Типи економічних районів і мережа економічних районів України.

 

Розрізняють два типи економічних районів - галузеві і загальні (інтегральні або багатогалузеві)

Галузеве економічне районування - вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей н/г. Наприклад, у с/г виділяються райони садівництва і виноградарства, а в промисловості - райони вугільної, легкої, хімічної та інших галузей індустрії. Галузеві економічні райони є частинами загальних економічних районів.

Загальне економічне районування - регіональні народногосподарські комплекси, в основі яких знаходяться ТВК.

 

Розрізняють три підтипи інтегральних ЕР: великі(макрорайони), середні (мезорайони), малі (мікрорайони).

Великі ЕР- це поділ території країни на найбільші територіальні частини, які об'єднують кілька адміністративних областей.

Виникнення і розвиток великих ЕР може відбуватися в країнах з великою

територією (не менше 300-500 тис. км.кв). Україна-603,7 тис. км.кв.

Середні ЕР (підрайони великих ЕР) - це територія адміністративної області, автономної республіки.

Малі ЕР- це території внутріобласних адміністративних районів.

 

У 1998 р. Кабінет Міністрів України запропонував нову мережу загальних ЕР України в такому складі.

1.Донецький (Донецька, Луганська обл..)

2.Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська обл.)

3.Східний (Полтавська, Сумська, Харківська обл..)

4. Центральний (Київська, Черкаська, м. Київ)

5.Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська обл..)

6.Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька обл..)

7.Причорноморський (Автономна респ-ка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська, обл., м. Севастополь)

8.Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька обл..)

 

Значення економічного районування полягає в тому, що воно є основою формування і реалізації державної регіональної економічної політики для територіального управління господарством.

Тема 4: Основи державної регіональної економічної політики.

 

План:

1. Сутність державної регіональної економічної політики, її мета та завдання.

2. Класифікація регіонів за рівнем економічного розвитку.

3. Перспективи розвитку регіонів України.

 

Державна регіональна (економічна) політика (ДРП) - сукупність заходів, за допомогою яких держава забезпечує управління політичним, економічним та соціальним розвитком регіонів і територіально - адміністративних одиниць.

Суб'єктами регіональної економічної політики виступають органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, які безпосередньо виконують функції щодо забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів.

 

Державна регіональна економічна політика ґрунтується на положеннях Конституції України, Закону України ЗУ "Про концепцію державної регіональної політики" та інших нормативно-правових актах.

Головною метою ДРП є збільшення національного багатства країн.

 

Основні завдання державної регіональної політики:

1. Перебудова економіки регіонів України. Насамперед в промислових регіонах, з надмірною концентрацією підприємств та з складною екологічною обстановкою. Створення виробництв з новими технологіями: Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська обл., м. Київ, Кривій Ріг.

2. Соціальні питання: Створення нових робочих місць у сфері послуг, малому та середньому підприємництві виробничої сфери, що дозволить забезпечити працевлаштування осіб та підвищити рівень зайнятості населення у сфері обслуговування.

3. Поліпшення демографічної ситуації у регіонах України. Підтримка сімей з дітьми та найменш соціально захищених верств населення, підвищити рівень споживання населенням товарів та послуг.

4. Розвиток експортних та імпортних виробництв у регіонах, де для цього є сприятливі умови (вигідне транспортно-географічне положення, необхідний науковий потенціал).