Закономірність пропорційного розміщення продуктивних сил.

Вона випливає з економічного закону концентрації виробництва, і дає змогу обмежити скупченість промислових підприємств і населення у великих містах.

Врахування закономірності дає змогу вирівнювати економічний розвиток регіонів.

 

Закономірність комплексного розміщення продуктивних сил.

Випливає з економічного закону територіального поділу праці (є модифікацією закону суспільного поділу праці) - спеціалізація господарств економічних районів.

На основі закономірності комплексного розміщення ПС формуються територіально-виробничі комплекси (TBK)- тобто поєднання підприємств на певній території відповідно до ресурсної бази і транспортно-географічного положення. Що забезпечує "mах" продукції при "min" витрат.

За розрахунками формування TBK дає можливість зекономити 10% території, протяжність комунікацій - на 20%, капіталовкладень - на 15 - 20%.

 

Принципи РПС.

 

Розміщення і розвиток ПС здійснюється на основі певних принципів. Принципи РПС - це правила, якими керуються в практичній діяльності при вирішенні конкретних питань щодо розташування нових об'єктів.

 

 

Найважливіші принципи РПС такі:

- наближення виробництва до джерел сировини, палива, споживачів.

- охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів.

- забезпечення здорових умов життя і праці населення.

- обмеження промисловості в містах.

- вирівнювання економічного розвитку районів.

В Україні на перший план виступають соціально і екологічно спрямовані принципи.

 

Основні фактори, що впливають на РПС

 

На вибір розміщення ПС і формування територіально-виробничих комплексів (TBK) впливають різні фактори.

Фактори - сукупність причин, що зумовлюють вибір місця для окремих підприємств, їх груп та галузей.

Усі фактори можуть бути представлені такими групами:

 

1.Природно-географічні.

Включають характеристику природно - кліматичних умов та економічну оцінку природних ресурсів - це якісна і кількісна характеристика родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, вивчення транспортних умов. Наприклад, внаслідок недосконалості технології освоєння родовищ,у надрах сьогодні залишається і губиться: розвіданих запасів нафти - 70%, солей - 50%, вугілля - 40%. металів - 25%.

Геополітичні.

Охоплюють, насамперед, географічне положення території. Географічне положення України є сприятливим для економічного розвитку: приморське розташування, сусідство з Росією, Польщею, Угорщиною і т.д., близькість до Західної Європи, Близького Сходу.

Демографічні.

Чисельність населення і його розміщення, кількісна та якісна оцінка трудових ресурсів по областям та районам. Наприклад, ці фактори впливають на розміщення підприємств приладобудівної, електронної, радіоелектронної галузей, де також враховується наявність кваліфікованих кадрів, національність і т.д.

Науково- технічні.

Впливають на розміщення підприємств і галузей на основі наукових відкриттів, змін у технології промислового і сільськогосподарського виробництва.

5. Соціально-економічні.

Впливають на розміщення ПС таким чином, щоб забезпечити подолання соціально-економічних відмінностей між селом і містом, промисловістю і сільським господарством, охорону природи, зайнятість населення і т.д. Залежить від рівня розвитку соціальної інфраструктури (розвиток освіти, охорона здоров'я, сфери послуг і т.д.), стан навколишнього середовища.

Тема 3: Економічне районування України.

 

 

План:

1. Сутність економічного району і основні районоутворюючі фактори.

2. Типи економічних районів і мережа економічних районів України.

 

 

Основою формування економічних районів є територіальний поділ праці, що зумовлює спеціалізацію окремих територій. Об'єктивними передумовами виділення і розвитку економічних районів виступають природні ресурси, чисельність населення, рівень господарського освоєння території.

Економічне районування - це науково обґрунтований поділ країни на економічні райони,що склалися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.

Економічний район - це територіальна спеціалізована частина народного господарства країни, взаємопов'язана економічними відносинами з іншими територіями, (обміном виробленої в них продукцією)

 

На формування економічних районів впливають різні фактори.

 

Фактори районоутворення

1. Територіальний події праці (ТТШ)(головний фактор).ТІШ веде до формування галузей спеціалізації окремих територій, які, в свою чергу, впливають на виникнення галузей, що їх обслуговують і доповнюють. Це приводить до виникнення TBK.

2. Існування територіальних виробничих комплексів (TBK). В межах одного великого економічного району може бути один або декілька тісно пов'язаних TBK із такою галузевою структурою:

 

- профілюючі галузі (галузі спеціалізації району в масштабі країни), які включають в себе кілька галузей промисловості і сільського господарства

- галузі, які розвиваються як суміжні з профілюючими галузями (ремонт обладнання, виробництво напівфабрикатів, добування і збагачення сировини)

- галузі, які забезпечують потреби населення району промисловими і продовольчими товарами.

3. Наявність великих міст України (індустріальні центри). Кожне велике місто як окремий економічний район впливає на навколишню місцевість, і об'єднує своєю зоною всі менші міста. Так формується зв'язок ядра і периферії економічного району.

4. Економіко-географічне положення території району - обумовлюють спеціалізацію господарства. Так вихід економічного району до узбережжя Чорного моря сприяє розвитку морського транспорту, суднобудуванню і судноремонту, риболовству і рибопереробній промисловості.

5. Адміністративно-територіальний поділ України. До складу економічних районів території адміністративних областей, районів, автономної республіки включаються беж порушення їх меж.