Тема 14. Політична еліта і політичне лідерство

План

1. Політичні еліти: сутність та наукові теорії.

2. Типологія, функції та шляхи формування політичних еліт.

3. Витоки та типологія політичного лідерства.

4. Політичне лідерство і еліта в Україні.

Методичні поради

У будь якій державі еліта, а особливо політична еліта, відіграє надзвичайно важливу роль. Особливо це стосується здійснення авторитетного керівництва у сфері політики. Тому розгляд першого питання слід розпочати з визначення самого терміну “еліта”, а також сутності політологічного осмислення даного поняття.

Слід зазначити, що спроби наукового розуміння сутності еліт сягають у найдавніші часи. Однак, перші теорії, які розглядають еліти у сучасному розумінні з’явились в кінці ХІХ – поч. ХХ ст. До таких теорій належать концепції вчених т.зв. макіавеллістської школи: Гаетано Моска, Вільфредо Парета, Роберта Міхельса. Об'єднуючим критерієм даних концепцій є визнання елітарності будь-якого суспільства і випливаючих з цього особливостей існування еліт. Як протиставлення макіавелістській школі виникли ціннісні теорії еліт, теорії демократичного елітизму, плюралістичні теорії, ліберальні концепції.

Розглянувши наукові підходи до проблеми існування інституту політичного лідерства західних вчених, студентові доцільно висвітлити становлення елітарних теорій в Україні. Насамперед цей процес слід пов’язати з іменами Д.Донцова та В.Липинського.

Розповідаючи у другому питанні про типологію політичних еліт, варто, насамперед зазначити, що їх можна класифікувати за різними ознаками. Так, В.Парето вирізняв правлячу і неправлячу еліту, або контреліту. За часом і засобами утвердження панування політичні еліти поділяються на традиційні й сучасні. За ідеологічними цінностями бувають демократичні, ліберальні, тоталітарні й авторитарні еліти. За місцем у елітарній ієрархії розрізняють вищу, середню і нижчу еліти. Доцільно коротко охарактеризувати особливості кожної з названих типологій, звертаючи увагу передусім на позитивні та негативні сторони даних класифікацій.

Політична еліта виконує у суспільстві певні функції. Саме через них виявляється соціальне призначення політичної еліти. Політична еліта виконує наступні функції: інтегративну, регулятивну, мобілізаційну, стратегічну, комунікативну. Слід наголосити, що політична еліта виконує також і інші функції, які взаємопов’язані з функціями політичної системи суспільства в цілому.

Розглядаючи шляхи формування політичних еліт доцільно висвітлити наукові підходи до цієї проблеми таких вчених, як В.Парето, Р.Міхельс. Особливу увагу студентові слід зосередити на сучасному політологічному підході, який виокремлює дві основних системи відбору політичних еліт: антрепренерська і система гільдій.

Під час висвітлення третього питання потрібно зазначити, що феномен політичного лідерства передбачає, за визначенням політологів, першість особи у політичній структурі державної влади, політичних партіях, групах тиску. Проблемі політичного лідерства присвячували свої твори політичні мислителі різних часів, що, треба зазначити, не було випадковим. Тому, розпочинаючи розгляд питання слід висвітлити перш за все еволюцію проблеми від античності і до наших днів.

Слід наголосити, що оскільки лідерство – це “своєрідна потреба людей в організації своєї діяльності” (Горбатенко В.П.), то воно не має однозначного тлумачення. Розглядаючи різні підходи до визначення лідерства, варто зупинитися на визначеннях Едінгера, Опенгеймера, Амеліна, Хермана, Фромма та ін. політологів. Незважаючи на розбіжності у тлумаченнях, можемо стверджувати, що політичне лідерство розкривається через особисті риси політика, рівень його команди, характер політичної ситуації та тип політичного режиму в країні.

Так само, як і політичні еліти, інститут політичного лідерства виконує певні функції: новаторства, інтегративну, організаторську, комунікативну.

Аналізуючи типологію політичного лідерства доцільно зупинитися на класичній теорії М.Вебера. Він виділяв три типи політичного лідерства – традиційне (вічно-вчорашнє), харизматичне, легальне. Студентам варто характеризуючи кожен з названих типів навести конкретні приклади лідерства.

Слід також, висвітлюючи проблему, охарактеризувати типологію лідерства залежно від змістовного смислу стилю політичної діяльності лідерів (харизматичний, цезаристський, плутократичний, популістський, професійний типи); за місцем у політичному режимі і стилі діяльності (авторитарний, демократичний) та ін.

Особливо доречно визначити студентом типових рис політичного лідера.

У четвертому питанні студентові слід зазначити, що сучасний стан політичної еліти та політичного лідера в Україні пов’язаний із проблемою існування у минулому, зокрема у радянській період. Доцільно насамперед показати, що роль еліти в тоталітарному суспільстві виконувала номенклатура. Українська номенклатура, знаходячись на периферії радянської імперії не виконувала стратегічні політичні рішення. В незалежній Україні правляча еліта формувалась з різних прошарків номенклатури, частково з націонал-демократичної опозиції. Студентові слід, перш за все, висвітлюючи питання зупинитись на характеристиці сучасного стану політичної еліти в Україні, процесів, що впливають на формування нової еліти.

Доречно зазначити, що загалом, процес формування національної еліти й політичних лідерів в Україні лише розпочинається. А сучасний тип політичного лідера – професійного політика, який прагне реформ починає формуватися в середовищі нової політичної еліти, яка не пов’язана з колишньою номенклатурою.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Визначте основні якості і характеристики політичного лідера, які дозволяють вести активну політичну діяльність. Покажіть, який тип політичного лідера переважає в Україні.

2. Визначте позитивний і негативний вплив політичного лідерства на політичний процес. Наведіть приклади.

3. Порівняйте характерні риси двох основних типів лідерів – авторитарного і демократичного.

4. Проаналізуйте основні системи рекрутування еліт. Яка система рекрутування існує в Україні?

Література

1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К., 2000.

2. Гелей С., Рутар С. Політологія. Навч. Посібник. – К.: Знання, 2007.

3. Вовкалич С. Еліта – найбільш конвертована валюта //Віче, - 1997. - № 5

4. Деркач Ж. Політичний лідер у ретроспективі//Віче. – 1999. - № 1.

5. Кухта Б. Політичний лідер. – Л., 2000.

6. Кухта Б. Політологія. Історія і теорія політичної науки. Курс лекцій. – Львів, 2007.

7. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – К., 2002.

8. Політологія/За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К., 2001.

9. Політологія / За заг. Ред.. І.С. Дзюбка, К.М. Левківського. – К., 2001.

10. Політологія /За наук.ред. А.Колодій. – К., 2000.

11. Україна: лідерство – еліта – влада// Політична думка. – 1994. - № 3.

12. Чешкова С. Політична еліта і демократична процедура // Нова політика. – 2001. - № 6.