Оцінка забезпеченості підприємства та його підрозділів трудовими ресурсами та руху робочої сили

Основними об’єктами даного етапу є: склад і структура персоналу, забезпеченість підприємства робітниками, адміністративно-управлінським персоналом, спеціалістами (освітній рівень, кваліфікація, професійний склад), рух робочої сили підприємства.

Необхідно врахувати, що нестача робочої сили спричинює відхилення у технологічному процесі, непродуктивні витрати, а надлишок – призводить до недозавантаження робітників, використання робочої сили не за призначенням, зниження продуктивності праці.

Аналіз чисельності працівників підприємства проводиться за трьома показниками:

- списковий склад працівників – показник чисельності працівників на певну дату звітного періоду (як правило, на підприємствах перше і останнє число місяця). До спускового складу включаються: працівники, що не працювали з причин простою; прийняті на роботу з випробувальним терміном або на неповний робочий день; ті, що знаходяться у відрядженнях; ті, що працюють за вахтовим методом, виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру; працівники, прийняті для заміщення посад під час хвороби; студенти в період практики тощо;

- середньооблікова кількість штатних працівників – показник, який застосовується для визначення чисельності працівників суб’єкта підприємницької діяльності та ведення спостереження за змінами, які відбуваються на підприємстві у використанні робочої сили. При цьому кожний працівник враховується тільки один раз за місцем основної роботи незалежно від строку договору та терміну робочого дня;

- середньооблікова кількість усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості – використовується для визначення середнього рівня доходів працівників. При його обчисленні поряд зі штатними працівниками, які включаються у списковий склад підприємства, враховують працівників – сумісників, які працюють одночасно на інших підприємствах.

Працівники підприємства за характером участі в виробничому процесі розподіляються на працівників основної діяльності, які зайняті безпосередньо виготовленням продукції, та невиробничий персонал, який зайнятий в обслуговуючих та інших господарствах. До працівників основної діяльності відносяться наступні категорії працівників: робітники, учні, інженерно-технічні працівники, молодший обслуговуючий персонал і персонал охорони.

Структура персоналу залежить від особливостей виробництва, номенклатури виробів, спеціалізації виробництва, його масштабів тощо.

Порівнюючи фактичну чисельність персоналу з потребою у робочій силі (плановою чисельністю) та чисельністю персоналу в попередньому періоді в цілому по підприємству, за групами персоналу (промисловий, непромисловий) і за категоріями працівників, визначають забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, а також зміну їх чисельності порівняно з потребою у робочій силі та попереднім періодом.

Поряд з аналізом забезпеченості та наявності трудових ресурсів досліджується структура персоналу основної діяльності.

 

Важливими характеристиками зміни чисельності та структури персоналу є:

а) відносне скорочення приросту чисельності працівників порівняно із зростанням обсягу виробництва та фінансових результатів діяльності;

б) зростання частки робітників у складі промислово-виробничого персоналу як передумова зростання продуктивності його праці.

Рух робочої сили

Для характеристики руху робочої сили розраховують і аналізують динаміку таких показників:

- коефіцієнт обороту з приймання персоналу (Кпр):

- коефіцієнт обороту з вибуття (Кв):

- коефіцієнт плинності кадрів (Кпк):

- коефіцієнт постійного складу персоналу підприємства (Кпс):

 

Необхідно вивчити причини звільнення працівників (за власним бажанням, за скороченням кадрів, через порушення трудової дисципліни тощо).

Резерв збільшення випуску продукції за рахунок створення додаткових робочих місць визначають множенням їхнього приросту на фактичний середньорічний виробіток одного працівника у звітному періоді.