальні положення;

- вимоги безпеки перед початком роботи;

- вимоги безпеки під час виконання роботи;

- вимоги безпеки під час закінчення роботи;

- вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

Інструкції містять лише ті вимоги щодо охорони праці, дотримання яких обов’язкове самими працівниками. Порушення працівником цих вимог розглядається як порушення трудової дисципліни. Контроль за дотриманням вимог інструкцій покладається на роботодавця.

Журнал

З питань охорони праці.

Розпочато «____»______________20_____р.

Закінчено «____»______________20_____р.

№ з\п	Дата проведення інструктажу	Прізвище, ініціали особи, яку інструктують	Професія, посада особи, яку інструктують	Назва виробничого підрозділу, до якого надсилається особа, яку інструктують	Прізвище, ініціали, посада особи, яка інструктує	підпис
Особи, яку інструктують	Особи, яка інструктує

 

Схема3. Зразок спеціального журналу реєстрації вступного інструктажу.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105 - ХІV від 23 вересня 1999 р. із змінами та доповненнями.

Цей закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Завданнями страхування від нещасних випадків є:

- здійснення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням.

- відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

- відшкодування матеріальних та моральних збитків застрахованим або членам їхніх сімей.

Дія закону поширюється на осіб, які працюють за умовами трудового договору на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності.

Обов’язковому страхуванню від нещасних випадків на виробництві підлягають:

- особи, які працюють за умовами трудового договору;

- учні та студенти навчальних закладів;

Для страхування від нещасних випадків на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника.

Особам, які підлягають страхуванню від нещасних випадків, видається свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Закон гарантує соціальний захист працівників, інвалідів праці, а також сімей тих, хто загинув на виробництві.

Законом забезпечується особливий захист інтересів тяжко травмованих працівників, а також інтересів утриманців та членів сімей загиблих.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння), складений за встановленою формою.

Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов’язань перед потерпілим, а такий нещасний випадок або професійне захворювання також є страховим випадком.

У разі настання страхового випадку Фонд зобов’язаний у встановленому порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати збитки та виплатити:

- допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлені інвалідності;

- одноразову допомогу в разі втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

- щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

- пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

 

Фармацевтичні препарати.

Медичні працівники: медсестри, акушерки, фельдшера значний час працюють з фармацевтичними препаратами і зазнають їх впливу різними шляхами:

1) Прямий контакт: застосування мазі, кремів без рукавичок, потрапляння розчинів на шкіру та в очі.

2) Потрапляння в легені препаратів, які застосовують у вигляді аерозолів.

3) Потрапляння препаратів у травний канал через немиті руки. Антибіотики, антигістамінні препарати (прометазин, фенотіазін) можуть викликати шкірні проблеми.

Захист.

1) Необхідно ретельно мити і витирати руки після роботи з препаратами. На порізи і подряпини слід накладати водонепроникну пов’язку.

2) Забороняється користуватися препаратами місцевої дії без рукавичок. Треба використовувати гумові рукавички або шпатель. Не слід брати таблетки руками.

3) Потрібно носити повний комплект захисного одягу під час роботи з цитотоксичними та іншими препаратами, коли це зазначено.

4) Забороняється розпилювати розчин у повітря під час заповнення шприців лікарськими препаратами. Слід обережно витискувати повітря зі шприца.

5) Увесь розсипаний чи розбризканий матеріал потрібно одразу змити холодною водою.

Аварії.

Якщо дезінфектант або токсичний препарат розсипався, то медпрацівник (у захисному одязі) має зібраним його і помістити в поліетиленовий пакет, а залишки зібрати вологою тканиною одноразового використання і покласти все це а пакет, запакувати його, помістити в інший промаркований пакет і відправити на спалювання. Забруднену поверхню слід змити великою кіль кістю води.

Якщо препарат потрапив на шкіру або в очі, їх потрібно промити великою кількістю води.

Електробезпека.

Електробезпе́ка — це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від небезпечного впливу електричного струму.

Електротравма — ушкодження, що виникає внаслідок дії технічного або атмосферного електричного струму

Електричний удар — збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів.

В залежності від наслідку ураження електричні удари можна умовно розділити на 5 ступенів:

I — судомні ледь відчутні скорочення м'язів;

II — судомні скорочення м'язів, що супроводжуються сильним

болем, що ледь переноситься без втрати свідомості;

III — судомне скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі

збереженням дихання і роботи серця;

IV — втрата свідомості та порушення серцевої діяльності або

дихання (або одного і другого разом);

V — клінічна смерть, тобто відсутність дихання та кровообігу.

Етіологія. Переважною причиною електротравм є нехтування правилами безпеки під час роботи з електроприладами.

Клініка. Пошкодження в організмі, що виникають унаслідок дії електричного струму, зумовлюються його деполяризуючим впливом на клітини і залежать від вольтажу, шляху проходження в тканинах і тривалості експозиції Найбільшу небезпеку для людини становить перемінний струм місцевої електромережі (220 В, 40 — 60 Гц/с), дія якого супроводжується тетанічними судомами та порушенням центральної регуляції серцево-судинної і дихальної систем.

Під час проходження струму в тканинах на його шляху виникають наступні зміни:

Біологічний ефект струму полягає у збудженні мускулатури, нервових рецепторів і провідників. Клінічно це проявляється тонічними судорогами посмугованих м'язів, які можуть викликати зупинку дихання, самовільне сечовипускання і дефекацію.

Електрохімічний ефект. Електроліз внаслідок поляризації клітинних мембран призводить до коагуляції білків. Крім того, виникає агрегація тромбоцитів і лейкоцитів, конгломерати яких можуть викликати тромбоз дрібних судин і тромбоемболічні ускладнення (в легенях)

Теплова дія струму викликає опік з некрозом тканин аж до обвуглення. Шкіра і кістки пошкоджуються найбільше, оскільки їх щільність і опір найбільші серед усіх тканин. Іноді на рентгенограмах у кістках видно характерні зміни у вигляді перлинного намиста, яке виникає внаслідок розплавлення кісткової тканини і виділення кальцію фосфату.

Механічна (динамічна) дія струму великої сили може призвести до розшарування тканин, розривів, навіть до відривів частин тіла.

Електро і світлолікування.

Приміщення для електро і світлолікування має бути сухим і світлим, чистим заввишки не менше 3м. Забороняється для покриття підлоги і штор використовувати синтетичні матеріали, які створюють статичні електричні заряди (підлога має бути дерев’яна або покрита лінолеумом). Стіни приміщень на висоту 2м мають бути пофарбовані олійною фарбою світлих тонів, стіни не можна обкладати плиткою.

Металеві заземлені корпуси апаратів при контактному накладанні електродів потрібно встановлювати за межею досяжності хворим. У разі неможливості дотримання цієї умови заземлені корпуси апаратів мають бути захищені екраном від можливого доторкання хворого.

Під час проведення ультразвукових процедур під водою медична сестра повинна працювати в тканинних рукавичках з поверх надітими гумовими.

Очі хворих і персоналу при використанні ультрафіолетових випромінювачів необхідно захищати окулярами - консервами - з темними скельцями і шкіряною або гумовою оправою.

Робоче місце медичної сестри організують поза фотарієм і забезпечують звуковою сигналізацією.

Водо і грязелікування.

Приміщення для водо - грязелікування мають задовольняти технічні норми гідроізоляції та санітарно - гігієнічні норми для приміщень із підвищеною вологістю повітря (не більше 75%), температурою повітря 25⁰ С, висотою не менше 3м, бути чистими.

Електрична проводка і пускові пристрої у приміщеннях, де проводяться водні і грязеві процедури, мають бути герметичні.

 

При роботі з кисневими балонами необхідно дотримуватись таких правил:

- для запобігання вибуху перевіряти наявність у балонах промаслених (просалених) частин або прокладок, не торкатися до них предметами, проникне ними жиром;

- перевіряти наявність спеціального редукційного вентиля;

- оберігати від падінь та ударів;

- не підмотувати на різні з’єднання льоном, паклею, не змащувати суриком та іншими жировмісними матеріалами.

Пожежа. Пожежна безпека.

Пожежа - це неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що завдає моральних і матеріальних збитків, а іноді призводить і до загибелі людей.

За масштабом та інтенсивністю є такі пожежі:

- окремі пожежі, що виникають в окремих будівлях (спорудах) або у невеликих групах будівель;

- суцільні пожежі, під час яких одночасно горить більшість будівель і споруд на певній ділянці забудови (понад 50%);

- вогневий шторм - особлива форма суцільної пожежі. Вертикальний потік нагрітих продуктів горіння, в яких з великою швидкістю (до 50км/год) надходить (втягується) значна кількість свіжого повітря;

- масові пожежі, що утворюються з окремих і суцільних пожеж.

Залежно від місця виникнення розрізняють такі пожежі:

- на транспортних засобах;

- степові та польові;

- у населених пунктах;

- підземні пожежі в шахтах, рудниках;

- торф’яні та лісові.

Пожежна безпека - стан об’єкта, при якому із встановленою вірогідністю виключається можливість виникнення і розвиток пожежі, дія на людей небезпечних факторів пожежі; забезпечується захист матеріальних цінностей.

Організаційні заходи пожежної безпеки:

- готовність первинних протипожежних засобів - вогнегасники, гідранти, пожежні щити з відрами, лопатами, баграми, резервуарами з піском тощо;

- наявність і технічна надійність технічних засобів зв’язку;

- оприлюднення згідно з вимогами пожежної безпеки планів евакуації хворих і персоналу;

- роз’яснювальна робота серед медичного персоналу і пацієнтів;

Знаки пожежної безпеки

Територія підприємства, а також будівлі, споруди, приміщення мають бути забезпечені відповідними знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76* "Цвета сигнальные и знаки безопасности". У ближчий час в Україні планується введення нового стандарту стосовно знаків пожежної безпеки. На місцях і ділянках, які є тимчасово вибухо- та пожежонебезпечними, слід також установлювати знаки пожежної безпеки.

Забороняючі знаки (колір знака червоний, фон - білий)
	Забороняється користуватися відкритим вогнем   Встановлюється на зовнішній стороні дверей складів з легкозаймистими та вибухонебезпечними матеріалами та речовинами, всередині складів; при вході на ділянки, де проводяться роботи з указаними матеріалами та речовинами; на обладнанні, що являє небезпеку вибуху або займання, в інших місцях, де забороняється користування відкритим вогнем.
	Забороняється куріння   Встановлюється там же, де і знак "Забороняється користуватися відкритим вогнем", а також в інших місцях, в яких забороняється курити.
	Забороняється гасити водою   Встановлюється біля входів у приміщення та місця, призначені для зберігання та роботи з матеріалами, гасіння яких водою у випадках їх займання, заборонено
	Забороняється користування електронагрівальними приладами   Встановлюється біля входів у зони (приміщення), де за вимогами пожежної безпеки користуватися електронагрівальними приладами заборонено.
Попереджувальні знаки - призначені для попередження працюючих о можливій небезпеці
	Обережно! Легкозаймисті речовини.   Встановлюється на вхідних дверях складів, в місцях зберігання, перед входами на ділянки робіт з легкозаймистими речовинами.
	Обережно! Небезпека вибуху.   Встановлюється на дверях складів, всередені складів, в місцях зберігання, перед входами на ділянки робіт з вибухонебезпечними матеріалами та речовинами.
Приписувальні знаки - призначені для дозволу певних дій працюючих тільки у разі виконання конкретних вимог пожежної безпеки та для зазначення шляхів евакуації;
	Вогнегасник.   Встановлюється у приміщеннях та на територіях для вказівки щодо місцезнаходження вогнегасників.
	Пункт сповіщення про пожежу.   Встановлюється у приміщеннях та на територіях для вказівки щодо місцезнаходження пункту сповіщення про пожежу.
	Місце куріння.   Встановлюється у приміщеннях та на територіях для вказівки щодо місць куріння.
	Пожежний кран.   Встановлюється біля місця та в напрямку до місцезнаходження пожежного крана.
	Органи керування систем димо- та тепловидалення.   Встановлюється біля місця та в напрямку до місцезнаходження органів керування системою димо- та тепловидалення.
	Дозволяється користуватися електронагрівальними приладами.   Встановлюється у виробничих приміщеннях та на територіях для зазначення місця користування електронагрівальними приладами.
- Вказівні знаки - призначені для зазначення місцезнаходження пожежних кранів, гідрантів, вогнегасників, пунктів оповіщення про пожежу, місць для куріння, евакуаційних виходів тощо.
	Виходити тут.   (Фон зелений, зображення біле). Встановлюється на дверях евакуаційних виходів, на шляхах евакуації. На шляхах евакуації використовують з додатковою табличкою з вказівною стрілкою. (Знак виконують у прямому та дзеркальному зображеннях: Напрямок стрілки на табличці повинен збігатися з напрямком евакуації та напрямком руху людей). Над вхідними дверима, а також над дверима евакуаційного виходу допускається використовувати надпис, що світиться, "Вихід" білого кольору на зеленому фоні.

 

Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої або іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств.

Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем здійснення професійної діяльності повинні проходити інструктаж з питань пожежної безпеки (вступний, первинний, повторний на робочому місці, позаплановий та цільовий). Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на 3 роки мають проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

 

Перелік і нормативи застосування засобів індивідуального захисту працівників закладів охорони здоров’я, що проводять діагностичне дослідження на ВІЛ- інфекцію, надають медичну допомогу ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД, а також контактують із кров’ю та іншими біологічними матеріалами від ВІЛ- інфікованих осіб.

1) Заклади охорони здоров’я, медичний персонал який проводить діагностичні дослідження на ВІЛ - інфекцію і надає медичну допомогу Віл - інфікованим та хворим на СНІД, а також контактує з кров’ю та іншими біологічними матеріалами від Віл - інфікованих осіб, повинні забезпечувати працівників засобами індивідуального захисту залежно від профілю їх роботи.

2) Під час маніпуляцій, які супроводжуються порушенням цілості шкіри і слизових оболонок, або при розтині трупів, проведенні лабораторних досліджень, оброблені інструментарію та білизни, під час прибирання приміщень тощо медичні працівники і технічний персонал повинні користуватися засобами індивідуального захисту (Наказ № 120 від 25.05 2000).

Кількість цих засобів визначається такої добової норми на одного працівника: хірургічний халат - 1, гумові (латексні) рукавички - із розрахунку 1 пара на 3 години роботи, маски - 6; шапочка - 1, непромокальний фартух - 1, нарукавники - 2, окуляри - 1, захисний екран -1.

У спеціалізованих відділеннях, які надають медичну допомогу Віл - інфікованим та хворим на СНІД, має бути по 1 набору одноразового стерильного інструментарію на 6 хворих (на добу) для хірургічних, гінекологічних втручань, для забору крові.

Крім того, для консультантів і чергової зміни медичних працівників додатково видається половина зазначеної кількості засобів індивідуального захисту та наборів інструментів.

3) Медичні працівники з травмами, ранами на руках, ексудативними ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити лейкопластиром або гумовими рукавичками, звільняються на період захворювання від безпосереднього медичного обслуговування хворих і контакту з предметами догляду за ними (Наказ № 120 від 25.05 2000 р).

4) Усі маніпуляції з кров’ю і сироватками ВІЛ - інфікованих та хворих на СНІД у лабораторіях, відділеннях повинні виконуватись за допомогою гумових груш, автоматичних піпеток, дозаторів (Наказ № 120 від 25.05.2000).

5) Для запобігання інфікування медичних працівників під час роботи з ВІЛ - інфікованим матеріалом у лікувально - профілактичних закладах, що надають медичну допомогу ВІЛ - інфікованим та хворим на СНІД, необхідно мати запас антивірусних препаратів для проведення екстреної профілактики ВІЛ - інфекції (тим азид, ретровір) з розрахунку 30 г на 1 медичного працівника та аптечку для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам і технічному персоналу.

 

Загальні положення системи управління охороною праці.