Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Жень – центральна ідея вчення Конфуція
У вченні Конфуція можна виділити центральну ідею, яка об’єднує його в цілісну систему, цією ключовою ідеєю є жень. “Жень” – “гуманність”, “людяність”, “милосердя”, “доброта”. Одна з основоположних критеріїв китайської філософії і традиційної духовної культури” [5:127]. Поняття гуманність (жень) трактувалось філософами досить розширено і включало в себе таку велику кількість позитивних якостей, що рідко хто із сучасників і послідовників могли називатися гуманними. Так, деякий Мен У-бо запитав Конфуція, чи можна вважати гуманними його учнів Цзи Лу і Цю. Філософ відповів, що першому з них можна довіряти керувати цілим царством, другому – 1000 дворами. Однак прямої відповіді про гуманність обидвох Конфуцій, як виходить з тектсу “Луньюй”, так і не дав: “Гуманен ли он, я не знаю” [6:99]. Гуманність, по Конфуцію, означала дуже багато. Вона містила стриманість, розум, доброту, почуття справедливості. Гуманна людина повинна була вище всього ставити гуманність в строгому смислі цього слова, тобто насамперед любов до людей; він повинен бути позбавлений егоїстичних роздумів і всі свої сили і вміння віддавати на благо інших. Гуманність – це те, що не треба шукати. Варто лише захотіти, і вона буде поруч з тобою [6&150]. Таким чином, принцип жень символізує ту сукупність досконалостей, ту ідеальну норму взаємовідношень між людьми, які були взяті Конфуцієм в якості зразка і якими в основному володіли стародавні мудреці і герої [6:964]. Гуманними в уявленнях Конфуція були великі правителі стародавності Яо, Шунь і Юй. Взірцем гуманної людини був і найулюбленіший, але рано померлий учень Конфуція Янь Хуей, який був задоволений чашкою рису і ковтком води в день, жив у жалюгідній конурі, але завжди був веселий і задоволений. А що стосувалось живих людей, сучасників філософа, то тут його оцінки були надзвичайно строгі. Гуманність для нього була найвищою оцінкою людини. Характерно, що і про себе самого Конфуцій говорив: “Що стосується вищої мудрості і гуманності, то чи я осмілюсь претендувати на це?” [6:320]. Видатний сучасний китайський філософ Лян Шумін в монографії “Філософські аспекти цивілізації Заходу і сходу” визначав жень як інтуїцію. Не дивлячись на розмитість цього поняття, воно допомагає розумінню жень як почуття, яке проявляється в конкретній ситуації безпосередньо і спонтанно. Жень – це свого роду моральне прозріння, яке базується на етичному вихованні і життєвому досвіду. Жень – це не вроджене знання… [2:12]
Висновки Підсумовуючи розгляд філософії Стародавнього Китаю, зробимо висновок. Серед усіх філософських шкіл Стародавнього Китаю найважливішими були дві ідеї, які ми і розглянули. Вважалося, що ці дві школи, Конфуціанство й Даосизм, є опозиційними. Лао-цзи – засновник Даосизму вважав просвітництво і виконання ритуалів ознаками занепаду держави. Але, на нашу думку, ці великі школи розвивали свої ідеї як взаємовпливами, так і своїми дискусіями. Отже, давньокитайська філософія розробила цілу низку впливових філософських ідей та запровадила у пізнання та мислення важливі філософські поняття. Для неї була характерна увага до розгляду людини в її єдності з засадами та універсальними законами світу, до виявлення стосунків між вищими і нижчими, батьками і дітьми, старшими й молодшими, до питань управління державою. Ця філософія тісно переплетена з релігією, життєвою мудрістю та способами людського самовдосконалення, внаслідок чого її вивчення сприяє кращому розумінню найперших кроків самовизначення людської думки і допомагає змінити себе і ввести у стан гармонійної досконалості. Хоч філософія Стародавнього Китаю була малосистемною і в ній проявився слабкий зв’язок навіть з тими науками, які існували тоді в Китаї, однак за формою і методами постановки проблем ця філософія є широкомасштабним явищем, а по суті вирішення поставлених проблем – цінніснозначним і гуманістичним. Розглядаючи діяння давніх правителів і культурних героїв, можна сказати, що Конфуцій і Лао-цзи не тільки відобразили єдину картину історичного минулого Китаю, а й запропонували оригінальне філософське тлумачення історії, використовуючи весь арсенал мовної, писемної і міфологічної спадщини. Конфуціанство і даосизм стали найбільш фундаментальними і впливовими напрямками китайської думки протягом усієї історії китайського суспільства, а цілий ряд важливих понять, які були запроваджені цими концепціями в філософське мислення, ще й до сьогодні відіграють важливу роль.
Список використаних джерел Васильев Я.С. Древний Китай. Том. 1. – Москва: Восточная литература, 1995. – 377 с. Великие мыслители Востока. – М.: КРОН-ПРЕСС, 1998. – 656 с. Древнекитайськая философия. Собр. текстов в двух томах. Т.1. – М.: Мысль, 1972. – 363 с. История китайской философии / Общ. ред. Л.М.Титаренко. – М.: Прогресс, 1989. – 552 с. Китайская философия: Энциклопедический словарь (РАН. Ин-т Дальнего Востока); гл. ред. М.Л.Титаренко. – М.: Мысль, 1994. – 573. “Луньюй” (“Изречение и беседы”), изд. “Чжуцзы изичен”, ТІ. – ч.1. – Пекин, 1956. Сидихменов В.Я. Китай: страницы прошлого. – Смоленск: Русич, 2000. – 464 с., илл. Словарь иностранных слов. – М.: Рус. яз., 1983. – 608 с. Філософський словник за ред. В.І. Шинкарука. – К., 1986. – 796 с. Філософський словник за ред. М.М. Розенталя і П.Ф. Юдіна. – К., 1964. – 498 с. Читанка з історії філософії. У кн. 6. / За ред. Г.І.Волинки. – К.: Довіра, 1992. – Кн.1 Філософія стародавнього світу. – 207 с.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 264; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.220.140.5 (0.007 с.) |