Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
III. Зв'язок з обсягом виробництва.
Витрати поділяються на: • постійні (їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах; до них належать витрати на утримання і експлуатацію будівель і споруд, управління). У складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва; • змінні — загальна сума витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції; поділяються на: • пропорційні - змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва - сировина, матеріали, комплектуючі, відрядна заробітна плата; • непропорційні - поділяються на прогресуючі (ростуть швидше, ніж обсяг виробництва – додаткова реклама, торгові витрати) і дегресуючі (ростуть повільніше, ніж обсяг виробництва – експлуатація машин і устаткування, на ремонт, на інструменти). IV. За видами витрат: – економічними елементами; – калькуляційними статтями. За економічними елементами затрати формуються відповідно до їх економічного змісту. Елементи затрат є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво. Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 передбачене таке групування витрат на виробництво: Елементи витрат на виробництво включають: > Матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів). > Оплата праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства). > Відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування; величина відрахувань встановлюється у відсотках від витрат на оплату праці). > Амортизація основних фондів і нематеріальних активів (амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів). > Інші операційні витрати (вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій тощо).
Важливою є класифікація витрат за статтями калькуляції. Статті - це затрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місця виникнення. За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції, тобто калькуляцію. V. За місцем виникнення: – витрати підприємства; – витрати цеху; – витрати дільниці. VІ. За видами продукції: – витрати на вироби; – витрати на типові зразки виробів; – витрати на одноразові замовлення. VІІ. За календарним періодом: – поточні (звичайні, у яких періодичність менша, ніж місяць); – одноразові (однократні, у яких періодичність більша, ніж місяць). VІІІ. За доцільністю витрачання: – продуктивні (передбачені технологією та організацією виробництва); – непродуктивні (виникають при порушенні технології). Роль витрат при здійсненні економічних розрахунків полягає в такому: витрати утворюють нижню межу встановлюваної на виготовлену продукцію ціни; облік складових витрат дає змогу виділити найбільш значимі елементи і після здійснення техніко-економічного аналізу впливати на їх зменшення; аналіз витрат дає можливість товаровиробнику порівнювати власні витрати із середньогалузевими, а також витратами конкуруючих підприємств; величина витрат визначає рівень рентабельності виготовлення продукції. Собівартість продукції включає витрати на: вивчення ринку, виявлення величини попиту на продукцію; підготовку та освоєння виробництва нової продукції; сам процес виробництва продукції; обслуговування виробничого процесу та управління ним; збут продукції; дослідження, використання, та охорону природних ресурсів; набір і підготовку кадрів; вдосконалення процесу виробництва, підвищення його ефективності. Собівартість продукції як грошовий вираз затрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскільки у ній відображаються: рівень організації виробничого процесу; технічний рівень; продуктивність праці та інше. Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію. За умов самофінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.
Розрізняють наступні види собівартості: Залежно від часу формування затрат: • планова собівартість – це розрахована на основі раніше досягнутого рівня витрат з урахуванням зниження; • фактична – характеризує звітний рівень витрат; •кошторисна – характеризує витрати на виробництво виробу, що виконують у разовому порядку. Залежно від місця формування затрат: > цехова –це виражені в грошовій формі поточні витрати цеху на виробництво продукції; >виробнича собівартість – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво продукції; >повна собівартість складається з витрат на виробництво і реалізацію продукції.Залежно від тривалості розрахункового періоду ° місячна ° квартальна ° річна За складом продукції собівартість буває: ▪товарної продукції ▪ валової продукції ▪реалізованої продукції За ступенем охоплення підприємств: • індивідуальна • галузева Отже, економічна сутність операційних витрат пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), яка забезпечує основну частку його доходу.Показник собівартості продукції використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, для визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію. За умов самофінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства. 2.Показники та шляхи зниження собівартості продукції. В економічній роботі підприємства обчислюється декілька показників собівартості, основними з яких є: – абсолютні показники собівартості, які від ступеня закінченості процесу виготовлення продукції розподіляються на собівартість валової, товарної та реалізованої продукції; – відносні показники собівартості: собівартість окремих видів продукції, собівартість на 1 грн. товарної продукції. Показниками собівартості продукції, що використовуються в господарській практиці, є:
Стп = Стп/ Qтп, (1) де Стп - собівартість всієї товарної продукції підприємства, грн.; Qтп - обсяг товарної продукції підприємства, грн. 2. Собівартість окремих видів продукції (Сод) (визначається на основі калькуляцій собівартості окремих видів продукції або шляхом ділення загальної собівартості продукції (Сзаг) на обсяг її виробництва в натуральному вираженні (Q)) за формулою (2): Сод = Сзаг/Q. (2) Показник собівартості валової продукції (ПСвс) визначається шляхом виділення із загальної суми витрат (Свп), витрат на роботи (послуги), що не включаються до складу валової продукції (Зн) (будівельно-монтажні роботи капітального характеру, послуги транспорту для сторонніх підприємств); віднімається приріст суми зменшення залишків витрат майбутніх періодів (ΔЗвмп), підсумовується приріст зменшення залишків майбутніх платежів (відпускні, винагороди за стаж) (ΔЗмплат) за формулою (3):
ПСвс = Свп-Зн- ΔЗвмп+ ΔЗмплат (3) Показник собівартості товарної продукції (ПСпс) визначається додаванням до виробничої собівартості (Стп) позавиробничих витрат (Вк) за формулою (4): ПСпс = Стп+ Вк (4) Для визначення повної собівартості реалізованої продукції(Ср)собівартості товарної продукції (ПСпс) коригується на залишки нереалізованої товарної продукції за формулою (5): Ср = ПСпс +/- ΔСнтп+ ΔСвп, (5) деΔСнтп– приріст (віднімається), зменшення (додається) залишків товарної нереалізованої продукції; ΔСвп – приріст (зменшення) залишків відвантаженої продукції, яка не перейшла у власність покупця. Джерелами зниження собівартості продукції є ті затрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції, а саме: • затрати уречевленої праці, які можуть бути знижені за рахунок поліпшення використання засобів і предметів праці; • затрати живої праці, які можуть бути скорочені за рахунок росту продуктивності праці; • адміністративно-управлінські витрати. Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі. Чинниками зниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори. План по собівартості продукції на підприємстві включає такі елементи: • планування зниження собівартості товарної продукції; • складання кошторису витрат на виробництво; • складання планових калькуляцій окремих видів продукції. Планування зниження собівартості товарної продукції здійснюють шляхом планування зниження затрат на 1 грн. товарної продукції. Всі чинники, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об'єднані у перелічені вище групи. Таким чином, джерелами зниження собівартості продукції є ті затрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції. Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі. Чинниками зниження собівартості є: підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори.
Висновок: витрати підприємства є комплексним показником, в якому відображається велика кількість факторів, що впливають на нього. А рівень і якість використання виробничих витрат впливає на кількість і якість показників, які характеризують сутність підприємницької діяльності: конкурентоспроможність підприємства, рентабельність випуску продукції. Саме рентабельність – прибутковість виробничої діяльності і може забезпечуватись економним і раціональним використанням виробничих затрат. Шлях до рентабельності – економія ресурсів.
Питання для самоперевірки: 1. У чому полягає сутність витрат підприємства? 2. За якими основними ознаками класифікують витрати? 3. Що таке собівартість продукції (робіт, послуг)? 4. Чому собівартість продукції (робіт, послуг) характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві? 5. Які основні шляхи зниження собівартості продукції (робіт, послуг)? Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет Хмельницький торговельно-економічний коледж
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 157; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.135.246.193 (0.026 с.) |